Звичайно, основною подією минулого тижня стало масштабне інтерв’ю Президента України на каналі «1+1», яке Леонід Кучма дав В’ячеславу Піховшеку на честь 10-річчя перебування на президентській посаді. Якщо опустити незвичний формат «Епіцентру», в рамках якого транслювалося інтерв’ю, якщо не звертати уваги на тлумачення ведучим програми того, що саме сказав або хотів сказати Президент, то, мабуть, головне з почутого — взята Леонідом Кучмою на себе відповідальність за все, що за ці 10 років зроблено. Тому що «Кабінет Міністрів — лише інструмент».
Знову досить багато говорили про ЗМІ. У «Четвертій владі» на УТ-1 розмірковували про те, яка частка на українському інформаційному ринку покривається державними та комунальними друкованими та електронними ЗМІ. Виявляється, зовсім невелика: з 20700 зареєстрованих газет та журналів — лише 4,6%, з 1200 телерадіоорганізацій — лише 2,7%. І взагалі, за словами одного з учасників програми, голови Держкомтелерадіо Івана Чижа, «Україна знаходиться в інформаційній окупації», що загрожує національній безпеці. Тому не про роздержавлення треба говорити. Ця думка не була одностайною, але дискусія, яка ведеться вже не один рік, у принципі, ні до чого нового не привела. Вкотре нам нагадали, що «слово — це зброя», і, виходить, цією зброєю хоче володіти кожен, у тому числі й держава.
Конкретніше, але також про ЗМІ, щоправда, вже про «не наші», говорив і Дмитро Кисельов із відомим американським дипломатом і, у разі перемоги демократів на американських президентських виборах, можливим майбутнім держсекретарем США Річардом Холбруком. Звичайно, це був тільки епізод недільного «Докладно з Дмитром Кисельовим» (ICTV), але дуже важливий епізод. Річард Холбрук багато говорив про те, як приємно йому бачити Україну «процвітаючою, демократичною і відкритою», особливо порівняно з тим, що він бачив тут 10 років тому, як високо він оцінює діяльність нинішнього Президента і ті результати, яких досягла країна за час його правління. Зокрема, зростання економіки, яке у нас стрімкіше, ніж навіть у Китаї. Після цього Дмитро Кисельов поцікавився у дипломата, чому ж це тоді Захід так дискримінаційно ставиться до України, якщо все так чудово? Американський дипломат на це, нагадавши, що «коли він служив Клінтону», ставлення було зовсім іншим, сказав, що багато в чому винні журналісти. На щастя, вже не українські. «На жаль, — сказав дипломат, — не лише американські, але й міжнародні журналісти, багато з яких знаходяться у Москві, відображають російську позицію щодо подій в Україні». І пояснив, що вони, журналісти, не те щоб не намагаються бути об’єктивними, у них це виходить ненавмисно — слідувати настроям «московської верхівки». Хороше пояснення, правда? Особливо про «ненавмисність»…
А в іншому тиждень пройшов без сенсацій, якщо не враховувати чергового скандалу з нафтопроводом. Більшість телеканалів процитували невиразні пояснення уряду з приводу «краще вже як-небудь, ніж взагалі ніяк», і що це, тобто реверсне рішення — тимчасова і вимушена міра. Зате відверто порадувала циклом «туристичних» сюжетів «Бізнес-студія» (СТБ). Незважаючи на те, що ми без кінця говоримо про свої туристичні можливості, про те, що при нормальному підході до справи Україна могла б заробляти на своїх природних дарах мільйони (якщо по мінімуму), окремої програми про туристичні можливості країни і про те, що думають про «зелений туризм» ті, кого закликають на цьому заробляти, немає. Тому ініціатива СТБ більш ніж доречна. Зокрема, журналістка Ганна Ісайкіна, яка побувала в Полтавській та Миколаївській областях, у циклі сюжетів розповіла й показала унікальні місця нашої батьківщини, побувати в яких не відмовився б багато хто. Наприклад, на Кінбурнській косі, що відділяє море від Дніпро-Бузького лиману. Це обітована земля для сотень видів птахів, у тому числі й рожевих фламінго, які давно облюбували ці місця. Але й тут проблем і конфліктів чимало, в тому числі через «диких» туристів, які залишають після короткострокових своїх вилазок купи сміття в цих заповідних місцях. А загалом, це навіть дивно — при наявності стількох «транспортних» програм у нас немає жодної помітної «вітчизняної туристичної» — щоб не про заокеанські острови та оазиси, про які, звичайно ж, теж розповідати треба, а про свої туристичні багатства, яких у нас надлишок.
З «гостросоціальних» програм цікавою і відвертою була «Паралельний світ. Голодна свобода», що вийшла під «шапкою» «Спецпроекту» на «Інтері». А шанувальників серіалів заінтригував «1+1» — показом нового російського «мила», яке називається «Дорога Маша Березіна». Поки, судячи з передпрем’єрного розкручування та перших серій, сказати про нього можна одне — «Маша» справді вийшла дорогою.
