Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Погіршити імідж своїми руками

Післямова до «таємної» зустрічі блогерів із Президентом
16 березня, 2018 - 14:14
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Зустріч Президента з «блогерами», а точніше — популярними дописувачами «Фейсбуку» — не має відношення до журналістики. Це — сфера зв’язків із громадськістю, а саме комунікація з так званими лідерами суспільної думки (ЛСД). Останні тенденції комунікаційних практик твердять — подібні контакти є важливими та ефективними, і важать іноді навіть більше, ніж традиційні медіа-рілейшенз.

Отже, блогери в гостях у Президента — це модно та сучасно. Але якщо розбирати цей івент з точки зору правил комунікацій, то виникає такий вал неприємних питань, що позитивні наслідки від заходу там просто губляться.

Перше, що викликає здивування — це відбір учасників зустрічі. Класичний підхід — для контактів обираються ЛСД, які впливають на думку важливих аудиторій — з точки зору організатора заходу. Якщо подивитися на склад учасників зібрання блогерів у АП, то складається враження, що Президент зібрав у себе своїх прихильників, які є авторитетами для інших його прихильників. Звідки і взялися всі ці розмови про «теплу ванну» та «зону комфорту», якими ряснів «Фейсбук» після зустрічі.

Не зовсім зрозуміло, чому раптом голові держави знадобилося підвищувати свій рейтинг в аудиторії, яка і так йому симпатизує. З’являються навіть думки про те, що в середовищі симпатиків Петра Порошенка є якісь негативні тенденції, і тому знадобилася термінова емоційна підтримка апологетів чинного Президента.

Або справа була зовсім в іншому. Може, це мала бути абсолютно закрита, таємна зустріч Порошенка зі своїми довіреними та перевіреними ФБ-особами. Може, Петро Олексійовіч та його комунікаційна команда вирішили «звірити годинники» (оновити тезисний ряд для розповсюдження) та надати актуальні дороговкази провідникам політики президента у «Фейсбуці».

Втім, у будь-якому разі щось пішло не так.

Чи то організатори зустрічі невірно проінструктували учасників зустрічі, чи в них раптом з’явилися гірші особисті якості, але факт є факт: підсумки зустрічі виявилися далекими від тотального позитиву.

Звичайно, можна було чекати, що кулуарні посиденьки з вузьким колом блогерів, частина з яких є маловідомими та малоавторитетними в журналістському середовищі, викличе роздратування з боку медіаспільноти, інших блогерів, активістів та просто небайдужих громадян. Але, здається, організаторам зустрічі цей негатив з боку «непричетних» апріорі був «по барабану». Мовляв, не хвалите нашого Президента — то і не будете ходити до нього «на чай», і взагалі думка «зрадофілів» голові держави не цікава. Хочете критикувати — критикуйте, ми вас все одно слухати не будемо.

Але скандал, який спалахнув після зустрічі у середині середовища т.зв. порохоботів точно став неприємним сюрпризом як для організаторів розмови в вузькому колі, так, треба думати, і для самого Петра Олексійовича. «Селфі з Президентом», зроблене одним з «президентських» блогерів, спричинило таке обливання учасниками зустрічі один одного брудом, що вся критика ззовні просто померкла перед цим видовищем.

«В сухому залишку» розмова Президента зі своїми ФБ-прихильниками залишила неприємне відчуття, що нас змусили зазирнути за лаштунки «президентської комунікаційної кухні». Всі змістовні дописи учасників «таємного чаювання» потонули в калюжі бруду, яким вони кидалися один в одного, а ми за цим вимушені були спостерігати.

Якщо провести аналіз того, що відбувається із президентськими комунікаціями останнім часом, то можна помітити, що обидві нещодавні значні публічні події — прес-конференція, зустріч із блогерами — замість зміцнення позитивного іміджу Президента спричинили шквал негативу, стали джерелом комунікаційних криз та навряд чи сприяли підвищенню рівня довіри до глави держави в суспільстві. Головним чином, до цих неприємностей довела усталена практика українських державних діячів влаштовувати комунікації не за сучасним західним, а за «совковим» зразком. Сумно, що цю традицію продовжують навіть люди, які декларують європейський шлях розвитку країни...

Наталія ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: