Здобуття Україною незалежності спричинило бум активності інших національних громад — народи, в Україні сущі, поспішали заявити про себе, мовляв, ми є на цій землі. Логічно постало питання про їхню присутність в інформаційному просторі, особливо радіо- та телеефірі. На Житомирщині на обласному державному радіо запрацювала програма польською мовою «Єдність» (формат — півгодини раз на місяць). Нині найчисельніша в Україні польська громада має суттєве представництво на радіо та телебаченні. І це є виправданим. Адже згідно з переписом населення 2001 року, на Житомирщині проживало близько 49 тис. поляків, або 3,5% населення. І це третій показник у демографічній структурі регіону. Крім «Єдності», на FM-радіостанції «Житомирська хвиля», підпорядкованій облдержтелерадіокомпанії, п’ять разів на тиждень (щоправда, проти ночі) виходить польськомовна передача «Полонія». На каналі «Житомир» (теж структура ОДТРК) є щотижнева 30-хвилинна передача «Слово польське», плюс на вихідні місцевий приватний канал «Союз-ТВ» майже цілий день транслює передачі польської державної компанії «TV Polonia». Спеціальні програми для росіян (після українців це друга за чисельністю громада — 5% населення області) на державних каналах не випускаються. Однак ефір буквально «забитий» передачами FM-радіостанцій, які без упину крутять російську попсу. Про центральні телеканали мовчимо... На каналі «Житомир» як не день, то фільм радянських часів — про москвичів, ленінградців, сибіряків, і значно менше — про українців. Білоруси (четверта за чисельністю громада області) мають «під боком» білоруське державне телебачення, «впіймати» яке в північних районах — не проблема. Окрім того, національному відродженню представників різних народів, які живуть на Житомирщині, присвячена одна з рубрик телепрограми «Червона калина» на каналі «Житомир».
Звісно, картина не є ідилічною, бо кожна з більш-менш численних громад (євреї, німці, інші) не відмовилась би від власної передачі в державному ефірі. Але загалом, як запевнив «День» генеральний директор Житомирської ОДТРК Віктор Бойко, кожній національній меншині, що має бажання та нагоду висловитися, надають можливості заявити про себе на облрадіо чи облтелебаченні.
В радіоефірі Житомирщини знайшлося місце й для такої невеликої громади, як чеська — за даними перепису 2001 року, їх в області налічувалось 839 осіб, що компактними групами проживають у різних куточках регіону. Для них уже протягом майже десяти років увечері першого понеділка кожного місяця на обласному радіо виходить єдина в Україні чеськомовна передача «Чеська світлиця». Задум створити таку програму, розповіла «Дню» її незмінний автор і ведуча, журналіст обласного радіо Олена Лаговська, виник із потреби інформувати про життя чехів на Житомирщині — фестивалі, свята, поїздки на історичну батьківщину, зустрічі з чеськими гостями тощо.
Знаковою рубрикою цій передачі стала «Історія волинських чехів у долях». На Житомирщині знайдуться лічені люди, які обізнані на цій темі так ѓрунтовно, як пані Олена. Тому не випадково з чотирьох дипломів переможця всеукраїнських конкурсів різних років, отриманих «Чеською світлицею», більшість присуджено за роботи саме цієї рубрики. За сюжетами, які розповіли в ефірі пані Олена та її співрозмовники, можна писати повісті й романи. Наприклад, про те, як у 30-ті роки ХІХ століття заможний чех Вацлав Малі заснував перше чеське поселення на околиці Житомира Крошні. Як через сто років з волі «батька народів» Сталіна в концтаборі за уральським Свердловськом жахливих поневірянь зазнали його нащадки — правнук В. Малі був там удруге засуджений і страчений, один праправнук помер, а інший дивом залишився живим. Або про долі сімей перших чеських поселенців, які свого часу осіли в селі Мала Зубівщина неподалік Коростеня— там зараз мають намір створити музей громади. Чи про чеха-старожила Мілоша Марека, який зберіг стару чеську мову. Нині вона стала рідкістю, тому її з великим інтересом вивчають лінгвісти. Крім цієї рубрики та інформаційних блоків, у яких мова про ті чи інші події в житті чеських громад, «Світлиця» пропонує «Бібліотечку» (про книги чеською мовою), «Мандруємо Чеською Республікою», «Дитячу альтанку» та низку інших. Від радіостанції «Радіо Прага» Олена Лаговська отримує та передає в ефір записи передач — отже, для чехів Житомирщини діє своєрідний інформаційний місток із історичною батьківщиною.
Більшість історій, що звучали в згаданій історичній рубриці «Чеської світлиці», без сумніву, заслуговують, аби їхній зміст був доступний не тільки тим, хто знає чеську мову. Бо ж вони — не лише про чехів, а й про українців— у ширшому розумінні. Звісно, підтримка національного духу, мови, культури, згуртованості певних громад є головним завданням таких передач. Але, зрештою, всі ми живемо на одній землі і маємо бути зацікавленими в тому, щоб краще розуміти одне одного. Переклад і трансляція українською кращих радіо- і телепередач про національні меншини могли б прислужитися шляхетній справі зведення внутрішньоукраїнських містків між громадами. Отже, і розвою української політичної нації.
