Король сучасного українського телебачення — російський серіал. У нього найбільші рейтинги, прайм-тайм і всенародна любов. Навіть друкуються телепрограмки, де вказані лише серіали та фільми. Цей жанр був спеціально створений для ТБ і максимально враховує його специфіку. Круто закручений сюжет із продовженням міцніше за мотузку прив’язує увагу поглиначів історій. Мелодрами, бойовики, детективи змінюють однi одних безперервним конвеєром, а акторам, яким пощастило потрапити у це виробництво, гарантована шалена популярність. Росія з багатими кінотрадиціями досить легко опанувала цю науку й нині може посперечатися за кількістю видовищного продукту з Голлівудом та індійськими кінематографістами. Почухавши потилицю, сусідів кинулися наздоганяти українські канали.
Більше знає про серіальне виробництво та його подальшу телевізійну долю керівник інформаційно-аналітичного відділу каналу «1+1» Сергій ДЕМ’ЯНЧУК.
— У Россії поставили на конвеєр найпопулярніший телевізійний жанр і пропонують історії з продовженням на всі смаки. Можна сказати, й українське телебачення завдячує своїм успіхом російським серіалам?
— Подивимось на серіали крізь призму рейтингу, а не жанрів. З погляду виробництва — дійсно, Україна повністю завантажена російськими серіалами. Якщо ми говоримо про найуспішніші національні канали «1+1» або «Інтер», то основою успіху є саме серіали. Зрозуміло, що серіал — це дуже зручний телевізійний продукт. Його перевага в тому, що він довготривалий, мелодрами виходять по кількасот серій. І тому його вдалий показ буде гарантувати гарний рейтинг упродовж певного часу.
У нас є два серіальні слоти (час виходу) в прайм-таймі — це 20.00 і 21.15. Кожен канал виділяє певний час, тобто певний слот під серіали, цим самим забезпечуючи собі рейтинг.
— Є якісь дослідження про те, яким має бути продовження серіалів, скільки серіал має тривати, коли має закінчитись? На що звертається більше уваги?
— У Західній Європі, в Штатах і навіть у Латинській Америці проводять дослідження під час зйомок серіалу. Тобто поки знімається та показується серіал, існують пілотні фокус-групи. За їх допомогою визначається, що далі робити з серіалом (зупиняти його чи розвивати), уточнюється поведінка героїв. Передусім, коли рейтинг серіалу починає падати, якщо це не кількісна проблема — мається на увазі контрпрограмування, коли на іншому каналі теж серіал. А якщо немає особливих підстав для падіння рейтингу, визначаються певні фактори, які на це вплинули. Наприклад, більшості населення не сподобалося, що Луїс Альберто кинув кохану, або навпаки. Чи люди передбачили, що буде саме так, їм стало нецікаво. Постійно має існувати зачіпка для глядача, щоб йому було цікаво дивитися. Тобто основа цього «мила» — постійно робити повороти на 180 градусів. Таким чином піднімають рейтинг серіалу. І потім уже відслідковують, пішов рейтинг угору чи ні. Так починають робити і в Росії, де виробництво вийшло на серйозний грошовий виток.
— Який серіал, що йшов на вашому каналі, найуспішніший? Секрет успіху був розрахований саме таким чином?
— На «1+1» це був серіал нашого виробництва — «Буржуй»: 25— 27% рейтинг і десь 60% частки глядацької аудиторії. Потім «Менти». Оскільки вони довго вже йдуть, рейтинги там трошки поменшали — 18—20%.
— Коли ми дивимось російські серіали, то живемо їхнім життям. І «1+1» цьому сприяє...
— Абсолютно. На жаль, це мов замкнене коло. Ми — комерційний канал, який живе виключно за рахунок реклами, і повинні заробляти гроші на рекламі для того, щоб можна було виплачувати зарплату, взагалі існувати. А глядач дивиться російські серіали, дивиться набагато краще, ніж будь-які інші. Раніше в прайм-тайм стояли американські, наприклад, «Вокер — техаський рейнджер». Коли з’явилися російські серіали, люди зрозуміли, що їх цікавіше дивитися. Відповідно, американські серіали не витримали конкуренції і були зсунуті або на ніч, або на день чи ранок. Якщо ми зараз перейдемо на український серіал, скажімо, зроблений на невеликі кошти, він не відтворить тієї рейтингової картини, яка нам потрібна, він не заробить того рейтингу. Відтак ми не отримаємо запланованих коштів, не зможемо виробляти інші свої власні програми, виплачувати зарплати і закупати якесь дорожче кіно.
