Не лише про ТБ, але і навколо ТБ — це залишається принципом даної рубрики «Дня». Сьогодні вперше її автором виступає журналістка Катерина Дядюн. Її послужний список складають не тільки публікації в центральній і регіональній пресі, але й робота на телебаченні, зокрема, на «Гравісі», СТБ, УТ-1, TV АТВК (Харків), «Оріон» (Харків). Статтю Катерини в минулому випуску сторінки «Телебачення» — «Магія білого PR-у» — відзначили багато читачів і експертів «Дня». Гадаємо, що досвід і знання професійної специфіки роботи на ТБ, а також легке перо не підведуть Катерину — і її спостереження за вітчизняним телепроцесом будуть цікавими для наших читачів.
Одночасно було дано відмашку двом грандіозним шоу. Останньому етапу виборчої кампанії в Україні і XIX Зимовим Олімпійським іграм. Для нас це насамперед телевізійне видовище.
У період Олімпіади, здається, спортом цікавляться усі. Навіть ті, хто вважає могул чарівником із казки «Володар кілець». У приливі ентузіазму люди із задоволенням вболівають і за бобслей, і за біатлон, і за який-небудь ферлінг. Нарікаючи, що останній не дуже у нас розвинений.
Так само і вибори. Зазвичай келійний та в’ялий політичний процес стає цікавим для мас. Публіка, яка ще не визначилася, метушиться між комуністами, націоналістами. Тих, хто у цій метушні участі не бере, намагаються заманити у свої тенета різні габери та корчинські. Наївні. Аполітичні громадяни на виборчі дільниці просто не ходять.
Але байдужих стало б менше, якби телепередачі на тему виборів були більш видовищними. Теледебати — добре, але не щоразу ж співрозмовники обливаються соком. Неординарно виглядав би парад на честь початку виборчої кампанії (на зразок торжеств церемонії відкриття Білої Олімпіади). У пролозі — по нашій Землі, ще тепленькій, бігають мамонти, розмовлячи давньоукраїнською. Представники древлян, кривичів та інших племен зливаються у політичні об’єднання. А в останній частині — пісні й танці нинішніх кандидатів у депутати. Серед них помічаємо багато двійників. Окремі акробатичні номери так добре поставлено, що вони часом цікавіші, ніж вистава загалом. Глядачі на трибунах за командою волонтерів запалюють ліхтарики потрібного кольору. Але не всім подобається лозунг «Запали собі вогонь!». Набагато виразніше чується «Спалімо сільраду!».
Але в цілому видовище досить європейське. Тим євроспостерігачам, які сидять в окремому приміщенні та дивляться цю феєрію на телеекрані, доведеться з цим погодитися.
Але не всі іноземці годяться на роль спостерігачів. Більшість теленовин освітлювали візит особистого посланця Дж. Буша Поли Добрянськи та її інструктаж нашим керівникам телеканалу. Ще не забуто гучну статтю нинішнього і колишнього послів США про те, як нам облаштовувати Україну.
Минулорічну політичну нестабільність в Україні багато хто пов’язує з впливом з-за океану, тому зоряно-смугасту думку не можна не враховувати.
Затамувавши подих, я спостерігала інтерв’ю Дмитра Кисельова («Докладно...», ICTV) із Надзвичайним і Повноважним Послом США в Україні Карлосом Паскуалем. Справді, як би гостеві студії сподобалося, якби український заступник міністра приїхав до Штатів та, зібравши керівників телеканалів, розповідав їм, як висвітлювати вибори? Або Україна звинуватила б США у відсутності верховенства закону, оскільки вони так і не знайшли вбивцю Кеннеді. І чи означає підтримка американцями В. Ющенка те, що він прихований американський шпигун?
Відповіді розчарували. Кручені м’ячі потрапили у грузьке болітце голослівних відповідей. Паскуаль — міцний горішок та вміє зробити з чорного якщо не біле, то сіре.
Не знизився представницький рівень гостя у Дмитра Кисельова і у понеділок. Глава президентської Адміністрації Володимир Литвин у прямому ефірі відмежувався, зокрема, від заблудлого мера.
Склалося враження, що перший номер «заєдистів» не зміг, а може, не захотів сподобатися глядачам, виявити себе у всьому блиску ерудиції та чарівності. Він, очевидно, боявся сказати зайве, тим більше, що підступний ведучий хотів вивідати додаткові подробиці про поїздку до Москви. Але головний чиновник країни не розколовся.
Засидівся на старті канал «1+1». Його голова пан О. Роднянський бився не на життя, а на смерть за ліцензію зі своїм колишнім партнером по бізнесу Рабиновичем (АІТІ, «Столичные новости»). Але, швидше за все, для «многомудрого» Роднянського сама ситуація навряд чи стала несподіванкою. Вивести з рівноваги напередодні виборів «плюси», які постійно набирають темпів, — мрія не тільки послідовних ворогів каналу.
Кажуть, що останньою краплею, що спровокувала утиски, стали «Великі перегони». Хоч би як там не було, але вважають, що канал не повторить долі російських колег. І ще неодноразово підтримає на виборах своїх рятівників.
Зі зрозумілих причин залишився байдужим до долі сусідів по телецентру УТ-1. 9 лютого національний двічі розповідав переважно про одну партію — «За єдину Україну!». Про збори у Донецьку, Дніпропетровську, Білій Церкві, Харкові, Вінниці, Львові. Здавалося, всю країну затопила хвиля народної підтримки. Не так безглуздо, як казав класик розмовного жанру. У багатьох населених пунктах України «ловиться» тільки УТ-1. Там, очевидно, приймають це за чисту монету.
