На початку серпня кияни, чиї будинки знаходяться в зоні дії компанії «Воля», отримали повідомлення про підвищення абонплати за «кабель». Згідно з ним оплата мала зрости з чотирьох до шести гривень. Обуренню столичних жителів, здавалося, не буде краю, а тут ще заговорили про зростання вартості проїзду в транспорті. Дивна реакція: на фоні інших жителів України щодо кабельних мереж кияни виглядають пільговиками, адже по країні нижня планка плати за місяць — 8 грн. Справа тут у постанові столичної влади 1999 року про «заморожування» абонплати через низький прожитковий рівень. За трансляцію від 12 до 20 каналів у столиці платять 4 грн. Таким чином склалася анекдотична ситуація: у Києві, де рівень життя вищий за середньостатистичний по країні, платять за «кабель» менше. А тут ще наприкінці серпня київський мер Олександр Омельченко порадував киян новиною, що тарифи на кабельне телебачення не будуть підвищуватися. За його словами, тарифи, згідно з діючими нормативними актами, може встановлювати лише Київська міськадміністрація. (До речі, мер пригадав про вересневі акції протесту опозиції та пов’язав із ними можливу дестабілізацію ситуації в столичних кабельних мережах.) Як таке регулювання абонплати може позначитися на роботі операторів кабельних мереж, «Дню» розповів почесний президент Союзу кабельників України Олександр ЛЯХОВ :
— Абонплата складається з трьох сегментів — обов’язкові платежі, купівля програм і експлуатаційні витрати (електроенергія, заробітна плата, ремонт і т.ін.). Якщо оператори почнуть знижувати абонплату, говорячи людям, що все буде дешево і добре, то внаслідок цього знизиться надійність подачі сигналу. Досвід безкоштовного тролейбуса в Одесі закінчився тим, що тролейбуси перестали ходити. У нас є результати аналізів, зроблених серйозними державними інститутами. При абонплаті 4.60 грн. оператори працюють на рівні рентабельності «мінус» 30%. Тобто витрати перевищують доходи.
— Що при цьому має робити оператор?
— Він покриває ці 30% з експлуатаційних витрат, що позначається на технічній якості картинки (результат припинення планових ремонтів і резервного живлення). Непідвищення абонплати призводить до неможливості придбання гарного програмного продукту і зниження надійності формування великих мереж. І це тільки те, що лежить на поверхні.
— Чи можна при такій рентабельності накопичити якісь гроші?
— Утримання ціни призводить до неможливості модернізації мереж своїм коштом. Інфраструктура кабельних мереж — це модель транспортної системи. Що робить мер для того, щоб розвантажити рух у місті? Він будує кільцеву дорогу. Що повинен зробити кабельник, щоб підвищити надійність роботи мережі? Те ж саме, тільки на це у нього немає грошей.
— А чи можна модернізувати за чужий рахунок, залучаючи, наприклад, інвестора?
— Якщо прибуток компанії регулюватиме міськадміністрація, то ні. Інвестори не хочуть за свої гроші купувати головний біль. Тобто очевидна неможливість, або швидше недоцільність, залучення зовнішніх інвестицій.
— А якщо в цьому випадку буде враховуватися політичний інтерес інвестора?
— Ситуація абсурдна як така. Наприклад, я — «політичний» інвестор, і ви хочете сказати, що я зацікавлений у модернізації мережі, щоб у ній збільшувалося число каналів з 18 до 60, де мій політичний інтерес «потоне»? Відомо, що в 60-канальних системах найбільший пріоритет у мультиків (30%). І політик для цього повинен інвестувати політичний ресурс? Політичний інтерес може полягати тільки в тому, щоб мережа не розвивалася.
