Костянтин РОДИК, головний редактор журналу «Книжник Рев’ю»:
— Нещодавно передивився екранізацію відомого роману Фредеріка Бегбедера «99 франків». Це фільм про те, що сьогодні робить телебачення з людиною. Як воно її по-троху опускає до рівня машини, яка споживає і женеться за новинами. Для Франції, як і для нас, це, звичайно, актуальна тема. Але якщо ми подивимося на французьке телебачення, побачимо там принаймні два канали, які вирізняються з-поміж загальної комерційної картини. І саме на них ми знайдемо речі, які стосуються глибших проблем, аніж яку зубну пасту потрібно вибрати...
Саме на таких каналах мені подобаються їхнi книжкові програми, які побудовані не на прямій або прихованій рекламi, а на принципі критичної розмови про ті книжки, які з’являються в продажу.
Що відбувається в нас? Ми маємо дві книжкові програми: канал «Сіті» — «Book Citi» та Перший Національний — «Книга UA». Але те, що ці програми присутні у медійному просторі, не полегшує ситуацію. Адже «Book Citi» розрахована на аудиторію, інтелект якої не піднімається вище підлоги. Інша ситуація на Першому Національному. «Книга UA», власне, відповідає всьому стандартному набору програми приблизно десятирічної давнини. Тобто це добре, але світ вже давним-давно пішов уперед. А на решті каналів поява книжки розцінюється менеджерами і продюсерами виключно як рекламна пропозиція.
Рівень сьогоднішнього телебачення порівняно з телепростором десятирічної давнини — це навіть не крок, а кілька кроків назад. От, скажімо, коли створювався канал «1+1», він мені запам’ятався як культурологічний канал. Тепер він опустився до нинішньої межі — рівня «домогосподарок». Слово «домогосподарка» використовую як соціологічний термін, як люди, які цікавляться лише побутовим рівнем життя. Це добре, нехай цікавляться. Але є ще й інші люди.
Канали спрямовані на те, щоб давати гарну картинку і не примушувати думати глядача. У нас, на жаль, відсутні телеканали, схожі на французький R1, британський BBC. Це ті канали, які дивляться нормальні мислячі люди у Європі. У нас таким людям дивитися немає чого. Навіть Перший канал Росії є зразком поважного ставлення до глядача порівняно з нашими.
Іван МАЛКОВИЧ, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:
— На сьогодні наш телевізійний простір заполонив російський продукт. Приїжджаю до себе на Батьківщину і бачу, що там дивляться якихось «Кадетів», «Ментів». За допомогою таких проектів Росія просуває свою ідеологію, а наші виробники не пропонують нічого натомість. Ми маємо повну відсутність хоч якоїсь ідеології. Ми дивимося вже набридлі «Свободи...», нового там почути нічого не можна, та й дивитися нецікаво, адже картинка не змінюється протягом всієї програми. До того ж, поваги ні до глядача з боку авторів, ні самих учасників одне до одного у подібних шоу не спостерігається. Я розумію, менеджери женуться за рейтингами, але ж не потрібно робити це за рахунок людей.
Інколи переглядаю новини на каналах К1, СТБ. Там іноді цікаво подаються події, картинка дуже гарна, та й сюжети подають про просте життя простих людей. Іноді цього нам дуже бракує, адже такі люди насправді дуже цікаві. Вони вміють у простому, буденному знайти щось цікаве й показати нам. А взагалі мій улюблений канал — французький «Mecco». Це канал класичної музики. На сьогодні я готовий дивитися зустрічі з розумними людьми: Ліною Костенко, наприклад. Такі особистості є важливими для нації. Та у нас немає простих розмов без стьобу. Ведучі з поважними людьми поводяться по-панібратськи, а такого не повинно бути.
