Поки Інтернет серйозно не розглядається як основне джерело видовищ. Хоча вже зараз у всесвітній мережі можна подивитися, наприклад, концерти популярних музикантів. Причому за бажанням користувачів, а не програмної дирекції того або іншого каналу. Справді фантастичні (порівняно з ТБ) новинні можливості Інтернету. Навіть заставки, що нагадують екран дисплея, стали звичними для теленовин та інших динамічних передач. «День» звернувся до експертів із запитанням:
«НАСКІЛЬКИ РЕАЛЬНА КОНКУРЕНЦІЯ ІНТЕРНЕТУ І ТЕЛЕБАЧЕННЯ? ЧИ ПІДХЛЬОСТУЄ ВАС ЦЕ СУПЕРНИЦТВО?»
Катерина КОВАЛЬЧУК, журналіст Web-відділу інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер»:
— У світовому масштабі це питання, безумовно, актуальне. Проте в українському медіапросторі цю проблему порушувати ще рано. Відсоток користувачів мережі Інтернет ще дуже малий, винятком є тільки Київ.
Мережеві новини можуть складати конкуренцію тільки за незаангажованістю і оперативністю. В Інтернеті новини оновлюються, як мінімум, кілька разів за 10 хвилин. Чи варто людині, що бажає послухати останні новини, чекати наступного випуску новин, які, в кращому разі, на телеканалі — раз на годину?
На всіх українських телеканалах існує — у тій чи іншій мірі — цензура. Про це так чи інакше здогадуються телеглядачі, особливо ті, що мають можливість порівняти інтерпретацію подій на телеканалах і в Інтернеті. Більше того, на телеканалах — велика ймовірність суб’єктивної добірки тем. В Інтернеті ж представлено всі новини, думки і погляди. І користувач сам вибирає, що йому читати, а що ні.
Менше за все варто турбуватися про те, що Інтернет відбере у ТБ першість головного джерела видовищ. Інтернет може лише транслювати якісь події або концерти. Телепередачі, фільми, ексклюзивні репортажі, аналітика — це залишиться все одно прерогативою ТБ.
Зрештою, коли зароджувалося телебачення, всі пророкували кінець ери газет і журналів. Але вони живуть до цього дня і користуються чималим попитом. Те ж саме, на мій погляд, чекає і так зване «суперництво» ТБ та Інтернету. Це різні джерела інформації, і, гадаю, така ситуація збережеться надовго. Хоча, не виключений і варіант, коли Інтернет стане базою для інтегрованого інформаційного простору майбутнього.
Кристина НГУЕН, ведуча програми «А:Фішка» (ICTV):
— Про якусь серйозну конкуренцію Інтернету і телебачення в нашій країні говорити дійсно зарано. Особливо показова в цьому плані провінція, де комп’ютерів дуже мало, а саме телебачення «рясніє» всього-то двома- трьома каналами… Для нас Інтернет, як кредитні картки або щось інше з останніх досягнень людської думки, це те, що ще треба освоювати. У той час, як весь світ активно користується цими благами цивілізації, ми до них тільки звикаємо. Усім тим розмаїттям, яке пропонує Інтернет — новини, фільми, книги, концерти, — в нашій країні можуть «ласувати» одиниці. Гадаю, сьогодні, та і в найближчому майбутньому, проблему конкуренції телебачення та Інтернету можна назвати надуманою. На відміну від засилля російських програм на українських телеканалах — ось це дійсно одна з найбільш актуальних проблем сучасного українського телебачення.
Сергій БАЗАНОВ, головний редактор часопису «INTERNET.UA»:
— Інтернет буде конкурентом, коли він стане масовим, дешевим і швидким. І це незабаром станеться. Кількість рано чи пізно переходить у якість. Зараз відбувається кількісне накопичення — зростання кількості користувачів і веб-ресурсів мережі. Паралельно зростає швидкість доступу та знижуються ціни. Це взаємопов’язаний клубок процесів, одне підганяє інше. Набирається критична маса користувачів Інтернету, яка залучатиме рекламодавців і, загалом, впливатиме на економіку країни.
Головна перевага Інтернету перед телебаченням — його (Інтернету) інтерактивність, тобто можливість отримати миттєву реакцію, відгук користувача (глядача) на інформацію.
Згодом Інтернет і телебачення зіллються в щось єдине. Точніше — телебачення інтегрується в Інтернет. У телеканалів не буде мережі мовлення. Її замінить набір програм різного формату (новинних, розважальних, кіно-, освітнього, довідкового), до яких, можливо, за плату, буде доступ у зручний для глядача час. Здійснюватиметься це через широкосмугову мережу Інтернету. Зараз найбільша проблема ТБ — прив’язка програм до конкретної години, глядача мимовільно заганяють в деякі часові рамки. Звичайно, можна записати програму на відео, але це незручно. Можливість глядачу самому визначати, що і коли дивитися, дала б незрівнянну перевагу. Але коли це буде, сказати складно.
Перегляд фільмів у Інтернеті не можна назвати масовим. Це дорого, і є більш доступні способи. Інша справа — новини. Їх можна читати в зручний час, і вони більш оперативні. В Україні немає повністю новинного телевізійного каналу, як, наприклад, CNN у США. Я, як телеглядач, сьогодні маю чекати певної години, щоб подивитися куцу добірку новин. В Інтернеті з цим проблем немає.
Інтернет, як і саме життя, розвивається за законами еволюції, і новий вид ЗМІ при цьому не оглядається на старі. А ось телебачення змушене задумуватися про своє майбутнє у зв’язку з розвитком Інтернету.
