Сьогодні дуже багато телепередач або поступилися своїм місцем новинам і прямим трансляціям, або змінили свою змістовну спрямованість, а то й зовсім перестали виходити в ефір. Одна з програм, які залишаються з глядачем, — «Без Табу» («1+1»). І за словами ведучої Ольги ГЕРАСИМ'ЮК, у такій напруженій ситуації це просто необхідно:
— У нас на каналі продовжують виходити всі авторські програми. Аня Безулик спробує виходити не в запису, а в прямому ефірі, щоб у своєму форматі обговорювати гарячі проблеми. Юра Макаров проводив і проводитиме у себе в «Документі» злободенні телемости, виконуючи завдання аналізу ситуації. «Подвійний доказ» має намір обговорювати ситуацію у своєму форматі, в дуже характерних і точних історичних паралелях. Що стосується нас, то нашу передачу можна було б, напевно, легко змінити та записувати історії про те, як хлопчик із Донбасу покохав дівчинку з Закарпаття, але це була б кон'юнктура. Річ у тому, що наша програма завжди — і «в мирний час» — вела мову про захист прав людини, про боротьбу за соціальну справедливість, за знехтувані права. Кожний наш життєвий сюжет був направлений на те, щоб людина розпрямила плечі та виступила проти тих, хто намагається будувати своє благополуччя за її рахунок. Це завжди було нашою темою.
— Тобто вам абсолютно немає сенсу змінювати концепцію програми?
— Абсолютно. Вона була і залишається актуальною. Зараз на Майдані, куди з'їхалися люди з усієї країни, ми зустрічаємося з тими, з ким бачилися у відрядженнях. Адже наша група об'їхала всю країну. Зустріли навіть українку з Ріо- де-Жанейро. З нею ми робили інтерв'ю про українців-емігрантів. Зараз вона покинула все, сказавши, що у неї на Батьківщині є термінова справа. Люди на Майдані підходять і розказують про те, що у них залишилося вдома, і що б вони просили нас допомогти їм змінити. Навіть коли йде така війна, завжди залишається особисте життя сім'ї, особисте життя людини, її особиста доля, яка, як ми завжди про це говорили, невіддільна від того, якою є наша держава. Пройшовши Майданом, ми вже отримали багато тем для майбутніх програм. Довіра до нас залишається на тому ж рівні, й ми повинні її виправдати. Тому ми ніяк не змінюємо зйомки своїх передач і продовжуємо працювати в тому ж руслі.
— Якими будуть теми найближчих програм?
— Найближчою у нас буде дуже цікава історія двох маленьких чоловіків. Це два хлопчики з Волині, які покажуть усім дорослим людям, як треба виживати, коли життя здається вже нестерпним. Батьки дітей розлучилися: мати повинна була сісти у в'язницю за торгівлю наркотиками, а тато, щоб її врятувати, взяв усе на себе і сів замість неї. В результаті вона його покинула, а він вийшов із в'язниці і, дізнавшись про це, зламався, почав пити. За ідеєю, цих дітей треба було віддати до притулку. Вони самі, вдвох, сказали, що ні в який притулок не підуть і відмовилися від своїх батьків. Не батьки від дітей, а діти — від батьків! Тато і мама, фактично, зрадили своїх дітей, і вони залишилися з дідусем і бабусею, за якими доглядали до самої їхньої смерті. Взагалі — уявити собі, як дитина, яка навчається у п'ятому класі, щоранку підіймається о п'ятій годині, тому що у них — господарство... Кози, корови, кури, кілька гектарів землі — це все обробляється руками двох неповнолітніх хлопців. Вони настільки сильні мужички, настільки тверезо міркують і бачать, як вони житимуть надалі, що навіть розподілили, що спершу один поїде навчатися, а другий буде все це тягнути на своїх плечах, а потім він повернеться, а той поїде… Дорослі чоловіки нам часто плакалися і казали, що немає роботи, немає життя, і вони зламалися. А ці діти… Це те покоління, яке знає, як будувати своє життя. Покоління, про яке зараз усі говорять із захопленням. І наша передача буде про це.
— Ви говорили, що будете практикувати і повернення до вже одного разу піднятих у «Без Табу» тем, їхніх колишніх учасників, щоб розповісти, як ситуація розвивалася далі…
— Буде одна передача, де у нас у студії з'явиться герой, який був у «Без Табу» два роки тому. У нього під час пологів померла дружина, і його звинуватили в тому, що він побив її перед родами. Він же доводив, що це була лікарська недбалість, але довести це дуже важко, практично неможливо. Це ж — медицина. І не тому, що там — корупція, а тому що це взагалі дуже тонка сфера. У результаті, пройшло два роки і вдалося довести, що ця людина невинна. Проблема в іншому. Тільки один лікар — йому вже за вісімдесят — визнає провину і дуже важко все це переживає. Але за його спиною сховалися молоді лікарі та місцеві чиновники від медицини. Ось саме вони, мені здається, так і не зрозуміли, в чому річ. Місцева медицина перебуває в жахливому стані, і це буває причиною смерті пацієнтів — ми і говоримо у своїй передачі про цю катастрофічну ситуацію, яка, крім іншого, ще і деморалізує людей. І такі люди в медицині працювати не повинні. Ось таким був пафос програми. І чому ми повернулися до цієї передачі — не для того, щоб торжествувати, мовляв, довели черговий раз, що лікарі винні. По-перше, кожен із нас може потрапити на лікарняне ліжко, і від того, що ми знаємо про ситуації, буває страшнувато. По-друге, кожен лікар — також заручник системи охорони здоров'я, і всі ми — в одному човні. І в цьому човні головне — залишатися людьми, щоб виживати.
— А ви не маєте наміру змінити формат своєї програми в майбутньому?
— Зараз він не змінюється, оскільки є запитаним. Можливо, щось поміняється у внутрішній структурі, але, по суті, передача залишається спрямованою на вирішення соціальних проблем. Приватне життя людей — найголовніше, з цих приватних життів і складається життя країни, те, що відбувається в ній. Ми завжди в своїх передачах говорили про гідність людини і справедливість. Намагалися разом знайти шляхи, як можна це відстояти. Я впевнена, що серед людей, які сьогодні разом вимагають справедливості, дуже багато наших. Ми йдемо вулицею — Закарпаття підходить, Буковина, Луганськ, Дніпропетровськ. Їх зіштовхнули, але це все, повторюю, НАШІ люди. Ми повинні бути разом, тому що всі ми однаково мріємо про щасливу Україну. Цього ми хотіли завжди і за це ми будемо завжди — поки ми в ефірі — стояти горою.
