Підхід до журналістики в цілому в суспільстві розвиненої західної демократії, безумовно, інакший, ніж в Україні, яка до цього часу пам’ятає темники і жорстку цензуру. Це природно. Високий рівень відповідальності влади перед ЗМІ в США — це запорука свободи слова, відкритості інформації та інших омріяних українськими журналістами гарантій. Після восьмимісячного стажування в газеті Washington Times у Вашингтоні (США) Ольга Крижановська повернулася в Україну вже першим заступником головного редактора одного з найпопулярніших у країні суспільно-політичних видань. Саме підходу до журналістики в США присвячена розмова «Дня» з Ольгою.
— В Київському iнституті журналістики студентів навчають, що функції журналістики зводяться, перш за все, до комунікативних, консолідуючих, пропагандистських, ідеологічних і так далі. Яке розуміння функцій журналістики в США?
— Одразу скажу, що про пропагандистську і ідеологічну функцію журналістики в США говорити взагалі не доводиться, якщо ви це скажете журналістам, вони просто розсміються. Лише радянська журналістика визначає подібні функції. Сучасний підхід до журналістики в США, навпаки, намагається позбавити її обличчя якогось пропагандиста, ідеолога чи агітатора. Головна функція журналістики в американському розумінні — це донести до людей суспільно важливу або просто цікаву для них інформацію, тобто служити суспільству, інформувати його. Дуже популярною в США зараз є так звана громадянська журналістика, коли навіть непрофесійні журналісти, аматори, люди, яким просто цікаво це робити, служать своєму суспільству тим, що збирають важливі новини, викривають порушення, зловживання і так далі. Тобто в США існує ще і громадянська функція журналістики. Робота основних ЗМІ зводиться передусім до інформування громадськості про світ в усьому його розмаїтті, демонстрації всіх підходів, граней тієї чи іншої проблеми, висвітленнi всіх точок зору. А читач вже має сам визначитись на основі фактів і інформації, як йому ту чи іншу проблему розглядати.
— Свобода слова вже стала дуже стертим поняттям на наших просторах. Яка ситуація зі свободою слова в США?
— У порівнянні з Україною свободи слова в США значно більше. Це не тому, що там журналісти кращі чи більше засобів масової інформації, це тому, що там значно легше змусити владу відповідати перед журналістами, там відповідальність влади перед пресою як перед четвертою владою — це не пустий звук. Цей фактор не дозволяє чиновникам вдаватися до відписок. Якщо інформація не є секретною, вона має бути опублікованою і донесеною до суспільства. В США є спеціальний закон Freedom of Information Act, який був ухвалений Конгресом і який дозволяє отримати інформацію офіційним чином, щоправда, це займає якийсь час, можливо, місяць або декілька місяців. Якщо ви хочете дізнатися, наприклад, скільки коштує маєток конкретного політика, чи був він засуджений, і за якими статтями, це не стане проблемою. Вам просто треба подати запит до Міністерства юстиції, і вам цю інформацію надішлють. Усі політики це знають. Тому в США і свободи слова значно більше. Є в цієї системи, звісно, і недоліки. Наприклад, найбільш впливові ЗМІ пов’язані з певними бізнес-групами, так само як і у нас. Це також впливає на те, як вони висвітлюють події. Вони дотримуються так званого мейнстріму — можуть підтримувати президента Буша чи не підтримувати, але радикально критикувати Америку за ті чи інші речі вони не будуть. Це така консервативна преса, усі поважні газети в США і найвідоміші телеканали сповідують державницький підхід, вони дуже свідомі своєї ролі і свого впливу на свідомість людей, тому намагаються ним не зловживати. Можливо, саме тому іноді навіть приймають неправильні рішення. Так, відомий епізод з історії США, коли президент Кеннеді попросив одну з найупливовіших газет не писати про вторгнення на Кубу, оскільки ця операція була засекреченою. Газета погодилася, але за декілька днів стало зрозуміло, що це вторгнення було помилкою, і редактор видання, який ухвалив рішення не друкувати інформацію, визнав, що був неправий. Якщо у вас є важлива інформація, ви маєте її публікувати, незважаючи навіть на те, що президент попросив вас цього не робити.
— Американці — народ у більшості своїй патріотичний. Принаймні, ця риса їм приписується. Чи відображається це якимось чином і на ЗМІ?
