Нещодавно Всесвітня організація інтелектуальної власності, що є однією з установ ООН, озвучила точну дату смерті паперових видань. В інтерв’ю швейцарському виданню (до речі, досі паперовому) Tribune de Geneve директор організації Френсіс Гаррі заявив, що друкована преса остаточно зникне до 2040 року, а в США навіть раніше — до 2017 року. «Це еволюція, це ні добре, ні погано, це — неминуче», — пояснив він. Аргументи професора мало чим відрізняються від аргументів багатьох інших експертів медіагалузі: тотальна «інтернетизація» суспільства, масовий перехід медіа у віртуальну площину та вищий попит на книги й пресу саме на цифрових носіях. Утім, це не означає, що друкована преса зникне як явище, радше вона трансформується. Майже за рік до цього інтерв’ю відомий футуролог і бізнес-стратег Рос Доусон, формулюючи майже тотожний прогноз, так само говорив про трансформацію друкованих ЗМІ в щось нове. Наприклад, розробки в галузі гнучкого електронного паперу дадуть змогу отримати традиційну за формою газету, але з величезними можливостями.
Про пошук паперовими ЗМІ нових форм існування говорили і на IV Щорічній конференції видавців та розповсюджувачів преси в Києві. Директор по Європі компанії AIM Group, автор першої в Німеччині книги про газети й Інтернет «Газети он-лайн: Нові шляхи до рекламодавців та читачів», автор першого у світі аналітичного дослідження про цифрові версії традиційних газет, медіаексперт Катя Рейфлер прогнозує, що в найближчі десять років тираж друкованих ЗМІ може скоротитися на 50% і більше. Саме тому експерт радить вже тепер розвивати свій «цифровий прибуток».
«Я не думаю, що друкована преса так скоро помре, тому що читачі досі прагнуть її читати. Утім із часом видавці просто не зможуть собі дозволити її друкувати. Уже сьогодні ми спостерігаємо скорочення кількості виходів та зниження тиражів паперових видань», — розповіла «Дню» Катя Рейфлер.
Експерт радить видавцям друкованих ЗМІ вже сьогодні пробувати себе і в цифровій галузі. «Ви маєте дбати передусім про контент, про ті цінності, які ви даєте читачам. Якщо ваше видання враховує потреби й інтереси своєї аудиторії, то люди читатимуть вас на будь-якому носії — і на паперовому, і на електронному», — упевнена пані Рейфлер.
На думку експерта, не дуже вдалим є поширений сьогодні варіант, коли електронна версія газети є точною копією паперової. «Цифровий варіант має відрізнятися від паперового. Він має орієнтуватися на інші пріоритети й методи роботи, бути інтерактивним, уміти миттєво викликати інтерес до себе, створювати реакції, заохотити до дискусії. Також електронне видання має бути надзвичайно оперативним у поданні гарячих новин, тимчасом як паперове може почекати і згодом глибше розвинути тему», — пояснила «Дню» Катя Рейфлер. Також, говорить вона, видання мусить мати окремі штати журналістів для кожної з версій.
Слушні поради європейського експерта в Україні матимуть свої застереження. Відсоток інтернетизації тут досі незначний порівняно з європейськими країнами, ба навіть пострадянськими. Приміром, в Естонії інтернетизація наближається до 100%. А в Україні проникнення сягає близько 35%. Ясна річ, що за таких умов про остаточний перехід у мережу основних друкованих видань ітися не може. І, судячи з тих невтішних процесів, які відбуваються на ринку провайдерів (так би мовити, не без участі держави), перспективи подальшої інтернетизації не вельми обнадійливі. Щоб досягти таких показників, як в Естонії, потрібне сприяння з боку держави та розуміння того, чому це важливо. Інтернетизація — це прозорість, «провітрювання» та демократизація. Чи готові до цього можновладці?
