У 2013-му році фактично одночасно з подіями на Майдані розпочали свою роботу декілька українських телеканалів, які згодом зуміли вийти у лідери національного мовлення. Одним з таких є «ЕСПРЕСО». Канал виник у часи жорсткого тиску з боку влади. Незважаючи на це, його журналісти правдиво розповідали світові про Революцію Гідності з місця сутичок та барикад.
20 листопада канал святкує своє п’ятиріччя. Це вагомий проміжок часу, за який «ЕСПРЕСО» зробив багато важливого для українського телебачення.
Що вдалося започаткувати та реалізувати за 5 років? Як «ЕСПРЕСО» вдається просувати культурні проекти та теми історичної пам’яті серед навали розважального контенту? Наскільки важлива роль журналіста у сучасних реаліях? Про це та багато іншого «День» розпитав у головного редактора телеканала «ЕСПРЕСО» Світлани САМОЙЛЕНКО.
— Каналу «Еспресо» виповнюється п’ять років. Чи вдалося за цей час реалізувати задумане?
— Нам вдалося започаткувати та реалізувати абсолютно новий для українського ТБ-ринку формат. Восени 2013 року, коли ми починали, жоден з телеканалів України не працював у режимі онлайн-трансляцій з місця подій. Класичні випуски новин з ретельно підібраними, опрацьованими та осмисленими в редакції матеріалами, звісно, були. Однак ми запропонували глядачу кардинально інший підхід: «ефект присутності», коли кожен — без купюр — може побачити подію тут і зараз. І, головне, зробити висновки. У нас були приклади американських інформаційних мовників, але в Україні такого ніхто не практикував. За кілька днів після нашого старту почався Майдан. Наші журналісти навчалися просто в полі: на барикадах, під час штурмів наметового містечка, на Грушевського та Інститутській. Працювали по 12 годин на добу, часто — посеред ночі, кілька разів — під кулями.
За кілька місяців Революції Гідності наша маленька «еспресівська» редакція відпрацювала стільки годин безперервних прямих ефірів, що вже тоді можна було сказати з упевненістю: нам вдалося. Ми зробили великий внесок у справу правдивого висвітлення подій на Майдані.
Тож наш формат, наш унікальний стиль, наші принципи вдалося сформувати буквально за 3-4 місяці. Згодом збільшувалася кількість авторських проектів, проте чесні та реалістичні новини з онлайн-трансляціями — це основний наш продукт і до теперішнього часу. Щоденно «Еспресо» дивиться більше двох мільйонів людей. Отже, ми маємо свою аудиторію, яка розділяє наші цінності — «Український погляд на світ».
— Наразі соціальні мережі створюють справжню конкуренцію інформаційним виданням своєю швидкістю та миттєвою реакцією на події. Як традиційним ЗМІ втримати свою аудиторію в цих умовах?
— Тільки правдивою і збалансованою подачею інформації, спростуванням фейків і виховуванням медіаграмотності. Насправді українці мають величезний запит на суспільно-політичну інформацію. Тому не обмежуються новинами із соціальних мереж. Вмикаючи телевізор, люди хочуть почути продовження тих історій, які вони прочитали у Facebook на своєму смартфоні дорогою на роботу. Від майстерності журналістів, їхньої правдивості і переконливості залежить кінцевий висновок, який людина зробить про конкретну подію. Роз’яснювати, піднімати «незручні» питання, розслідувати і оприлюднювати кричущі факти — наш щоденний обов’язок. І це нам дає карт-бланш.
До того ж кожне впливове ЗМІ наразі інтегроване у соцмережі через мобільні додатки і сторінки у Facebook, Telegram чи Instsgram. Тож читайте новини там, де вам зручно!
— Два роки тому канал «Еспресо» зробив унікальний проект, який звернув увагу на друковані медіа та складався із шести інтерв’ю з відомими українськими журналістами з газети «День». Чому важливо зберігати якісну друковану пресу в Україні?
