Щойно місцеві газети знижують стандарт своїх матеріалів: упускають важливу інформацію, безпідставно вихваляють одних і критикують інших, переступають усі етичні межі — мешканці північноамериканських міст переходять виключно на студентські медіа. У багатьох містах США саме студентські ЗМІ, які виграли в конкурентній боротьбі з «дорослими» виданнями, стали єдиною міською газетою. В Україні ж хоч і функціонують понад 83 факультети журналістики та комунікацій, але традицій сильної студентської преси ми позбавлені. Розмовляючи з редакторами наших і заокеанських студентських газет, «День» спробував дізнатися, в чому запорука успіху американських студентських газет і чого бракує українським.
Хоча The Daily Californian — безкоштовна студентська газета в тому сенсі, що працюють у ній виключно студенти Університету Каліфорнії, це — єдине джерело друкованих новин для міста Беркелей, де розташовано університет. У її журналістів — стандартні проблеми. «Шкода, коли люди не хочуть читати газети. Ось візьмуть, перегорнуть, переглянуть фото і перегортають на останню сторінку — судоку розгадувати, — ділиться спостереженнями Емі Брукс, редактор рубрики «Міські новини» The Daily Californian. — Зате скандальні матеріали завжди популярні — їх радо читають і коментують».
Газета живе за рахунок реклами та мінімальних зарплат у редакторів, а журналісти працюють на волонтерських засадах. Щоденний наклад газети досить переконливий — 10 тисяч примірників.
— Впливовість студентських газет у США знизилася за останні п’ять-десять років, — каже Джуді Піазз, американський журналіст, засновник сайта студентської преси. — Навіть з огляду на те, що більшість редакцій дотримуються правил об’єктивної, легкої та цікавої журналістики, «проблема — в лінощах самих журналістів, — вважає Піазз. — Студенти просто лінуються виходити зі своєї «університетської коробочки» й готувати матеріали на міському рівні. Також університетські газети часто просто пливуть за течією політики та адміністративних «вірувань» вузівської дирекції. Тому говорити про критичність не доводиться. Стосовно ж української студентської преси, то подібних видань у нас чимало, хоч майже всі вони — заручники університетського фінансування, що часто відображається на їхній об’єктивності.
«2003 року газету «Київський Політехнік» відзначили дипломом Всеукраїнського конкурсу «Золоте Перо», як краще студентське видання», — розповідає Володимир Янковий, головний редактор газети Національного технічного університету КПІ «Київський політехнік» (наклад — 2000 примірників). Газета профільна — виключно для політехніків, тому й поширюється безкоштовно серед студентів відповідної спеціалізації. Єдине джерело фінансування видання — наукова та господарська діяльність університету.
У МЕРЕЖІ ПРОБЛЕМ МЕНШЕ
Заступник директора Києво-Могилянської школи журналістики, викладач курсу сучасної теорії та практики періодичної преси Діана Дуцик вважає, що студентським газетам українських вузів, аби стати популярними серед широкої громадськості, бракує грошей та цікавих матеріалів. «Окрім цього, проблема в тому, що суспільство сприймає студентські медіа як несерйозні», — робить висновок викладач. На тлі того, що сьогодні медіа дедалі частіше сприймаються як засіб, перш за все, розваги і лише потім — інформування, саме студенти могли б у розважальній формі говорити про серйозне. Питання лише в тому, коли журналісти університетського розливу відійдуть від внутрішніх університетських тем і ширше дивитимуться на контекст студентського життя й відповідно — на вибір тем.
Водночас університетська тематика також потребує висвітлення, але — якісного. «Ми багато говоримо про університетські теми, робимо розслідування, — розповідає Метью Айзен, виконавчий редактор газети Йельського університету Yale Daily News. — І навіть висвітлюємо міські новини, але за рекламодавця конкурувати з двома міськими виданнями нам не під силу». Всього над газетою працюють близько ста осіб, із них — тридцять журналістів. «Працівників добираємо за результатами співбесіди. Тому професійних рук та очей для матеріалів вистачає, але до нещодавніх пір бракувало реклами. Тому ми пішли в інтернет, де аудиторія значно розширюється».
Вихід у глобальну мережу — це перехід на новий рівень і для українських студентських газет, вважає Діана Дуцик. Аудиторія, яка може читати видання, створене студентами без якоїсь заангажованості, зосереджена саме там. «Це зручно для розширення кола читачів і дешевше для видавців», — підсумовує Дуцик.
Та коли для місцевої університетської газети інтернет — це можливість отримати більше читачів і, як наслідок, реклами, то в Україні ситуація інша. Наприклад, Іван Левковський, головний редактор студентського видання «Неофіційка» Київського університету імені Шевченка, котрий уже понад сім років працює саме в інтернеті, вважає, що оскільки видання не має постійного фінансування, то саме невитратність існування в інтернеті дає змогу залишатися незалежними і не випрошувати коштів на існування в адміністрації університету. «У нас в Україні так: або друкуй, що хочеш і сам шукай собі гроші, або друкуй лише те, що можна. Стосовно ж нас, то ми хоч і критикуємо політику університету, але він оплачує нам хостинг сайта». Газету читають у середньому 1000 осіб на день. Здебільшого це не викладачі, а студенти.