Втім, УТ-1 знущається над глядачами новинами а-ля-совєтікус безкарно. Увага до цього каналу забезпечена завдяки старту агітаційної кампанії. Голова ЦВК М. Рябець популярно пояснив, що претенденти у свої півгодини можуть співати, танцювати, запрошувати членів сім’ї тощо.
За тим, щоб вони не закликали до повалення існуючого ладу, буде стежити дирекція каналу. Касети партіями привозяться заздалегідь, у двох примірниках, і їх буде показано без редагування. Протокол після перегляду підписують представники партій, УТ-1 і ЦВК. У разі революційних закликів виборча комісія буде вживати заходів. Принаймні, під час минулих виборів претензій щодо показу до УТ- 1 не було.
За результатами соціологічних опитувань, доступ до засобів масової інформації посідає одне з останніх місць за впливом на вибір виборця. Хоч бувають і винятки. Так, відомий російський політичний шоу-діяч В. Жириновський привернув до себе увагу саме під час телевиступів.
Про теледебати варто сказати окремо. Першим номером йшов Михайло Бродський. У житті лідер партії «Яблуко», голова комітету ВР і бізнесмен має певну харизму, він грізний і могутній. Але телеекран підло перетворює його у кумедного Карлсона. Хоч не виключено, що натиск і аргументація переважать над візуальним враженням і навіть антисемітизмом несвідомого населення.
Не дивно, що людина з ім’ям та по батькові одного і прізвищем іншого геніального поета обрала програмою партії вірш Василя Симоненка. Але, як на зло, його виявилося важко вимовляти українською мовою. У будь-якому випадку Бродський і його «яблука» глядачам запам’ятаються.
Наступні 15 хвилин показали, що блок Ю. Тимошенко — сильний претендент. Це була не самодіяльність, а професійний фільм. Злість прямо лилася з екрана. І я ледве устигала вивертатися від блискавок. А сам текст! Є брехня, є зухвала брехня, а є передвиборчий виступ Тимошенко. На УТ-1 вона звинувачує владу в репресіях. Клянеться, що ніколи не буде епатувати публіку. Стверджує, що гроші для виплати заборгованості із зарплат і пенсій з’явилися завдяки її діяльності, й економічне зростання — також її заслуга. Рекомендує Олександра Мороза як політика, який ніколи не зраджував (— !!!). Запевняє, що їй все одно, де боротися, — у парламенті чи у в’язниці. Терпіти залишилося недовго, скреготнувши зубами, страхала ворогів незломлена Юлія. Якщо це передвиборна промова — то що ж тоді заклики до повалення існуючого ладу?
Представлення лідерів партій і блоків буде йти тільки на УТ-1. Телеканали «1+1» та «Інтер» віддають час щоденного прайм-тайму регіональним мовникам для виступів мажоритарщиків.
Свою агітацію телеканал ТК «Інтер» веде в іншому форматі. 9 лютого вийшла в ефір нова передача — «Народна платформа». Цього разу роль «Будки гласності» виконував залізничний вагон, поділений на сектори за назвами партій. Інтер-сортувальний відбирає людей, які висловлюються за різні партії. За КПУ — простіших. За «За ЄдУ!» — консервативніших. За СДПУ(о) — інтелектуальніших. Тому що не кожен може сформулювати соціал-демократичну домінанту в створенні прогресивної державності. Розмір і періодичність передачі — вдалі, і вигідно відрізняються від реклами — щоразу щось новеньке.
Історія з платформою отримала несподіване продовження. Уже 10 лютого десятитонний спецвагон украли, як який-небудь фанерний кіоск. Не допомогла навіть попередня домовленість з головою Укрзалізниці Г. Кирпою (членом списку «За єдину Україну!»). А на розрекламованому місці передачі почали терміново виколупувати плитку, встановлену півроку назад.
До речі, досить вагомо прозвучала реклама СДПУ(о). Одночасно пізнавальна і непровокаційна — не доколупаєшся. Живенько виглядає і стрій веселих «яблук». Так і хочеться (секунд тридцять-сорок), весело насвистуючи, податися за ними.
Очевидно, довго думали над своєю філософською рекламою «Жінки за майбутнє». Адже це їхня головна ставка, як і належить віртуальній партії.
Телеканал ТЕТ («Вікна» М. Канішевського) також має свою громадянську позицію. Як сказав Максим Драбок («Мас-медіа»), «життя — це великий традиційно нечесний спорт». Ближче до виборів «Вікна» стали менше розповідати про футбол і більше, але гірше про Омельченка. Саме вони запустили в ефір телецитату київського лідера НДП А. Толстоухова. Мовляв, скоро, до «Єдності» будуть записувати пам’ятники і тварин у зоопарку. Дивний «наїзд». Адже у НДП також не завжди ішли за покликом серця. Так чи інакше, але найбільш спостережливі ще минулого тижня завдяки ТЕТу могли помітити, що хмари над київським головою густішають.
А з журналістів нічого не візьмеш. Як зі знанням справи сказав Дмитро Джангіров (автор «Великих перегонів», «1+1») у передачі Наталії Кондратюк («Автограф» ТК «Тоніс») — журналістська етика вторинна стосовно політичної.
