Літом телепрограма завжди стає нецікавою, літо — період телевізійного міжсезоння. У програмах телеканалів стало більше серіалів, фільмів, записів концертів й іншого легкого продукту. Не порушив «полегшеного» режиму і День Конституції — ще один вихідний день тижня. Телеканали відреагували на нього мляво, чергова річниця Конституції, про заплановані зміни до якої нам нагадують щодня, не викликала у телепубліцистів бажання скористатися цим інформаційним мотивом для зрозумілого та доступного нагадування про етапи «великого шляху» та для роз’яснення, що й чому тоді сформулювали не так, що відтоді змінилося настільки, щоб переписати частину основних державних правил.
У міркуваннях про довгі пошуки національної ідеї в «Четвертій владі» (УТ-1) «між рядками» можна було «прочитати» і якісь пояснення журналістської апатії до цієї дати. Перший президент України Леонід Кравчук сказав, наприклад, що за роки незалежності ми багато в чому скомпрометували національні інтереси та національну ідею, нашарувавши на неї таке, що для того, щоб витягти її чистою, потрібен поворот чи навіть розворот «у бік людей». А для формування нації, без чого неможливе все інше, потрібні «зважені продумані кроки» та виправлення скоєних помилок. На думку його співрозмовників, національна ідея буде прийнята на рівні відчуттів тоді, коли держава дасть можливість кожному громадянинові «будувати себе». Так, непогано було б, щоб об’єднання нації стало наслідком загального стану внутрішнього спокою та гармонії.
Телеканал СТБ розповів у «Нових українцях» про те, як творила себе бізнесвумен і політик Інна Богословська. Вийшла така собі «нова українка» «без краватки» — про неї розповідали її близькі (мама, батько, донька) і вона сама. Із почутого випливає, що в житті Інна Богословська постійно «ламала стереотипи». Хотіла бути актрисою — стала юристом, зрозуміла, що руйнувати та творити треба вміючи і бажано паралельно, що іноді невдачі — це шанс не втратити того, що насправді важливіше, але розуміння цього приходить пізніше. І що успішність — це «збіг зовнішнього та внутрішнього контурів життя».
Про те, наскільки можуть розраховувати українські студенти й інша учнівська молодь на те, щоб ця формула була застосовна й до них, говорили в програмі «Докладно з Дмитром Кисельовим» на ICTV. Отже, якісна освіта — в чому вона полягає, чи це те, «що ми виробляємо сьогодні з нашими дітьми»? Зі слів ведучого, якщо Україна зараз не вирішить для себе це питання, їй «не злетіти». Про системи освіти — нинішню та майбутню — говорили міністр освіти та науки Василь Кремінь, академік Валерій Кухар і ректор Київського національного торгово-економічного університету Анатолій Мазаракі. Те, що наша освіта — не найякісніша, ми й самі здогадувалися. «Ми всі вчилися потроху», але навчилися не зовсім тому, що нам сьогодні треба. Радянська освіта — не з гірших, але життєві обставини вимагають тепер іншої освітньої системи, яка б дозволила конкурувати нашій «країні та народу» з іншими. У світі, що швидко розвивається, інакше не можна, але «зі старими вчителями та підручниками» це не так-то просто. На думку Кисельова, який «переглянув» наші підручники, наша подача навчальної інформації застаріла, оскільки не вчить мислити, зіставляти різні думки та робити свої висновки. Тому представники вищої школи досі говорять про таку собі «суму знань» і про необхідність перетворити цю суму на ефективно працюючий інструмент. А ось як це зробити, поки що не розповідають. І багато хто з них усе ще розмірковує: «назавжди ми відстали чи не назавжди». Загалом, якщо хтось із телеглядачів особливо упереджено дивився цю дискусію, і не просто так, а в зв’язку з початком вступних іспитів у вищих навчальних закладах, то, напевно, так і не зрозумів: чи варто п’ять років мучитися та перевантажувати себе знаннями, які, звичайно, потрібні, але не всі однаково корисні? Принаймні, під час телефонного телеглядацького голосування тих, хто позитивно висловився стосовно якості сьогоднішньої освіти, було майже вдесятеро менше, ніж тих, хто цією освітньою системою незадоволений. Отже, питання про те, що нинішні випускники вищих закладів освіти зможуть, вийшовши у відкритий світ, творити себе, поєднуючи «зовнішній і внутрішній контури», як і раніше, залишається відкритим.
