Український ефір заповнений експертами, що «віщають» на усі теми в світі. Що робити, щоб зупинити потік сумнівних заяв? Чи допоможе в рішенні цієї проблеми суворе дотримання журналістських стандартів?
Обговорення цієї теми хотілося б розпочати з британського прикладу.
Кілька днів тому Бі-Бі-Сі вибачилася за інтерв’ю з відомим британським політиком, лордом Найджелом Лоусоном, який заперечував реальність глобального потепління.
Бесіда з Лоусоном транслювалася в ефірі ще у серпні цього року в програмі Today («Сьогодні») на BBC Radio 4. Політика було запрошено у студію для обговорення фільму колишнього віце-президента США Альберта Гора, присвяченого змінам клімату. Під час інтерв’ю Лоусон, зокрема, заявив, що за останні десять років середня температура навколишнього середовища в світі «навіть трохи знизилася», а Міжурядова група експертів з питань змін клімату (IPCC) за цей період не зафіксувала збільшення кількості екстремальних погодних явищ (IPCC — групу, створено спільно 1988 року Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) і Програмою з проблем навколишнього середовища Організації Об’єднаних Націй). Ці дві тези Лоусона викликали обурення слухачів Бі-Бі-Сі.
Після виходу передачі багато людей почали звертатися на радіостанцію та висловлювати незгоду з тим, що журналісти не ставили під сумнів спірні заяви політика, як того вимагають редакційні стандарти.
«Скаржників» можна зрозуміти — висловлювання Лоусона в ефірі британського суспільного мовника не збігаються з результатами багатьох наукових досліджень. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, Метеорологічного офіса Великобританії, НАСА і Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), 2016 рік став найтеплішим у історії спостережень. Середня температура на планеті була на 0,94 градуса за Цельсієм вище, ніж у середньому в ХХ столітті.
Минулого року було зафіксовано рекордний рівень концентрації парникових газів у атмосфері, рекордні температура поверхні океану та поверхні землі, рекордне підвищення рівня моря та рекордний мінімум обсягу морського льоду в Арктиці. Учені також встановили, що «тенденції потепління» зберігаються.
Що стосується аномальних кліматичних явищ, то, за даними дослідників NOAA, кількість тропічних циклонів 2016-го перевищувала середні показники попередніх періодів, а ВМО зафіксувала екстремальні посухи в Африці та Америці.
Між тим, редакція програми Today спочатку відкинула скарги стосовно заяв Найджела Лоусона щодо відсутності ознак зміни клімату, мотивуючи своє рішення тим, що позиція британського політика збігається з офіційною позицією нинішньої адміністрації США, і тим, що надання права на висловлювання своєї позиції «незгодним» є важливим проявом неупередженості та об’єктивності.
Однак потік скарг не зупинявся, і врешті решт Бі-Бі-Сі визнали, що були не праві. Як повідомляють ЗМІ, департамент телерадіостанції роботи зі зверненнями випустив заяву, в якій визнав порушення власних редакційних стандартів. Висловлювання Лоусона були визнані «як мінімум спірними» і такими, що мали б «були бути поставлені під сумнів».
Ця історія може бути інформаційним приводом для тривалих журналістських дискусій відразу на кілька тем. Але, крім суто професійного контексту, в історії зі спірною передачею Бі-Бі-Сі є ще і суспільний вимір. Річ у тім, що поширення сумнівної інформації на авторитетному та незалежному ЗМІ може поставити аудиторію в небезпечне становище, завдати глядачам, читачам та слухачам прямої та відчутної шкоди.
У статті щодо контраверсійної передачі Бі-Бі-Сі The Guardian пише про те, що для Великобританії, через зміну клімату, актуальною темою є зростання ризику виникнення аномальних повеней. Але твердження експерта про відсутність ознак глобального потепління могли переконати людей у малоймовірності збільшення кількості природних катаклізмів. Таким чином, частина аудиторії Бі-Бі-Сі відтоді могла вирішити, що їм не потрібно вживати запобіжних заходів на випадок катастрофічних повеней — і це дуже небезпечно.
Випадок із виступом лорда Найджела Лоусона демонструє, що застосовувати принцип рівності всіх думок під час висвітлення та обговорення будь-якої складної та неочевидної теми треба обережно та відповідально. І ця проблема набагато ширша, ніж боротьба з фейками. У сучасному світі для майже будь-якої ідеї або теорії можна знайти фактологічне підґрунтя, а авторитет експерта ще не гарантує неупередженості та об’єктивності його висловлювань.
Наприклад, не треба думати, що посилатися на наукові факти можуть тільки ті, хто каже про небезпеку змін клімату. Так, американський президент Дональд Трамп, коли наводив аргументи на користь виходу США з Паризької кліматичної угоди, згадував про дослідження, проведене на замовлення Торговельної палати США та експертної групи ACCF (American Council for Capital Formation), а також роботи Массачусетського технологічного інституту. Нагадаю, що під час виборчої кампанії Трамп узагалі називав глобальне потепління «великою містифікацією» — це і є та сама офіційна позиція американської адміністрації, на яку спиралися на Бі-Бі-Сі, надаючи слово прихильникам цієї теорії.
Відсів експертів за рівнем знань щодо теми теж не завжди спрацьовує. Так, лорд Найджел Лоусон — авторитетний та відомий у Британії політик, колишній член парламенту та колишній міністр фінансів за уряду Маргарет Тетчер. Просто він дивиться на діяльність щодо попередження кліматичних змін як на «велику змову», спрямовану проти ринкової економіки та називає «зелених» «новими червоними» (джерело — книжка «Змiнюється все: Капіталізм проти клімату» канадської журналістки Наомі Кляйн). Лоусон є засновником фонду Global Warming Policy Foundation — дослідного центру, який виступає проти нинішніх заходів, що вживаються міжнародним співтовариством для протидії глобальному потеплінню. А після обрання Трампа, він заявив, що Британії слід брати приклад з США щодо політики стосовно кліматичних змін.
Питання глобального потепління сьогодні взагалі є справжнім випробуванням для ЗМІ, що хочуть дотримуватися стандартів. Але це — лише один приклад. В сучасному світі таких контраверсійних тем безліч, і простої відповіді на те, як їх висвітлювати, не існує. Втім, як показує досвід Бі-Бі-Сі, в деяких випадках треба, напевно, обережно надавати трибуни для виступу «всім сторонам» — якщо точно відомо, що одна з цих сторін буде транслювати сумнівні тези. ЗМІ не можуть і не мають поширювати недостовірну та некоректну інформацію без жодних застережень — це базовий принцип функціонування медіа, і прикритися «балансом думок» тут не вийде. Намагання висвітлювати суперечливі теми, подаючи без коментарів, як «іншу думку», сумнівні заяви, є введенням у оману своєї аудиторію, і це дуже далеко від стандартів журналістики.
Звичайно, всі ці роздуми та висновки стосуються не тільки теми змін клімату. Під час конфлікту, тим більш військового, відповідальність медіа за поширення сумнівних заяв, зростає в рази, як і небезпека, на яку можуть наразитися люди, що повірять усьому, що розповість гість студії. Важливо, щоб українські журналісти і редактори згадували про це кожного разу, коли вони, без жодних застережень, надають слово черговому експерту.
