4 квітня свій 65-річний ювілей відзначає заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів та Національної спілки фотохудожників, багаторазовий призер Фотоконкурсу «Дня» Василь Артюшенко. Читачі нашого видання, напевно, всі без винятку пам’ятають його роботу «Очі Майдану», яка стала однією з переможців Фотоконкурсу «День-2005». Напередодні дня народження ми зателефонували Василю Івановичу, щоб, скориставшись нагодою, привітати його і принагідно поспілкуватися про громадянську цінність вдало вихопленого кадру.
— Василю Івановичу, ваш знімок «Очі Майдану» певною мірою став легендарним. Утім, не всі знають його історію. Як очі цієї бабусі потрапили у ваш об’єктив?
— Я працював на Майдані під час помаранчевої революції. І, дійсно, «упіймав» об’єктивом фотокамери засмучені очі старенької жіночки. Ця бабуся, можливо, бачила Голодомор і війну, розпад Радянського Союзу та перші кроки молодої України. А пійманий мною її погляд 2004-го, погодьтеся, відображає величезну тугу, сподівання й біль, яких, мабуть, вистачило б на всю Україну.
— Сьогодні дедалі частіше говорять про роль мас-медіа в розвитку громадянського суспільства. Якою, на вашу думку, в цьому руслі є функція фотожурналістики? Адже інколи якісною, живою фотографією можна передати навіть більше, ніж словом.
— А зараз є професійна фотожурналістика? Сьогодні кожна молода людина, яка придбала фотоапарат за 20—25 тисяч гривень і принагідно знімає ним практично все, що потрапляє на очі, вважає себе фотожурналістом. А коли такий фотограф ще й зробить кілька власних виставок, то він стає фотохудожником. Для хорошої фотографії обов’язково потрібна відповідна тема. І це головне. Хорошу тему можна шукати і день, і місяць, і рік. А в молоді на це часу немає. Через це нині у професійній журналістиці жанр фотонарису практично зник. А те, що нині називають живим фоторепортажем, насправді є звичайнісіньким звітом. На жаль, для більшості газет фотографія вже давно стала звичайною заставкою, фоном. А про фото «гламурних видань» і взагалі не хочу говорити. Вони в історію не увійдуть.
Взагалі я вважаю, що з нинішньої преси лише ваша газета всіляко підтримує сучасну фотографію. І відомий серед фотохудожників конкурс газети «День» — ще одне цьому підтвердження. Приємно й почесно в ньому брати участь, і тим більше перемагати. А щодо інших конкурсів чи персональних виставок, то, зізнаюсь, я не палкий шанувальник цього. Знаю одну дівчинку, яка пишається тим, що протягом одного року організувала 13 авторських виставок. Я точно не з таких.
