Футбол в Україні цими днями більше ніж просто спорт. Тому не дивно, що ця тема сьогодні домінує в інформаційному просторі: прямі трансляції матчів на Першому Національному та ТРК «Україна», спецвипуски програм про футбол на більшості центральних ТБ та радіо, цілі шпальти в періодичній пресі та, звісно, активне оновлення спортивних сайтів у Інтернеті. Утім, кількість — не завжди ознака якості. Ми далекі від того, щоб критикувати наших колег, але, наприклад, коли український коментатор після голу збірної Росії в матчі з поляками радісно вигукує: «Нарешті ми дочекалися!», або під час футбольного протистояння українців зі шведами закликає наших гравців влаштувати суперникам бій під Полтавою, не розумієш, за яку збірну вони вболівають та чи знають наслідки згаданих сторінок в історії України?
Оцінку роботі медійників вже сьогодні дають самі футбольні фани. Ми вирішили запитати в справжніх уболівальників з різних куточків України, чи задоволені вони рівнем висвітлення в ЗМІ теми Євро-2012?
Віталій МИХАЛЬЦОВ, актор театру і кіно (Київ):
— Коли ж хочеться футбольної аналітики — виходжу на сайт http://football.ua/, читаю журнал «Футбол». Посередні враження від телепрограми «Наше Євро» на Першому. Загалом, пристойні новини про головні футбольні події можна подивитися на «Інтері» — «Євроновини» чи «Спорт у подробицях», де подають коментарі тренерів команд, футболістів і, що цікаво, вболівальників. Ведучі програм — Дмитро Глєбов і Роман Кадемін — свою роботу виконують пристойно.
Від «Великого футболу» з Олександром Денисовим та Іриною Блохіною на каналі «Україна» враження двоякі: компетентні гості, добрі включення зі стадіонів, розбір матчів, але футбольна компетентність ведучих інколи залишає бажати кращого, тому що бувають відверті ляпи, «відірваність» від ефіру. Загалом варто відзначити відмінний рівень роботи операторів під час зйомок матчів: хороша картинка, вчасні та якісні повтори, емоції вболівальників.
Марія ПЕРЕПІЧКА, вчителька (Івано-Франківськ):
— Найкраще Євро-2012 висвітлюють в Інтернеті. Сьогодні, на щастя, вистачає сайтів, які роблять це професійно. Особисто для себе давно обрала http://football24.ua/. Зрозуміло, що друковані ЗМІ повідомляють про матчі фактично із запізненням в один день, але в них можна прочитати цікаву аналітику про футбольні баталії. Із газет читаю «День», «Високий замок». Коли я в машині, то слухаю короткі звіти про матчі на FM-радіо. На жаль, не завжди вражають коментатори. Відзначу хіба що Віктора Вацка та Дениса Босянока. До слова, під час Євро-2012 не змогла знайти жодної пристойної програми на телебаченні. Від «Наше Євро» (Перший Національний) та «Великий футбол» (ТРК «Україна») очікувала більшого. Нікого не хочу образити, але, коли тренер «середняка» української прем’єр-ліри відверто ображає тренера національної збірної Нідерландів Берта ван Марвейка за неправильну тактику чи невлучну заміну... Знаєте, потрібно адекватно оцінювати передусім себе. Тобто відритим залишається питання щодо вибору гостей для ефіру, яких глядачам представляють як експертів.
Дмитро ЄСИПЕНКО, аспірант (Київ):
— Через щільну зайнятість у вечорами не завжди вдається переглянути обидва матчі. Якщо пропускаю перший, переглядаю короткий відеозвіт або лише повтори голів — при тому байдуже, на якому сайті. Що стосується коментаторів, то Вацко, Босянок, Моралес — традиційно «на висоті». Навколофутбольні передачі, які часом і не проти переглянути після матчу, цього разу розчаровують. Вибір між поганим та гіршим — не для мене, тож волію вимкнути телевізор відразу після трансляції. Пробував кілька разів «зачепитися» за «Великий футбол» на ТРК «Україна» — не вразило. Як на мене, сам вибір каналів-трансляторів Євро — цілком у дусі нинішніх суспільних реалій. Традиційно в цій парі Перший Національний, який вже 20 років як розминувся з принципом ринкової економіки та самоокупності за рахунок цікавого контенту та антиукраїнська «Україна». Із ностальгією пригадую зразок якісно іншого підходу до подачі «футбольної страви»: маю на увазі «Третій тайм» на ICTV, де після поєдинків чеміпонату світу можна було не лише цікаві моменти переглянути, а й посміятися у веселій компанії Фоззі, Василькова та Леоненка. Нічого схожого нині на телеекранах, на жаль, немає.
Роман МАТВІЮК, студент (Львів):
— Живу у Львові, тож пропусти таку нагоду, як Євро-2012, не міг ніяк. Центр міста просто заповнений вщент уболівальниками з різних куточків України та Європи. Емоції під час перегляду матчів у рідному місті просто переповнюють. За кілька днів я встиг познайомитися з німецькими та португальськими вболівальниками й побачити на власні очі... Кріштіану Роналду. Коли Україна перемогла Швецію, ЗМІ просто «зарясніли» повідомленнями про перемогу: нам пророкують фінал, тренерів та гравців називають великими. Приємно, що в інформаційному просторі країни-господаря Євро-2012 вистачає ЗМІ, які професійно повідомляють про матчі, аналізують їх. Щоправда, ображає інколи те, що українські коментатори супроводжують картинку на ТБ російською мовою. Коли хочу не просто дізнатися рахунок, порівняти склади чи переглянути фото з матчів, а ознайомитися з якісною футбольною аналітикою, читаю спортивного журналіста газети «Експрес» Максима Качурівського.