— Газети і журнали мають можливість друкувати так звані лонгріди, тобто довгі аналітичні тексти. Вони змушують читача задуматися, зупинитися і перечитати знову. Це інший рівень осмислення інформації. І найголовніше — автори авторитетних друкованих ЗМІ часто є моральними авторитетами для нашого суспільства. Наприклад, я часто купую газету «День» заради колонки Лариси Івшиної, а «Український тиждень» задля читання роздумів Юрія Макарова.
— Рейтинг розважальних та реаліті-шоу зазвичай вищий за рейтинг аналітичних і публіцистичних програм. Чи існує у каналу «Еспресо» власний рецепт залучення аудиторії до перегляду серйозних передач?
— Звичайно. По-перше — це наші принципи, на яких базується редакційна політика. Вони прописані у спеціальному документі. Якщо коротко — це «Український погляд на світ» і підтримка всього українського, позитивного, здорового, що вже існує чи тільки «проростає» і «пробивається» в нашій країні. Ми категорично проти зради. Так, один з наших нових проектів називається «Успішні в Україні» і розповідає про рентабельні приклади малого підприємництва, самозайнятості українців. У цій назві, на мій погляд, прекрасно все: вже УСПІШНІ (тобто змогли, впоралися), і саме тут, вдома, в УКРАЇНІ.
По-друге, наш авторитет — це наші ведучі. Віталій Портніков, блискучий журналіст і публіцист, є незмінним ведучим щотижневого політичного ток-шоу. Тисячі українців вмикають «Еспресо» щочетверга о 21.00, аби почути його думку. Василь Зима, який п’ять років поспіль ввечері розповідає українцям про події дня. Мирослава Барчук, Сергій Руденко, Марія Бурмака, Єгор Чечеринда, Наталка Діденко — це все імена-бренди. Люди, яким довіряють глядачі вже багато років.
— Наскільки журналістика незалежної України є відповідальною за нинішній стан подій у країні та «спотворення системи координат», за висловом Лариси Івшиної?
— Я думаю, що кожен журналіст несе відповідальність за розвиток суспільства, а медіаспільнота має певну місію. Україна досі значною мірою перебуває у процесі пострадянської трансформації. Високий запит суспільства на справедливу політику, економіку, розподіл соціальних благ часто перетворюється на плідну ниву для популізму. Чесна журналістика має давати відсіч контрпропаганді, захищати інтереси держави, просувати демократичні цінності. Це моральний вибір кожного з нас.
— Чи є важливим для каналу фокусуватися не лише на політичних програмах, а також приділяти увагу культурній та історичній журналістиці? Що це може дати Україні для розвитку?
— Культурні проекти, теми історичної пам’яті — це значна частина нашого контенту. Не секрет, що наш ідейний засновник, Микола Княжицький — голова парламентського комітету культури та духовності. За його підтримки у країні відбувається багато важливих заходів: фестивалі, концерти, зйомки фільмів. Наприклад, цього літа ми були інформаційним партнером величезного і яскравого Форуму Via Carpatia у селі Криворівня Івано-Франківської області, де співали українські виконавці та продавалися товари Made in Ukraine. Там також проходила конференція, присвячена видатному мислителю Станіславу Вінцензу. Минулого місяця ми завершили зйомки 11 документальних фільмів про унікальні старовинні церкви Гуцульщини. Наші глядачі побачать їх в ефірі «Еспресо» на Різдвяні свята. Це унікальний проект, бо ніхто і ніколи не фільмував усі дерев’яні храми цього регіону.
Також для нас важливе так зване мовне питання. 100% ефірного часу телеканал «Еспресо» мовить українською мовою.
Я особисто перейшла на українську в 38 років, бо народилася в Донецькій області. Моя рідна мова — російська. Але після подій Революції Гідності спілкуюся виключно українською. Це мій свідомий вибір і моя громадянська позиція.
— Якими рисами має володіти журналіст, щоб стати обличчям каналу? Що більше цінується у кадрі: медійність чи професіоналізм?
— Він має бути особистістю з активною громадянською позицією та розділяти наші цінності. Медійність — це другорядне.