Церква як елемент держави боролася проти книгодрукування, тому що воно знищувало монополію церкви на трактування Біблії. Сьогодні ситуація практично не змінилася. Дивно вважати, що держава прагне надати громадянам доступ до якомога більшої кількості інформації. Навпаки, держава хоче знати, що доходить до людини: в якій формі і як. Це не є властивістю саме української держави. Так відбувається в усьому світі. Людина — парадоксальна істота: чим більшу свободу вибору технології надають глядачу, тим сильніше бажання держави контролювати їх. Це абсолютно тупиковий шлях, тому що технології все одно розвиваються швидше. Тому говорити про політичний інтерес інвесторів немає сенсу. Якщо навіть політична сила зацікавлена, то вона пред’являє претензії, щоб її показували по чотирьох каналах цілодобово. Але серед шістдесяти каналів її ніхто не знайде. Інша річ, коли каналів 18. Є старий радянський анекдот про період, коли в один i той же час усіма всесоюзними каналами йшла програма «Час». Мужик включає телевізор, бачить програму «Час» і перемикає на іншій канал — там також програма «Час». Він перемикає на третій, а там сидить майор КДБ і говорить: «Я тобі покручу». Тобто політичний інвестор виключається.
— До чого можуть призвести дії Київської міської адміністрації?
— Якщо міськадміністрація встановлює ціну за кабельне телебачення з рентабельністю в «мінус» 30%, то вона офіційно дотує цю інфраструктуру. Юридично ситуація чиста. Вони встановлюють ціну нижчу за рентабельність. Потім, якщо підприємство буде доведене до банкрутства, воно, відповідно, закривається. Звичайно, власники подають позов до суду на тих, хто довів їх до банкрутства, і... виграють процес. І що потім? Грошей все одно ніхто назад не отримає.
— Яка ситуація з тарифами на сьогоднішній день по Україні?
— Нижчою за київську абонплата за кабельне ТБ була в Черкасах — 3.10 грн. Але там дiє монопольна мережа, яка знаходиться в дуже гарних стосунках з адміністрацією. Зараз середня ціна на кабельне ТБ по Україні з 30% рентабельностi — 11 грн. (24 канали). Оптимальна цiна сьогодні — 14 грн. (36 каналів), при якій мережа отримує максимальний прибуток. Парадокс, але зниження абонплати не збільшує кількостi підключених. Можливо, дії київської міськадміністрації будуть поганим прикладом для інших. Але там, де міське управління розуміє, що високий рівень абонплати — єдина гарантія збільшення кількості каналів, ситуація нормальна.
Знову ж, політична складова в тарифній політиці скрізь різна і не в усіх випадках ми її бачимо. Адже 4.60 грн. — це вартість двох пляшок пива. То роздавайте їх виборцям безкоштовно, а тим, хто не п’є пива, збільшіть число каналів. За абонплату 4.60 грн. ви не побачите в пакеті НТВ-Мир — це дороге задоволення. А той, хто встановлює плату, роздумує: може і не варто, щоб iшов цей канал. Адже це, по суті, альтернативні новини, а новини наших каналів, хоч і різні за картинкою, однакові за змiстом.
— Адже при фіксованій ціні канали можуть дробити пакети на сегменти з тією ж вартістю.
— На малому полі з 18 каналів нічого дробити. Для цього немає простору. Тому що майже всі канали є обов’язковими місцевими каналами. Спробуйте когось вимкнути — і ваші дії отримають політичне забарвлення. А на шістдесяти каналах — будь ласка, дробіть. З точки зору сегментації ринку дроблення — це правило. У ситуації, що склалася, в оператора такої можливості немає.
— Чи діє компанія «Воля» в правовому полі, коли пропонує глядачу дорогі пакети?
— Хід «Волі» абсолютно правильний. Вони можуть вилучити з кабельної мережі канали низької якості, а потім, інвестувавши техзасоби, запропонувати такі способи, які дозволять ці канали використати. За рахунок спеціальних прийомів дати на цих каналах цифровий пакет. Якщо канал не відповідає ГОСТу, то компанія не має права давати його в ефір. А цифра в кабелі — це абонентський прийом, який можна дати, тільки маючи спеціальні декодери. Це нічим не відрізняється від супутникового прийому. Відомо, що ніяких обмежень на індивідуальний супутниковий прийом у світі не повинно існувати (виняток — Іран). За рахунок операцій з ущільнення відбувається звільнення ресурсу з подальшим його ущільненням і пропозицією сегментації ринку. Але потрібно чітко розумiти, що це чисто київська ситуація, а не загальноукраїнська.
— Ваш прогноз на майбутнє?
— За розрахунками економістів Київського інституту зв’язку, якщо така ситуація триватиме ще рокiв два, то компанії з надання кабельних послуг припинять своє існування через погіршення технічних можливостей.
