Триває спілкування учасників дев’ятої Літньої школи журналістики «Дня» з авторитетними особистостями, що мають цікаві думки й ідеї та критичні погляди на Україну й світ. Цей тиждень виявився в цьому сенсі дуже інтенсивним. Гості до редакції приходили щодня. У понеділок із молодими журналістами поспілкувався генеральний директор ТВі, а віднедавна — засновник українсько-польського каналу «TВі-Європа» Микола Княжицький.
Конкуренція за смисли, виховання громадянського суспільства, проблема якісної журналістської освіти, побудова стосунків України з сусідніми державами та налагодження консенсусу всередині країни — ось неповний перелік тем, що порушували впродовж двогодинного полілогу.
А читачам «Дня» на шпальтах газети ми пропонуємо найцікавіші думки, висловлені Миколою КНЯЖИЦЬКИМ.
— Зі здобуттям незалежності в Україні відбувалася певна еволюція ЗМІ. Справа в тому, що в Радянському Союзі більшість газет були хоч і пропагандистські, але серйозного рівня. А оскільки ця пропаганда була спрямована на дуже широке коло людей, і газети виходили мільйонними тиражами, третина яких реалізовувалася в Україні, то хорошого рівня публіцистика давала українцям поштовх до розвитку. Газети, кінотеатри, загалом все, пов’язане з інтелектуальною працею, було тоді джерелом наповнення бюджету. Але зі здобуттям незалежності ситуація почала поступово змінюватися. Сьогодні здається, що у нас найпопулярніші — розважальні програми, жарти, танці. Коли дивишся наше телебачення, то таке враження, що живеш в країні ідіотів. Чомусь медіа забувають, що всюди в світі є люди, для яких головне не гроші, а цінності... І повноцінним є те суспільство, якому вдалося встановити баланс першого й другого...
Зараз українські ЗМІ «доростають» до того рівня, коли їхня позиція буде залежати від суспільного попиту. У кожній європейській країні є близько 10% людей, які хочуть розвиватися, мислити, критично ставитися до оточуючого світу, споживати інформацію розумну, а не «жовту». Українські медіа, які вчасно зорієнтуються саме на цю десятивідсоткову аудиторію, матимуть хороші прибутки. ТВі прагне зайняти цю нішу, і стати каналом для розумних людей, патріотів своєї країни. Ми готові бути інформаційними спонсорами будь-якого національного дійства, яке об’єднує українців і цікаве їм. Для журналіста дуже важливо говорити з суспільством однією мовою й підтримувати зворотний зв’язок. Це — запорука демократії. Тому, на мою думку, основна функція розумних медіа сьогодні — налагодження комунікації...
До Польської національної ради з проханням видати ліцензію на створення українсько-європейського каналу в Польщі ми звернулися, тому що втомилися боротися з українськими контролюючими органами, які знаходяться під політичним тиском. Як відомо, Україна підписала Конвенцію про транскордонне мовлення, згідно з якою будь-який канал, що отримав ліцензію в країні-члені цієї Конвенції, має право безперешкодно вести мовлення на території іншої країни. Поляки дуже здивувалися, коли ми їм сказали, що канал український, але прагне отримати їхню ліцензію. У результаті польська сторона узгодила нашу заявку зі своїм законодавством і видала ліцензію. Я був шокований! Відчуваєш себе людиною, до якої ставляться з повагою. Відповідно, на ТВі вже з вересня з’явиться польська міжнародна програма в українському перекладі, буде щоденна програма польською мовою. Ведемо також переговори про купівлю документальних фільмів, художніх серіалів, хоча здебільшого показуватимемо документальне кіно й новини. Водночас ми б хотіли транслювати не лише польську, а й європейську телевізійну продукцію. Жодна окрема країна не здатна виробити достатньо продукту, щоб встановити та дотримуватися квотування, яке намагалися встановити в нас. Тому в країнах Європи, наприклад, розроблено квоти не на продукцію окремо взятої країни, а на європейську загалом — щоб обмежити потік американського чи російського телевізійного продукту. Це надзвичайно важливо, тому що йдеться про спільні цінності... Україну з Європою теж об’єднують спільні цінності, закладені ще у Великому князівстві Литовському. Українці, поляки й євреї довгий час жили на одній території, тому їхні духовні цінності, незважаючи на певні конфлікти, дифузували. Зараз ми живемо на пограниччі, однак я певний, що європейські тенденції переможуть...