— Безумовно. Більшою мірою газети, меншою — журнали (бо це продукт нішовий, який в основному зорієнтований на конкретну аудиторію) вирізняються державницьким підходом до висвітлення подій. Хоча в ліберальних американських колах такий підхід не дуже популярний, ліберальній пресі це властиво меншою мірою, тоді як консервативна є більш патріотичною.
— Структура редакцій і алгоритми їх роботи в США різняться від українських?
— У кожної газети структура своя, але в принципі майже всі вони подібні. На мій погляд, найбільша відмінність — це те, що у нас в країні кабінетна система, а на Заході — це завжди великий так званий ньюзрум, де працюють усі — і редактори, і журналісти, і стажери. Це створює певну атмосферу, дозволяє редакторам контролювати своїх журналістів, бачити, що вони роблять, і не відриватися від колективу.
— У журналістиці є поняття професійної етики. В Україні її норми задекларовані у Кодексі професійної етики українського журналіста. Чи є подібні кодекси в США і чи вони там працюють?
— Усі ці кодекси дуже не ефективні у нас. Ви колись чули, щоб якась журналістська спілка засудила журналіста за неправдиву інформацію? У нас такого не відбувається, жодна спілка не має авторитету і ні на що не впливає. В США професійні стандарти журналістів дуже високі. Якщо журналіст у своєму матеріалі збрехав і це стало відомим, його, звичайно, засуджують усі професійні спілки і журналістська спільнота. Це виливається у практичні кроки, такого журналіста ніхто не візьме на роботу.
— Чи різняться задекларовані у законодавстві країн права журналістів?
— В принципі, ні. Єдина річ в українському законодавстві, яку я не бачила в інших, — це те, що людина, яка дає інтерв’ю, є його співавтором, має авторські права і навіть має право на гонорар. Це якесь знущання над журналістами...
— Усе значніші позиції у медіа-світі займає iнтернет. Чи витісняє друковані ЗМІ iнтернет в Америці?
— З кожним роком в США з’являється все більше і більше інтернет-ЗМІ. Усі основні газети, телебачення (Сі-Ен-Ен), журнали дуже активно розвивають свої інтернет-сторінки, роблять їх інтерактивними, більш змістовними. Я б сказала, що інтернет-сайти газет вже не є другорядними засобами для реклами чи просування. Інтернет-сайти розглядаються як альтернативний і дуже перспективний шлях розвитку видань. Внаслідок цього, тиражі газет в США дуже сильно впали останнім часом, продовжують падати, і, очевидно, ця тенденція розвиватиметься. Цікаво, що за американським законодавством, iнтернет-ЗМІ є також засобом масової інформації (на відміну від України). Тому iнтернет-сайти контролюються. Навіть якщо у вас у щоденнику у блозі написана неправдива інформація чи така, яка зачіпає честь іншої особи, вас можуть притягти до суду і стягнути штраф. Інтернет- ЗМІ в Америці більш відповідальні, надійні, подають точнішу інформацію.
— Повернувшись з Америки, ви не спостерігаєте, що українське телебачення «скроєне» з американських форматів?
— Ми весь час щось позичаємо. Справа в тому, що в США ЗМІ перебувають на більш високому ступені розвитку, а ми відстаємо. ЗМІ як комерційне підприємство розвиваються в нашій країні лише 15 років, а в Америці цей розвиток триває значно довше. Державних медіа в США немає взагалі, є тільки Public Radio and PR, яке існує за рахунок пожертв і вкладів різних неурядових організацій. В Європі, між іншим, на це дивляться трохи інакше, державні канали є і у Франції, і у Великiй Британiї.
— Що вас у роботі мас- медіа США здивувало найбільше?
— Найбільше мене вразила робота прес-служб. Вони працюють дуже професійно і якісно, порівнюючи з нашою країною. У нас прес-служба виконує роль жандарма при чиновнику чи політику, головна мета якого — не допустити журналіста, обмежити питання, які він може поставити, «захистити» свого шефа, сказавши, що він у відрядженні. В Америці зовсім інакше: прес-служба там — друг журналіста, вона допомагає, висилає потрібну інформацію, домовляється про інтерв’ю у зручний для вас час. Доступність державних органів для журналістів просто вражає, так само як їх висока відповідальність перед суспільством.
