Не жартівливий скандал цього тижня розгорівся в українському шоу-бізнесі. Причина — так звані «квоти Кириленка». Ще на початку січня віце-прем’єр, міністр культури В’ячеслав Кириленко закликав депутатів прийняти зміни до законодавства, які б дозволили відбирати ліцензії у FM-радіостанцій, якщо ті не транслюватимуть в ефірі пісні українською мовою. Мета в урядовця благородна — стимулювати розвиток та підтримку української музики. А от засоби, якими він вирішив «розворушити» ринок, насторожили як експертів, так і виконавців, не кажучи вже про самі радіостанції, керівництво яких прогнозовано засудило ініціативу.
Так, збільшити кількість україномовних пісень на радіо Кириленко планує змінами у законопроекті №3822 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)», який було зареєстровано 28 січня народними депутатами Олегом Медуницею («Народний фронт»), Ігорем Артюшенком («Блок Петра Порошенка»), Іваном Крульком («Батьківщина») та Олегом Ляшком («Радикальна партія»). Законопроект пропонує принцип «подвійного квотування». З одного боку він спрямований зберегти вимогу трансляції 50% музичних творів українських авторів. З іншого — запровадити квоту пісень державною мовою в розмірі 75% від загального обсягу пісень українських авторів і виконавців. При цьому радіоорганізації повинні будуть забезпечувати дотримання такого співвідношення рівномірно протягом усього ефірного часу.
Низка українських виконавців відразу висловилася на підтримку ініціативи квотування, зокрема публічно заявила про свою позицію з цього приводу Антін Мухарський, Олександр Ярмола, Іван Леньо, Тарас Компаніченко, Сашко Лірник та інші. «Питання присутності «руського міра» в ефірі наших радіостанцій є дуже наболілим і актуальним, оскільки єдиним маркером українства може служити лише мова, інших маркерів немає. Тому просто необхідна підтримка держави щодо введення квоти 37,5% для україномовного музичного продукту», — заявив Антін Мухарський.
Однак цього тижня у медіа розповсюдили публічний лист виконавців, які «проти» — таких 55! Вони категорично засудили ініціативу Кириленка, адже переконані, що це — банальний популістський крок, і реально виконати її, навіть якщо це передбачатимуть зміни в законодавстві, буде неможливо. Серед підписантів документа — Андрій Хливнюк, Дмитро Шуров, Alloise, гурт Dvoe, Тіна Кароль, Світлана Лобода, Ірина Білик, Віктор Павлік, Віталій Козловський, гурт Lama, Наталія Могилевська, гурт The Hardkiss, Злата Огневич, Олексій Потапенко (Потап), Руслан Квінта та інші. Цей лист буквально підірвав Інтернет, у якому тисячі українців звинуватили підписантів у роботі на ворога. Та й самі музиканти — ті, що «за» квоти, і ті, що «проти», упродовж тижня публічно пересварилися.
«Про квоти, патріотизм і адекватність. На сьогодні, із восьми пісень в ефірах усіх радіо України звучить тільки ОДНА українська пісня! Увага — ОДНА!!! Міністр культури Кириленко запропонував ввести квоту, де із восьми — ТРИ будуть українськими. Медійники, очевидно проросійські, здійняли галас — це зрозуміло і передбачувано. Але як на такі заяви реагувати? Хіба що фразою Тараса Григоровича — «гірше ляха свої діти її розпинають...» — написав у «Фейсбуці» лідер гурту KOZAK SYSTEM Іван Леньо.
Мало не дійшло до сварки і на засіданні парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, де 30 березня обговорювали ініціативу квотування української музики на радіо. В результаті — авторам проекту №3822 члени комітету порадили доопрацювати його і представити у компромісному варіанті.
Насправді піднята проблема (і сварки довкола неї), яку так вишукано смакували українські медіа, — не така однозначна, як здається на перший погляд. З одного боку, підтримувати інформаційний простір, зокрема українську музику в ефірі радіо, потрібно, адже нині в ефірі FM-радіостанцій лише 5% пісень українською мовою. З другого — чи дійсно знайдеться 75% якісних і популярних україномовних творів українських виконавців? Чи не «затруть платівку» тими самими творами радіостанції? І, зрештою, чому, говорячи про українську музику на радіо та необхідність її квотування, мова, здебільшого, лише про пісенний жанр? З цими запитаннями «День» звернувся до музичних експертів.
КОМЕНТАРI
«ІНОЗЕМНА МУЗИКА — ЦЕ НЕ ЛИШЕ РОСІЙСЬКА»
Галина СТЕПАНЧЕНКО, відомий музикознавець, доктор філософії мистецтва:
— Як музикознавець, який займається історією української музики, сучасними тенденціями, вважаю, що українська пісня українською мовою — і авторська, і народна — наскільки самодостатня і цінна, що може легко займати 60% ефіру вітчизняного радіо. Але треба розуміти, що є багато творів з Франції, Німеччини, Росії... які повинні звучати мовою оригіналу. І тут компромісів бути не може. Якщо, скажімо, опера написана у Франції, вона в українському оперному театрі лунатиме французькою; якщо в Росії — російською. Це — світовий стандарт. Тому, на можу думку, запропоновані 50% іноземної музики має лунати мовою оригіналу, але давайте відверто говорити, що іноземна музика — це не лише російська, і не лише естрадна.
Українська музична культура вже давно інтегрована у світовий контекст, але в самій Україні, хоч як парадоксально, її майже ніхто не знає. І радіо також несе за це відповідальність. Так, безумовно, лише виконавець має право обирати, якою мовою співати. Та ж Джамала, до прикладу, прекрасно співає не лише російською, а й кримськотатарською та англійською. Але, попри уподобання виконавців, є така країна — Україна, і вона має абсолютно всі підстави захищати свій культурно-інформаційний простір. Тому загалом, після доопрацювання, я схвально оцінюють ініціативу В’ячеслава Кириленка. Якщо ми не будемо культивувати українську пісню, змінюватиметься наша свідомість.
До речі, в Національну спілку композиторів України звернулася Київська міська державна адміністрація з проханням допомогти підібрати українську музику, яка могла б лунати в міському транспорті. Ми «кинули клич» — і вже зібрали неймовірний пласт прекрасних творів. Може, і радіостанціям треба вийти за межі свого «форматного бачення»?
«УКРАЇНСЬКУ МУЗИКУ НЕ МОЖНА ОБМЕЖУВАТИ ПІСЕННИМ ЖАНРОМ»
Леся ОЛІЙНИК, музикознавець:
— Чому йдеться тільки про пісенний жанр, здебільшого — про естраду? Якщо українська музика сприймається тільки через естрадний жанр, то про яку квоту і здоровий глузд ми взагалі можемо говорити? Якщо на радіо взагалі не звучить наша видатна музика, наприклад твори Сильвестрова, Скорика... Музика, яку знає увесь світ. Українська музика — це не тільки пісенний жанр. Я проти того, щоб говорити про квоти на нашу музику, обмежуючи її лише маленьким «острівцем». Перш ніж серйозно говорити про квотування, ініціаторам нововведень потрібно прописати чітке визначення термінів. У такому сирому вигляді я проти квот. Треба брати українську музику в усьому величезному її масиві — як контексту важливого пласту світової культури.
