Сьогодні о 13.00 в приміщенні УКРІНФОРМУ відбудеться презентація для ЗМІ першого прозового роману Ліни Костенко «Записки українського самасшедшого», а вже ввечері вантажі з книжкою попрямують до українських книгарень. І вже сьогодні довгоочікуваний читачами роман можна буде придбати в Києві, в Українському домі на Благодійному дитячому книжковому ярмарку «Подарунок від Святого Миколая». Принаймні в цьому нас запевнив Іван Малкович, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке й готувало рукопис до друку. З Іваном Антоновичем «День» зв’язався, тільки-но дізнавшись про те, що Ліна Костенко підписала до друку свій роман.
Як зазначено в анотації, «Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації й тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самасшедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики». Всього роман займає 416 сторінок.
В інтерв’ю «Дню» Іван Малкович був обережний і, очевидно, дуже хотів ще більше заінтригувати і без того нетерплячих читачів. Що ж, до певної міри йому це вдалося.
— Видання такого роману — надзвичайно відповідальна річ. Хвилювання неймовірне! Так хвилюєшся завжди за того, кого любиш і поважаєш. Хочеться все зробити якнайкраще. Гадаю, дуже символічно, що саме цей твір розпочинає нашу дорослу серію «Перлини сучасної літератури».
— Розкажіть, як пройшов цей час роботи над романом? Які враження?
— Мені цікавіше було б почути відповідь від Ліни Василівни, бо для мене — це була натхненна праця. Процес вдосконалення рукопису завжди найулюбленіший. Хочеться все «повилизувати», зловити всі огріхи. Із Ліною Василівною працювалося просто пречудово — легко, невимушено. Сподіваюся, що Ліна Василівна не буде мати аж надто протилежного враження від нашої співпраці (сміється). Було найголовніше — взаєморозуміння.
— Скажіть як перший читач найочікуванішого видання в історії сучасної літератури, це буде вибух, сенсація?
— Спочатку мене заінтригувала назва роману — «Записки українського самасшедшого». Потім була домовленість, що роман вийде в нашому видавництві. І тільки три тижні тому я прочитав його остаточний варіант. Сподівався на подію, а стався вибух. Книжка, коли дочитаєш її до кінця, вражає по-справжньому. Як на мене, у нас так ще не писали. Це буде абсолютна несподіванка для всіх. У такому віці написати такий по-справжньому молодий роман — це щось неймовірне. Ліні Костенко це вдалося.
— Роман Ліни Костенко виходить у досить непростий час для України та українців — з точки зору і внутрішньої, й зовнішньої ситуації. Ви вбачаєте знаковість у тому, що книжка виходить саме зараз?
— Талановита книжка завжди вчасна.
— Що ще заплановано в серії «Перлини сучасної літератури»?
— Роман Валерія Шевчука.
— А ще?
— Видавцям іноді не варто оголошувати все наперед.
— Як видавець і поет, ви особисто відчули зміни від «повернення в літературу» Ліни Костенко?
— Тільки один факт: Ліна Костенко дала згоду на участь у восьми презентаціях роману в семи містах України. Всі ці презентації відбудуться у другій половині січня. Від цього роману «відбрунькувався» ще один (цей — від імені чоловіка, другий — від імені жінки). Ліна Василівна підготувала дві нові поетичні книжки. Дописує ще один роман на чорнобильську тему. Двадцять років мовчання... Це двадцять років недрукування — але не мовчання.
— До речі, щодо презентації. На Ліну Костенко чекали і в Донецьку, й у Севастополі, але вона не приїхала. Чому ви переконані, що заплановані презентації відбудуться за її участю?
— Переконаний. Бо є тверда домовленість і бажання Ліни Василівни. Маршрут ми плануємо з нею разом. У три міста вона сама запропонувала поїхати, бо там на неї вже сто років чекають...
— Тож де відбудеться наступна після Києва презентація?
— А не факт, що перша презентація відбудеться в Києві.
— Ви заінтригували всю Україну. То ж де?
— ...
