Українські журналісти часто закликають до спільного захисту авторських прав, у тому числі в Інтернеті. Але на практиці далеко не всі колеги, зокрема з мережевих видань, готові поставити в пріоритет точність та професіоналізм. В погоні за оперативністю частина журналістів не перевіряє інформацію, використовує чужий інтелектуальний продукт та не дає посилання на першоджерело. Минулого тижня в епіцентр інформаційного обговорення потрапило відео нашого проекту «День TV», яке багато українських інтернет-платформ використали без дозволу та будь-яких посилань на першоджерело. А дехто нашою роботою намагався дискредитувати опозицію. Нагадаємо, що 10 січня журналіст «Дня» Марія СЕМЕНЧЕНКО та наш автор Іван ЛЮБИШ-КІРДЕЙ одні з перших повідомили про нічні сутички і «коридор ганьби» для бійців «Беркуту», що мало місце на столичному проспекті Перемоги, 109, під Святошинським РУ ВМС. Фактично одразу після конфлікту на сайті та на YouTube-каналі «Дня» ми подали повну хроніку подій — без ретуші, без закадрового голосу та коментарів, натомість — у супроводі тексту, який пояснює контекст зображеного та містить вичерпну попередню історію сутички. А головне — відео у хронологічному порядку. У понад десятихвилинний ролик потрапили, як згодом виявилося, рідкісні кадри, які ніхто, крім нас, не впіймав, — суперечка Юрія Луценка з беркутівцями, зокрема його нецензурні висловлювання.
Без жодного попередження, дозволу та посилань на першоджерело блогер Дмитро СКВОРЦОВ, помічений у частих українофобських висловлюваннях, вирвав із контексту фрагмент нашого відео та подав його як свій авторський продукт на YouТube, на своєму блозі та у соціальних мережах. Урізане відео, що спотворює картинку реальних подій та подається скрізь як матеріал Скворцова під заголовком «За что отгреб Тегмінатог», упродовж двох днів переглянуло понад 200 тисяч осіб. Але найприкріше те, що нашим інтелектуальним продуктом без дозволу скористалися десятки колег-журналістів, в тому числі із шанованих інтернет-видань. Утім, в погоні за ексклюзивом журналісти поширили не повну версію «Дня» під назвою «Нічні сутички і «коридор ганьби» для «Беркуту» під Святошинським РУ» (із наших офіційних каналів), а спотворену її частину. Знову ж таки — без жодного посилання на наше видання.
Дивно, що журналісти, які нібито активно виступають за дотримання авторських прав та стандартів сучасної журналістики, помітивши наш логотип у відео, спрямоване на дискредитацію опозиції, не зайшли на сайт «Дня», щоб поцікавитися, чи це повна версія, та не дали посилання на першоджерело матеріалу.
Медіа-експерти зауважують: випадок із відео «Дня» став своєрідним лакмусовим папірцем для української журналістики.
«Особа, яка записала відео, має повні авторські права на цей продукт. Вона може як дозволяти, так і забороняти будь-яке використання запису іншими особами, зокрема копіювати, відтворювати, вирізати, монтувати матеріал, — зауважив у коментарі «Дню» директор Інституту Медіа Права Тарас ШЕВЧЕНКО. — Якщо власник авторських прав не надає дозволу на використання свого продукту, це апріорі означає, що він забороняє це робити. Інша справа, що оперативність використання відео в Інтернеті часто призводить до того, що важко встановити правовласника матеріалу та знайти порушника. Але це вже питання до правової культури наших блогерів та журналістів. Люди, які використовують чуже відео, повинні враховувати положення про авторське право і просити дозвіл на використання».
За словами медіа-юриста, ЗМІ та медійні платформи, які поширюють своє відео, зазвичай просять від колег лише посилання на першоджерело. Такі правила вважаємо найкращими, адже це технічно нескладно виконати. Але у випадку з «Днем» навіть цієї елементарної вимоги не було дотримано. Лише кілька телеканалів офіційно взяли дозвіл на використання нашого продукту.
Аналізуючи ситуацію з незаконним використанням відео «Дня», медіа-юрист Шевченко наголошує: «Важливо відзначити, що авторське право, крім використання відео, забороняє будь-яке втручання в його оригінал — усі можливі компілювання, вирізання, монтування. Відео — авторський твір. І посилатися всі повинні на його оригінал. Якщо хтось хоче використати лише фрагмент відео, то звертається до правовласника з цим проханням додатково, навіть якщо вже має згоду на використання всього оригіналу сюжету. Так, сучасне інформаційне суспільство потребує оперативності в наданні інформації. Але це не можна робити за рахунок якості. Ключове правило журналістики — перевірка достовірності інформації та її джерела. В іншому випадку політтехнологам легко використовувати медіа в інформаційних війнах з метою ведення дискредитаційної кампанії. Досить запустити «чорну» хвилю, а потім спростувати інформацію. Але думка вже буде поширеною».
