Для того, щоб визначити цільову аудиторію телепрограм про тварин, не потрiбно занадто напружувати мозок. Уява малює якусь аморфну аудиторію, об’єднану одним — «любов’ю до природи». У цій розпливчастій масі, щоправда, можна виділити окремий підвид — «власники домашніх тварин», які охоче «з’їдять» і досить невибагливий телевізійний продукт (на зразок НТВ-шного «Дог-шоу «Я и моя собака»), тільки б його було присвячено їхнім ненаглядним вихованцям. Утім, це все-таки підвид. Тому більша частина «зоологічних» проектів пострадянського ТБ має загальноосвітній або розважальний ( «Сами с усами», ГРТ Міжнародне ) характер. Найбільш вдалий час для збору «плодів», що належать до згаданого телевізійного жанру, для українського телеглядача настає у суботу вдень.
Так, наприклад, минулої суботи любитель віртуальної природи міг дізнатися про найінтимніші подробиці життя комодського варана ( «Планета тварин», «Інтер» ). Ті ж, кому цей маленький динозавр видався надто вже несимпатичним, мали можливість разом з неповторним Павлом Любимцевим ( «Путешествия натуралиста», НТВ/ICTV ) помилуватися мешканцями Берлінського зоопарку. Не оминули увагою і шанувальників «класики жанру»: увімкнувши «В мире животных» (ГРТ) , можна було подивитися уривок одного з фільмів серіалу BBC «Жива природа», присвячений вовкам; дізнатися про проблеми російського канарства тощо.
Після всього цього розмаїття черговий випуск програми «Хто в домі хазяїн?» (УТ 1)сприймався як щось таке, що важко піддається визначенню. Особливо «вразив» перший сюжет — з Одеси, з Першої науково-практичної конференції з проблем ветеринарії дрібних тварин. І запитання, поставлене журналістом одному із світил ветеринарії («Які доповіді колег вам запам’яталися найбільше?»), і «оригінальне» повідомлення про те, що не всі люди сьогодні отримують медичну допомогу такого рівня, як «брати наші менші», ймовірно, містили якесь таємне значення, недоступне середньостатистичному глядачу. Але й загалом шукання автора сюжету, який намагався з’ясувати, який рівень української ветеринарії і наскільки велике значення вищезгаданої конференції, залишилися незрозумілими. Безумовно, власникам домашніх тварин небайдужі проблеми ветеринарії дрібних тварин, але, насамперед, все ж iз практичного погляду. Втiм, наступний сюжет, присвячений питанням дієтології «братів наших менших», видався досить практичним. Принаймні повідомлення про те, що, наприклад, фірма Х уже стільки- то років на ринку продуктів харчування для домашніх тварин, і наступне побажання глядачам (які мужньо досиділи до кінця сюжету. — Авт. ) не помилитися у виборі цих самих продуктів, сприймалися як прихована реклама. Не врятував цей випуск програми і «сімейний портрет»: тато, мама, діти, три собаки, дев’ять кішок. Автор цих рядків, до речі, зовсім не належить до злостивців програми «Хто в домі хазяїн?»: мені досі пригадується один з чудових сюжетів про декоративного кролика, який зумів «поставити на місце» кота, що жив з ним в одному домі. І секрет «цікавості» цього сюжету був простий — він «чіпляв» всіх. Якщо цього інгредієнта у рецептурі виготовлення програми про тварин немає, вона стає просто «несмачною».
