Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

I дружина його – Конституція...

Ще раз про КСУ і не лише
13 листопада, 2020 - 12:00

Коли 14 грудня 1825 року на Сенатську площу в Петербурзі декабристи вивели своїх солдатів, ті на честь передбачуваного нового монарха Росії, брата Миколи I Костянтина кричали: «Хай живе імператор Костянтин і дружина його Конституція!»

Цей комічний момент історії згадався у зв’язку з нашими пристрастями щодо Конституційного Суду. Узагалі, у вітчизняних умовах трепетне ставлення до цього органу, як і до документа, який він має захищати, викликає криву посмішку. Треба чесно визнати, що в умовах України Конституція ніколи не була громадянської Біблією, як у деяких інших країнах. А ті, хто стоять на її сторожі, тим паче не справляють враження бездоганних жерців вищого юридичного божества.

Це той самий державний інститут, який свого часу нам доводив, що Леонід Кучма був в Україні президентом не два рази, а лише один. Це той самий інститут, який допоміг Віктору Януковичу узурпувати владу, перебравши на себе ті повноваження, під які його ніхто не обирав. Це той самий інститут, який 2019 року допоміг Володимиру Зеленському без будь-яких вагомих підстав розпустити Верховну Раду. І ось знову.

Скандал, провал і ганебна ситуація для країни.

КСУ фактично унеможливив повноцінну боротьбу проти корупції, визнавши неконституційною кримінальну відповідальність за навмисну брехню у фінансових деклараціях. А трохи раніше він визнав неконституційним Закон про відповідальність за незаконне збагачення. Цей «заколот» КСУ означає крах державних інституцій України і фактичний розрив відносин з цивілізованим світом. Розкрилося дещо й щодо персоналій у КСУ, які, по ідеї, як дружина Цезаря, мають бути поза всякою підозрою. Голова суду пан Тупицький, як повідомили численні ЗМІ, після анексії Криму купив на окупованій території земельну ділянку за законами РФ і це не задекларував, хоча своїми діями де-факто визнав «законність» анексії. Між іншим, кілька місяців тому Путін видав указ про те, що володіти землею, будинками і т.ін. у Криму можуть лише громадяни Російської Федерації. Пан Тупицький випадково не є таким? Ця ситуація дозволяє Росії у своїх інтересах маніпулювати як головою КСУ, так і всім цим органом. Дивно, але у його складі є не лише тонкі знавці такого елітного юридичного фаху, як конституційне право, а й люди, які все життя просиділи в районному суді, де й справи розбирали відповідні... Загалом, це все, що нам треба знати про КСУ...

Ваш покірний слуга вже давно (ще за часів Кучми, Ющенка і Януковича) виступав за розпуск КСУ. Його функції цілком можна передати Верховному Суду. Економія коштів буде колосальна. У світі є багато країн, де немає конституційного суду, і нічого, обходяться верховним.

А простий народ занепокоївся можливою втратою безвізу. Так, тим, хто часто виїжджає за кордон на заробітки, в такому випадку доведеться знову до посольств і консульств, щоб отримати візу. Багато цих людей голосували за нинішню владу і екснардеп Олександр Бригинець привітав їх такою фразою: «Навіщо вам безвіз, коли ви маєте «95-й квартал» на Банковій»... На жаль, дедалі більше переконуюся в тому, що ніякі вибори не зможуть змінити ситуацію в Україні на краще. 30 років у нас говорять про демократію, розхвалюють її на всі лади, але той імпотентний варіант демократії, який ми досить довго спостерігаємо в нашій країні, нічого, крім огиди, викликати не може. Та й називати народовладдям ситуацію, коли державою реально керують 4—5 олігархів, не доводиться. Справжня демократія повинна бути з «кулаками». Ще раз нагадаю, що тоталітарні режими народжуються зі слабкої демократії. У Веймарській республіці в Німеччині боялися заборонити нацистів і комуністів, це було б «недемократично», і тому вони діяли легально й відкрито. Відомо, чим закінчилося це «свято демократії». Слабка демократія королівської Італії сприяла тріумфу фашистів Муссоліні. Символом нинішньої української «демократії» є тріумфуюча Неля Штепа у Слов’янську. Чекатимемо Бородая, Гіркіна—Стрєлкова, Безлера й інших?

А мільйони наших громадян перетворили на звичайну електоральну сировину, чому вони не надто й пручаються. Як багато людей жадали чарівної зеленої влади, покликаної їх ощасливити. Нехай тепер насолоджуються наслідками свого вибору. Їх попереджали, чим усе скінчиться. Раніше «зеленіти» розповідали казочки про перехід від тарифного «пекла» до тарифного «раю». Але поступово з’являється інформація про підвищення цін на газ, на електроенергію, на опалення... Так, «епоха бідності», якій обіцяв покрасти край Зеленський, дійсно закінчилася, тому що почалася епоха злиднів...

Ще раз переконуюся в геніальності нашого прислів’я «Бачили очі, що купували, тож їжте хоч повилазьте».

На каналі «Еспресо» у програмі «Говорить великий Львів» багаторазовий нардеп Тарас Стецьків, мабуть під враженням чергового рішення Конституційного Суду, сказав: «У нас немає суду, у нас є судова мафія, яка перебуває під контролем Москви».

А кандидат у міські голови Львова Олег Синютка бачить ситуацію в країні так: «Треба якнайшвидше попрощатися з цією владою. Чим швидше, тим буде краще для всіх нас».

Цікаво оцінював те, що відбувається, й екс-глава Конституційного Суду Станіслав Шевчук: «Судова влада не може бути кастою недоторканних. Антикорупційні органи повинні перевіряти всіх чиновників, зокрема й суддів».

На багатьох ток-шоу говорили про те, що де-факто в Україні немає влади, тому все розсипається. Ну, вона начебто й є, але про її якість промовчимо... Що ж, таким був вибір наших людей 2019 року. Мимоволі згадується жарт Михайла Жванецького: «Я безмежно поважаю жахливий вибір мого народу...» А політолог Олексій Голобуцький сказав, що він з жахом думає про те, кого наш народ може обрати після Зеленського...

Поки Конституційний Суд продемонстрував усю хиткість його правління, там усе тримається на якихось дуже ненадійних засадах.

Може, тому КСУ й висуває публічні аргументи, мало не знущального характеру? Наприклад, що антикорупційні органи не повинні перевіряти майнові декларації суддів КСУ, оскільки це, мовляв, загрожує незалежності суду. Отже, під прикриттям такої незалежності можна брати хабарі, красти, здійснювати інші порушення закону й це все абсолютно безкарно? Правий був Станіслав Шевчук, коли сказав про касту недоторканних...

Ігор ЛОСЄВ
Газета: 
Рубрика: