Ось уже п’ять років з нами студія «1+1». А починалось усе, як у того Хоми, що на безлюдді, або в Робінзона Крузо після корабельної катастрофи. Спробую й собі визначити ДОБРО та ЗЛО сьогоднішньої ситуації в телебаченні України крізь призму існування каналу «1+1».
ДОБРО
В Україні з’явився канал, спроможний змагатись за глядача.
Студія сприяє розвою української масової культури.
Студія є головним учителем української мови для дорослого населення України.
На каналі багато гарних представників узагалі й журналістів зокрема.
Канал пропагує цінності демократичного ринкового суспільства.
Студія сповідує культ орієнтації на потреби конкретного глядача, а не на абстрактні культурні цінності.
ЗЛО
Великоміський та заможніший глядач більше дивляться інші канали.
За радянських часів деякі напрямки української культури просто-таки буяли, а інтерес до них гарантовано падав.
Якщо якість перекладів фільмів поліпшується, то в гумористичних передачах вона все ще викликає багато питань. Теж неясно, для чого перекладаються російські фільми.
Рівень культури пропаганди цінностей демократичного ринкового суспільства не завжди достатньо високий, так що вона дратує, особливо старших людей.
ВИСНОВКИ
Телевізор став у більшості міських осель річчю так само необхідною, як і холодильник, замінивши багатьом живу природу, живе спілкування, а іноді й живих людей. Ця обставина дуже полегшує справу критикам телепередач, проте, як казав у таких випадках бравий вояк Швейк, інший мадяр, може, й не винен, що він мадяр. Просто навіть промивання мізків можна робити цивілізовано, а не так, як у Стародавньому Китаї, де для цього закапували воду в ніздрі.