ПРОБЛЕМИ ОДНІ НА ВСІХ
Хоча всесвітня економічна криза відступила, але свої відбитки вона залишила навіть на студентській пресі. Так, через відтік рекламодавців виданню The Daily Californian довелося відмовитися від друкованої версії, що виходила в середу, тому цього дня виходить лише електронний варіант газети. Yale Daily News припинила великі розслідування, що потребують значних часових і грошових вкладень. А київська «Неофіційка» в робочому порядку шукає спонсорів в особі незалежних громадських організацій, які готові дати грант на друкування кількох випусків.
Ще одна проблема — плинність кадрів і як наслідок — бракує належно підготовлених працівників. Вона актуальна і для українських, і для американських студентських газет. «На те, щоб підготувати кваліфікованого журналіста, який міг би дійсно креативно працювати в команді, потрібно кілька років. Але за цей час студент випускається і залишає редакцію. Нам знову доводиться шукати йому заміну. Це безперервний процес», — підсумовує Левковський.
На відміну від України, в США на якість студентської преси працює конкуренція. Причому не лише серед університетських ЗМІ, а й у деяких випадках навіть із місцевими виданнями. «Безперечно, конкуренція є. Навіть є винагорода кращим університетським газетам США. Але водночас між нами — дружні взаємини, адже нам доводиться боротися зі спільними проблемами», — каже Брукс, редактор The Daily Californian.
До речі, в Україні теж є свій конкурс університетських газет, але самі редактори зізнаються, що це не найсильніша мотивація до праці, скоріше приємне доповнення. До роботи їх стимулює аж ніяк не вузівська адміністрація, не преференції та різні конкурси, а просто бажання працювати та усвідомлення причетності до корисної справи.
ДО РЕЧІ
Найкращі юнкори — у Вінниці
Цього року за перемогу в 20-ти номінаціях Національного конкурсу шкільних газет змагалися 2 500 газет, теле-, фото- та радіорепортажів авторства юнкорів із усієї України. Перемогу отримали 26 редакції газет та авторів шкільних матеріалів із 15 областей України, повідомив «День» оргкомітет конкурсу.
Серед цьогорічних номінацій: найкраща шкільна газета, найкраща друкована газета, найкраща газета за змістом, найкращий автор шкільного друку, найкраща електронна газета, найоригінальніша газета, найкращий матеріал на тему євроінтеграції України, шкільна преса про українську рок-музику та ін.
Після двох років лідерства газети «Вітамін-44» з Дніпродзержинська, головну перемогу виборола Вінницька середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-ліцей №7 з газетою «Дзеркало ліцею».
— Перемога в цього року газети «Дзеркало ліцею» ще раз довела, що в шкільній журналістиці, як і в «дорослій», не можна розслаблятися, оскільки твоє місце лідера відразу займуть інші, — цитує прес-реліз слова Гліба ГОЛОВЧЕНКА, президента Національного конкурсу шкільних газет. — Кількість та якість шкільних медіа, серед яких газети, теле-, радіо- та фоторепортажі, які цього року взяли участь у конкурсі, яскраво відображають тенденцію розвитку медіа в Україні. І, вже сьогодні, можна з впевненістю сказати, що шкільні медіа розвиваються значно інтенсивніше, аніж медіа «дорослі». А матеріали юнкорів часто більше відповідають професійним стандартам, як то об’єктивність та неупередженість, та вимогам їхніх читачів, глядачів, слухачів, ніж «дорослі» українські медіа.
Традиційно досвідчені журналісти провели для юнкорів низку майстер-класів про те, як використати сучасну організаційну техніку для створення шкільного медіа, якою повинна бути друкована газета, як знаходити новини для шкільної газети і як робити шкільну пресу об’єктивною та неупередженою й цікавою для однолітків, як робити журналістські розслідування. Серед спікерів були автор та ведучий програми «Знак Оклику» на каналі ТВі Артем Шевченко, секретар Національної спілки журналістів України, президент Асоціації молодіжної преси України, директор Коледжу преси та телебачення Гліб Головченко, секретар Національної спілки журналістів України Валерій Горобець.
Серед тих, хто щорічно підтримує Національний конкурс — газета «День». Спеціальні призи від «Дня» — видання з бібліотеки газети «Україна Incognita» — цього разу потрапили до рук трьох переможців у номінації «Кращий автор шкільного друку» з Миколаєва, Полтавської області та АР Крим.
Нагадаємо, що щороку в Національному конкурсі шкільних газет беруть участь стінні, друковані, електронні шкільні, класні газети, а також газети професійно-технічних училищ тисяч юнкорів із усієї України. Це найбільша подія шкільного друку в Україні. Організаторами Національного конкурсу шкільних газет є Національна спілка журналістів України, Національна академія педагогічних наук України, Асоціація молодіжної преси України та Коледж преси та телебачення (м. Миколаїв).
