В останньому випуску йшлося про злочинне угруповання, яке діяло в Сумській області. Його керівнику Артуру Цахаєву 25 років. За таке недовге життя він устиг отримати три з половиною роки за розкрадання в особливо великих розмірах, пролити чужу кров у Чечні, а потім очолити банду, на рахунку якої 26 злочинів і звіряче вбивство кількох людей. А в школі Артур любив географію, літературу, вирізнявся хорошою пам’яттю і прагнув до лідерства. Бажання мати багато грошей перетворило його на справжнього недолюда, про діяння якого навіть бувалі працівники правоохоронних органів не могли говорити без здригання. Артура боявся навіть його власний батько, який, до речі, був одним із активних членів банди.
Спочатку угрупування перебивалося крадіжками в офісах, будинках заможних громадян. Потім мали намір пограбувати пункт обміну валют і за заздалегідь обдуманим планом убили таксиста, проте добути грошей цього разу не вдалося. Продовжили займатися квартирними крадіжками, іноді ухитрялися здійснювати і по два грабунки на день. Під час однієї зі спроб пограбувати сім’ю вбили жінку, а потім вирішили з метою наживи викрадати людей. У цей час банда поповнилася трьома неповнолітніми.
Костянтин Підлубний, начальник слідчого відділу прокуратури Сумської області відкрито заявив з екрана, що «для Сум характерний такий рух, як угруповання малолітніх злочинців». «І це відбувається не перший рік, — говорить він. — Це було прагнення молодого покоління об’єднатися в якусь організацію. Знову ж — тут блатна пісня. Це все цікаво. Це все красиво. Поки не дійде справа до суду. І під цим ось впливом вони згуртувалися навколо нього (Артура)». Чи тільки для Сум? І чи тільки в Сумах молоді люди прагнуть до подвигу і «творять своє життя» з «героїчних» образів телеекранних злочинців? Чому негативні цінності оволодівають розумами молоді, і тим більше талановитої?
Тридцятихвилинний сюжет кілька разів переривали рекламні блоки, вносячи дисонанс. Кадри з фотографіями, які зафіксували тілесні пошкодження загиблих від рук бандитів, змінювалися на пропозиції різних товарів під веселу музику та милі посмішки. Рекламні блоки значно знижували виховний ефект програми, враховуючи, що це був сюжет про реальні жахи нашого життя, а не демонстрація художнього фільму.
Сьогодні майже кожен із каналів, які себе поважають, пропонує увазі телеглядачів «що-небудь із криміналу». Не в останню чергу тут розраховують на сенсаційність кадрів, що привертають увагу глядачів. Але чи не йдуть при цьому автори цих «дорослих» передач на поводу у його величності рейтингу, вважаючи за краще говорити про результати, не розкриваючи причин? Редакція пропонує дискусію для читачів про якість «кримінального чтива» на телеекрані. Чим для вас цікаві ці програми? Що вас у них дратує? Що привертає увагу? Які саме з них ви вважаєте найбільш вдалими?
