За рік у програмі встиг погостювати й висловитися весь український фарватер від літератури та книговидавництва. Проект Марини Бондаренко був претендентом на «Телетріумф» у строкатій номінації «Навчально-пізнавальна, культурологічна, соціальна передача», де він поступився програмі «Паралельний світ». Про «Телетріумф», зокрема, ішлося у нашій розмові з Мариною Бондаренко, автором і ведучою програми «Книга.ua» на Першому каналі.
— Марино, як вам сподобалась церемонія в Національній опері?
— Це був прекрасний привід побачити в один вечір в одному місті багато колег і давніх друзів, поспілкуватись з ними, порадіти за них.
— Ваша програма «Книга.ua» була серед номінантів. Якщо відверто, ви розчаровані, що не отримали нагороду «Телетріумфу»?
— Якщо відверто, то, звичайно, розчаровані. І, повірте, не тому, що статуетка мала б потішити наше професійне честолюбство — ми знаємо, що робимо важливу справу популяризації української книги і робимо це на гарному рівні. Питання в іншому.
Фактично «Телетріумф» є клубом п’яти великих комерційних телеканалів, які з року в рік збирають урожай статуеток, що, очевидно, окрім приємності для журналістів, є ще й аргументом для бізнесу. Національна телекомпанія України, на жаль, опиняється поза цим процесом. За вісім років існування премії «Телетріумф» НТКУ лише один раз, у 2003 році, отримало відзнаку в номінації «науково-популярна програма» за цикл освітніх програм «Бачу Землю».
Звичайно, в першу чергу, це питання до Першого телеканалу, який має не лише виконувати держзамовлення, а й робити цікаве телебачення. І при цьому, коли йому все ж таки є що заявити, підтримувати власні програми, обстоювати їх, лобіювати. Перший Національний ніби стоїть осторонь, самоусувається, наче тут не йдеться про його імідж, про його престиж.
У нас цього року, до слова, і документальний фільм «Олександр Довженко. Між кесарем і Богом», і програма «Книга.ua» є самовисуванцями на «Телетріумф». І трохи дивно дивитись, що транслюючи у прямому ефірі церемонію нагородження, Перший таким чином піарить інші канали, а не себе.
І ще одне. Усе ж таки засновником премії, окрім асоціації «Індустріальний телевізійний комітет», є і Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Ми багато чуємо декларацій від державників про важливість книги, про те, що розвиток вітчизняного книговидання і книгорозповсюдження є пріоритетом гуманітарної політики держави. І що?! Натомість виходить на сцену член Нацради, читає прекрасні рядки з вірша Василя Симоненка і... вручає нагороду програмі про паранормальні явища. Вам не здається це трошки... символічним?
— Мені здається, що це взагалі різні речі й різні програми і, можливо, варто було б мати три окремі номінації: «навчально-пізнавальну», «культурологічну» та «соціальну».
— На мою думку, «Телетріумф» має явний дисбаланс на користь інформаційних і політичних проектів і оргкомітету премії, яка заявляє про свій загальнонаціональний статус, варто над цим подумати. Конкурс також треба урівноважити в плані того, що належним чином оцінювати і програми регіональних телекомпаній. Адже несправедливо, що з рекордних 263 заявок, поданих на конкурс від 10 загальнонаціональних ТРК і 46 регіональних та місцевих ТРК, було відзначено лише місцеві новини ТРК «Люкс». А з номінацією «Регіональна програма» поважні експерти взагалі не визначились. Можливо, вони просто полінувалися подивитись ці програми?
На церемонії міністр культури і туризму України Василь Вовкун висловив сподівання, що «з кожним днем телеіндустрія України відстоюватиме і утверджуватиме єдиний національний інформаційно-культурний простір України». Я щиро підтримую його в цій вірі.
— То все ж таки «Книга.ua», яка 1 вересня відзначила свою першу річницю, продовжить працювати? Які маєте плани?
— Дійсно дуже прикро, що закрито програму «Book-City». Впевнена, що такий професіонал, як Євген Михайлов, знайде чим зайнятися. Але чи краще від того книзі, українській книзі зокрема?
Щодо річниці «Книги.ua», то для мене це не просто день народження програми (хоч ми його дуже гарно відсвяткували). Це привід сказати «дякую». Дякую маленькій героїчній творчій групі, яка у надскладних виробничих умовах все ж робить цікаву програму. Дякую самим учасникам «Книги.ua» — тим надзвичайно обдарованим, чудовим, світлим, унікальним людям, які є справжньою елітою нації. Дякую також нашим відданим глядачам, які постійно вишукують щоразу новий час ефіру «Книги.ua» у суботній телепрограмі й знаходять можливість подивитись її, залишивши інші справи.
Наша річниця — це ще, мабуть, і привід нагадати чиновникам і телекерівникам, що сьогодні популяризація української книги, незважаючи на лобіювання її на найвищому рівні, в національному ефірі залишається справою ентузіастів. А ми продовжуватимемо в робочому ритмі знімати програму, удосконалювати її. Наразі готуємось їхати у Львів на Форум видавців, який завжди дає журналістського матеріалу не на одну програму.
— Як ви відчуваєте, за рік роботи вам вдалося принаймні щось зрушити з місця у шляхетній справі пропаганди книги?
— Сподіваюсь, що так. Від початку нас запитували: що ви будете показувати протягом цілих 40 хвилин? Нині ж нас критикують за інформаційну перенасиченість програми. Може й так, але це тільки доводить, що українська література — не десяток томів на скромній поличці у книгарні. Це надзвичайно цікавий, насичений живий процес, який просто апріорі не може вміститися в рамки художньо-публіцистичної програми. Цього не станеться, навіть якщо у «Книги.ua» з’являться численні конкуренти на інших телеканалах. Але вони вкрай потрібні, ці конкуренти, — щоб це стало справою не тільки Першого, але й інших телеканалів, щоб ми мали справжню популяризацію читання і книги, передусім — української.
