Днями прем’єр-міністр Росії Володимир Путін нагородив журналістів премією від уряду. У тому числі — опозиційних. Окрім головного редактора «Новых Известий» Валерія Якова, оглядача «Новой газеты» Ірини Петровської, головного редактора видавництва «Вокруг Света» Сергія Пархоменка, премію від Володимира Путіна отримав колишній головний редактор газети «Химкинская правда» Михайло Бекетов, який став інвалідом у результаті жорстокого побиття три роки тому.
Ця новина викликала чимало дискусій. Багато хто називає вчинок прем’єра «цинізмом», що не дивно, зважаючи на обставини трагедії, яка сталася з Бекетовим. Нагадаємо, що журналіст розслідував питання вирубування лісу в Хімках задля будівництва нової траси й, очевидно, заважав чиїмось бізнес-інтересам. Прогресивна частина російського суспільства переконана, що до цієї справи причетний мер міста Володимир Стрельченко. Отже, знову система. А цементуючим елементом системи є саме Путін... Тим більше, що винних у побитті журналіста досі не знайдено й не покарано.
— Я не хочу, щоб у людей складалося якесь неправильне уявлення про стан Михайла, бо всі чомусь уважають, що якщо він вижив, значить — повернувся до працездатного стану. Я хочу, щоб люди зрозуміли, які були поранення в Михайла. Після нападу він ще практично дві доби пролежав на листопадовій холодній землі. У нього була ампутація ноги, трьох пальців, у нього немає третини мозку. На даний момент він говорить одне слово, ворушить однією рукою — тією, яка без пальців, — розповіла російському «Радіо Свобода» лідер Руху на захист Хімкінського лісу Євгенія ЧИРИКОВА («Путін полюбив опозиційних журналістів?», 1.11.2011). — Я прекрасно пам’ятаю, як сталася ця трагедія з Михайлом, як він практично вмирав у хімкинській лікарні. І тільки коли цю тему було розкручено журналістами, усі почали говорити про те, що ця людина справді постраждала через свої переконання. Ось чому факт присудження йому цієї премії здається неоднозначним. Якби грошової складової цієї премії вистачило на те, щоб відновити людині третину мозку, щоб повернути йому ногу, пальці, привести його в працездатний стан, це було б чудово. Але ж ні... І для мене це — цинічна «гра в бадмінтон на комбайні». Людина, що присудила цю премію, є одним із творців системи, за якої громадський активіст може дістати по голові і стати інвалідом на все життя. І саме за цієї системи людина, яка, як ми вважаємо, «замовила» Михайла, залишається при владі, править містом, продовжує забудову й не несе за свої діяння жодного покарання.
Недаремно журналістка The New York Times Еллен Баррі назвала справу Бекетова «символом безкарності, яка вкоренилася в Росії». А тепер вона стала ще й символом цинізму. У середовищі російських медійників пролунали навіть поодинокі заклики до опозиційних журналістів відмовитися від присудженої премії. Поки не відмовився ніхто, але подія набула розголосу. А тому кампанія з олюднення іміджу Путіна, як її назвав Олег Кашин, відбулася не зовсім так, як би того хотілося її замовникам. В Україні такі «олюднення» теж періодично мають місце. «День» уже неодноразово писав про те, що в українських вишах абсолютно відкрито вручають стипендії від екс-президента Леонід Кучми, зокрема й після того, як на останнього було відкрито кримінальну справу щодо вбивства журналіста Гонгадзе. Що це, як не намагання «вибілити» репутацію Кучми? Утім, такого розголосу з правильними акцентами вручення цих стипендій поки не дістало. І тим більше ніхто від них не відмовляється. Гра «у бадмінтон на комбайні» триває й на українському полі...
