Телебачення залишається безумовним лідером у постачанні новин населенню України. Три чверті (76%) українців дізнаються нову для себе інформацію про останні події у своєму регіоні, в країні та у світі, дивлячись загальнонаціональні телеканали. Такі дані отримали дослідники трьох провідних соціологічних компаній України під час проведення опитування наприкінці літа — на початку осені.
За даними іншого дослідження, телеглядачі хочуть дивитися по ТБ або практичні поради «де взяти гроші», або хочуть просто відпочити від свого важкого життя.
ТЕЛЕБАЧЕННЯ №1
Громадську думку мешканців України вивчали із 30 серпня до 9 вересня 2018 року три дослідницьких центри — Київський міжнародний інститут соціології, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова та Центр соціальних і маркетингових досліджень SOCIS. Соціологи опитали 10 005 респондентів віком від 18 років, тобто виборців.
Головним фокусом дослідження були, звичайно, рейтинги політичних сил та потенційних кандидатів у президенти. Але одним із блоків запитань, які дослідники ставили респондентам, були питання щодо каналів отримання інформації. Після вивчення отриманих результатів стало зрозуміло: телебачення залишається загальнонаціональним постачальником новин №1. Причому, що цікаво, відмовилися від відповіді або не знали, що сказати, лише 1% учасників опитування.
Ось як відповіли респонденти на запитання: «З яких джерел інформації ви зазвичай отримуєте для себе нову інформацію, новини про останні події в житті світу, України, свого регіону тощо?» (%).
Втім, у Києві картина трохи інша. За популярністю серед мешканців столиці інтернет уже майже наздогнав телебачення: популярність ТБ як постачальника новин у Києві становить 65% (найнижчий показник по країні»), а онлайн-ресурсів — 60% (найвищий показник по країні).
Зрозуміло, що саме через популярність інтернет-ресурсів як джерела інформації серед киян та нижчу, ніж загалом у державі, популярність теленовин, столичні експерти схильні зверхньо ставитися до ТБ і навіть казати, що «його тепер ніхто не дивиться». Дивляться, ще й як.
ХТО ЦІ ЛЮДИ?
Хто саме продовжує дивитися телевізор? Хто ці люди? Що вони хочуть там побачити?
Деяке уявлення щодо аудиторії ТБ і запит людей стосовно змісту програм надають результати вивчення телевізійної аудиторії і телевізійного контенту, яке проводить телеканал «Україна». Презентація дослідження відбулася на панельній дискусії «Вішліст українських мовників» 17 вересня в межах міжнародного форуму Kyiv Media Week.
За даними дослідників, половину всіх телеглядачів у країні — 49% — становлять люди, яким вистачає грошей тільки на їжу та одяг, а великі покупки робити складно. Цим пояснюється популярність телепрограм, включаючи сюжети в новинах, які розповідають про економіку та фінанси або надають поради, як зекономити або як заробити.
Загалом, за даними досліджень телеканала «Україна», українці найбільше бояться невиплати зарплат та безробіття, на другому місці — зростання злочинності, на третьому місці — нападу зовнішнього ворога. Звідси і пріоритети телеглядачів, і, як наслідок, відповідне ранжування тем у новинах, інформаційних передачах і ток-шоу.
Інший висновок із дослідження аудиторії — перегляд телепрограм є головним способом проведення дозвілля. Закономірно, що у людей є відповідні очікування від контенту, який їм пропонують телеканали. В результаті, крім новин «про гроші», вони хочуть бачити на ТБ передачі, які відволікають їх від повсякденних проблем. Передусім ідеться, звичайно, про гумористичні програми та серіали «зі щасливим кінцем». Але й на новинні сюжети типу «в зоопарку народилася пандочка» теж є запит.
НЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯМ ЄДИНИМ
Таким чином, телебачення на сьогодні є для людей або практичним порадником, або дешевим засобом відпочинку. В умовах, коли люди шукають у телепрограмах, включно в новинах, відповідь на запитання, «як покращити своє життя вже сьогодні», вони ніколи не дивитимуться зарозумілі передачі, що не стосуються їхніх повсякденних інтересів, але вони хапатимуться, як за останню соломинку, за будь-який варіант простої та зрозумілої відповіді на своє питання щодо «покращання». Відповідно, якщо телеглядачі вмикають телевізор, щоб «відключитися» від гнітючої реальності, відпочити й ні про що не думати, їм ніяк не «зайдуть» серйозні інформаційно-аналітичні програми.
У принципі, цей опис інтересів телеаудиторії дає вичерпну відповідь на запитання, чому в нас телеканали показують те, що вони показують. Тому що люди — принаймні, значна їхня частка — хочуть дивитися саме це. Все, крапка.
Теоретично, аудиторія, яка хоче знати більше, яка хоче думати і готова до складних відповідей на важкі запитання, в цих обставинах має переходити в нішу інформаційно-аналітичних видань — друкованих або електронних, це в даному разі не принципово.
Великі статті на актуальні для країни та світу теми, детальний аналіз справді важливих проблем, пошук небанальних виходів із, здається, патових ситуацій разом зі справжніми експертами— це те, чим має займатися нетаблоїдна преса, і на це має бути запит з боку «думаючої» аудиторії. Принаймні, хочеться так думати в процесі написання «лонгріду» для газети «День».
До речі, за даними ще одного дослідження — опитування USAID-Internews щодо споживання ЗМІ, яке було представлено 5 вересня, популярність газети «День» зросла порівняно з минулим роком удвічі. Тобто дрейф тих, хто хоче думати в процесі отримання інформації, з ТБ до сегмента друкованих ЗМІ, може, й справді уже розпочався. Але порівняння рейтингу таблоїдів з рейтингом у аудиторії серйозних газет та журналів переконує в тому, що аудиторія друкованих ЗМІ в Україні практично не відрізняється якісно від аудиторії телебачення. Преса, як і ТБ, має писати про хліб та видовища.
...На цьому тлі у когось ще залишилися питання щодо рейтингу політичних сил та політиків?