А чому немає українських серіалів? Росії першій вдалося створити, побудувати цю так звану імперію серіального виробництва, яку вона успішно поширила й на територію України. Можна говорити про те, що якась частка грошей українських рекламодавців відходить до Росії, щоб купити російський продукт. А український ринок ніби стоїть осторонь. На ньому взагалі нічого не відбувається, тому що на території панує російський серіал. Ця схема, торговельна формула «покупець— продавець» діє тільки на основі російських серіалів.
— А ось зняті за відносно невеликі гроші «Йшов трамвай дев’ятий номер» або «Мамай» мали певний успіх.
— Це абсолютно нічого не значить, коли йдеться про комерційне телебачення. Щоб зробити зсув на ринку, повинен бути продукт, який справді вплине на розташування тих же рейтингових сил в ефірі. Один мультик не може цього зробити. І навіть один фільм цього не зробить. Якщо йдеться про телебачення, маємо говорити про серіали. Саме вони складатимуть найбільшу частку в ефірі та матимуть вплив на сітку мовлення. Нехай «Мамай» і матиме шалений успіх, але це не означає, що хтось потім виділить кошти на наступний такий фільм.
— Невже немає факторів, що подають надію?
— У нас росте ринок реклами, і кращими темпами, ніж у Росії. Хоча все одно цих грошей мало, щоб якось їх акумулювати, зібрати й почати якесь виробництво. Але все йде до того. Через довгу важку співпрацю, знову ж таки з російськими колегами, знімаємо декілька серіалів. Але ми колись вийдемо на ті серіали, які відтворюватимуть виключно українські реалії, виключно українські проблеми — українською мовою зокрема.
— А в Росії будуть дивитися наші серіали?
— Будуть, якщо серіал буде хороший. Насправді ми ж дивимося серіали не через те, що вони російські. З останніх викликали фурор «Бригада» та «Дві долі». У цій мелодрамі сценарист зіграв на ностальгії за радянськими часами. Все математично розраховується. Серіал зорієнтований на жінок віком від 25— 30 років і старших, які є основними цілями рекламодавців, бо вони найбільше дивляться телевізор. Тобто серіал створений для майже стовідсоткової телевізійної аудиторії. Йдеться про те, що люди споживають сюжет. І українці мають запропонувати серіал з простим, красивим і доступним сюжетом. Буде це в нас так само робитися. Проблема передусім у грошах. Якщо будуть вироблятися серіали такого ж рівня, як, наприклад, «Дві долі», їх можна буде запросто продавати й у Росію.
Інша справа, що виробник завжди повинен враховувати адаптаційні інтереси. Тому що він знає: на «1+1» я можу продати по 10 тисяч за серію, а на ОРТ — по 100 тисяч за серію. І відразу зрозуміло, хто буде домінантою при написанні сценарію — російський ринок. Де більше грошей, на того й орієнтуються. Оскільки український ринок менш грошовитий, він буде впливати менше, навіть коли в нас уже з’являться якісь цілі.
Але не думаю, що телебачення — якась політика русифікації найбільшого впливу, навіть попри те, що цей рік оголошено Роком Росії в Україні.
— Складається враження, що останнім часом ми не віддаляємося від Росії в плані телебачення, а навпаки, все більше з нею зростаємося. Пан Роднянський в інтерв’ю «Дню» (21.02.2003) казав: «Українське ТБ у цілому на нинішньому етапі зазнало поразки». Отже, ми програли цю війну Росії?
— Не слід це сприймати як війну. Просто так складається ситуація, що є прогрес у Росії, а ми йдемо слідом за ними.
Але вихід є. Це мусить бути рішення на державному рівні. Франція як робить? Там, наприклад, за 2 години показу американського фільму канал зобов’язаний виробити 15 хвилин власного художнього продукту. Можливо, це не зовсім демократично, але приклад розвиненої демократичної Франції, яка шаленіє, захищаючи свою мову і культуру, здається позитивним.
— А в нас?
— Мінкульт взагалі запропонував таку схему, від якої всі за голову взялися. Вирішили, що канал повинен не сам виробляти, а віддати гроші чиновникам. Навряд чи така схема реально запрацює.
Телебачення зараз в економ-режимі. Тобто існує підживлення за рахунок якогось закордонного продукту. Але для того, щоб ТБ вирвалося вперед, потрібна виключно державна підтримка, якась регуляція. Як, наприклад, з книжками — адже друк книжок на території України тепер стає дешевшим, ніж на території Росії.
— «Український бренд», як іноді називають канал «1+1», у таких умовах лише бідкається чи вже щось робить?
— Уже робить. Не знаю, наскільки можна відкривати цю інформацію. На виході — хороший художній серіал режисера Андрія Бручека. Ми знімаємо виключно українські серіали. І не дешеві, нашвидкоруч, а хороші — з підбором гарних акторів, з хорошим сюжетом, за вдалим сценарієм.