Водночас у поляків теж є інтерес до нашої телевізійної продукції. Наприклад, виробництво циклу фільмів про Україну в європейському співтоваристві підтримують польські громадські організації. А Польський інститут книги фінансуватиме святкування ювілею Бруно Шульца в Дрогобичі та Львівський книжковий форум. Ця підтримка не є чимось незвичайним. Для польської сторони — це спільний гуманітарний простір. Бруно Шульц був євреєм, який писав німецькою, жив в Україні, а фінансувати святкування буде Польський інститут книги. Це і є об’єднана Європа.
Після того як ТВі транслював концерт «Музика свободи», що відбувся в Страсбурзі на підтримку Михайла Ходорковського й Платона Лебедєва, мені розповіли, що в СБУ на нас написали чергову доповідну, ніби ми — канал групи Ходорковського, покликаний дестабілізувати політичну ситуацію в Росії. Хоча ми не мовимо на території РФ... Насправді, ні до нашого власника, ні до Ходорковського ця трансляція не мала відношення. Це просто принцип солідарності...
Громадське телебачення може виникнути лише в тій країні, де є громадянське суспільство, де є певна домовленість між політиками й суспільством про спільну участь у розбудові країни, де президент розуміє, що це не має бути його канал, а опозиція розуміє, що це і не її канал. Хоча варто сказати, що навіть в європейських країнах це розуміння приходило дуже болісно. Свого часу Квасневський і Валенса однаково розуміли, що Польща має бути в Євросоюзі й НАТО, а їхні політичні суперечки стосувалися радше поглядів на внутрішній розвиток країни. Коли ми досягнемо суспільного консенсусу щодо ключових речей, тоді матимемо громадське телебачення. Я думаю, це буде нескоро, але набагато швидше, ніж вважають песимісти... Тому що вже відчувається потреба культурної противаги комерціалізації ефіру, потреба в якісних класичних концертах, а не тільки якісних порношоу...
Ми повинні передусім повернутися до базових цінностей. Це єдиний спосіб вийти з тієї деморалізаційної ситуації, в якій ми існуємо. Базовими для нас усе ж є християнські цінності. Полякам свого часу вдалося здійснити такий великий прорив, тому що християнські цінності в них були дуже сильними. Тут я не маю на увазі обрядовість, а певні світоглядні засади існування суспільства.
Ми десятиліттями жили в суспільстві, яке об’єднував страх, а потім був вакуум і пошук. Унаслідок цього пошуку ми маємо прийти від страху до свободи. А свобода означає більше відповідальності. До речі, проблема відповідальності стосується й наших інтелектуалів. Українська інтелігенція і влада живуть у двох різних Українах. Наші інтелектуали часто намагаються бути такими собі чистоплюями. Це дуже погано. І Міхнік, і Вайда в Польщі були депутатами у визначальний для їхньої країни час. Це не означає, що вони хотіли працювати в політиці, але робили це, коли виникла потреба. А коли вони побачили, що країна розвивається демократичним шляхом, то відійшли від політики та почали перейматися своїми справами. А наші інтелектуали натомість говорять: політика — брудна справа, ми до цього відношення не маємо. Але це також ваша відповідальність, що влада така, бо ви нічого не робите, не заявляєте, а тихенько на кухнях її сварите, і на тому все закінчується. Інтелектуали вийшли з того радянського суспільства, що й пролетарії, тому вади мають, на жаль, спільні.
Замість того, щоб пафосно говорити про національну ідею, краще згадати про громадянську відповідальність. Що таке національна ідея? Треба любити свою Україну і поважати себе, відчувати, що ми — єдиний народ, пишатися своєю культурою, розвивати її. Сильною й незалежною Україна стане тоді, коли буде демократія, буде модерна країна, якщо в ній не будуть красти, а будуть гроші, які ми разом як суспільство заробляємо, розподіляти на інноваційні проекти, на конкурентоспроможність держави, у нас буде достойно національна оборона, а пологові будинки й дитячі садочки будуть кращі, ніж у Польщі чи Німеччині. От вам і національна ідея.
