«Оля Фреймут — феномен українського «телевізора», — безапеляційний висновок ревізії «Дня» після ближчого знайомства з «Ревізором» у редакції. Вона енергійна і смілива, не боїться «світів» і сміливо перемішує їх у своїй роботі, безпринципна і принципова. Коротко з особистого, що прозвучало в редакції «Дня»: «збирала ягоди в Польщі», «вчилася в Лондоні», «працювала офіціантом», «стартувала з ВВС», «пішла з політичної журналістики, бо вважала не припустимим бути обслугою чужої ідеології», «я підготувала себе — коли стану страшною і нудною, глядач випхає мене з екрана», «Новий канал» розважальний, а я — соціальна»...
За два роки свого «життя» «Ревізор», як зауважує сама Оля, достатньо сильно вплинув на трансформацію суспільного характеру українців. Люди стали більш вимогливими до того, за що платять гроші, і більш сміливими у відстоюванні своїх прав. Здавалося б, розважальне шоу, і от — вагомий суспільний ефект. У «Дні» ми називаємо це «підкопом знизу». В українському ефірі таких «спецназівців», як Оля Фреймут, небагато, але вони є. «День» продовжуватиме знайомити з ними свого читача.
А поки що про особливий характер українського глядача та «бойові» умови праці ведучого телешоу читайте в інтерв’ю «Дня» з Олею ФРЕЙМУТ.
— У понеділок вийшла остання програма сезону. Чим порадуєте глядачів у майбутньому?
— Наступний «Ревізор» вийде уже навесні. Нещодавно я заявляла, що, мабуть, програма виходитиме без мене. Це дуже складно: програма поглинає все моє життя — я з валізами ходила по світу, як Григорій Сковорода. Але таки вирішила, що залишусь у проекті, нові випуски ми будемо потроху знімати від кінця літа. «Ревізор» залишиться «Ревізором» з класичною подачею, але оновлений. Глядачеві буде зовсім не нудно, обіцяю вам це.
— Проект існує вже більше двох років. Що вдалося реалізувати, а що — ні?
— Проект став універсальним. Він на будь-який вік. Цю програму люблять і ненавидять різні покоління. До мене підходять і ті, яким дев’ять років, і ті, кому п’ятдесят дев’ять. Нещодавно побувала в Карпатах. Якось одного разу в горах зустрічаю двох гуцулів верхи на конях, які карпатською говіркою чітко вимовляють моє ім’я і прізвище. І тоді мені спало на думку, що «Ревізор» — крутий проект, від якого не можна відмовитись.
А що не вдалося? Я увесь час сперечаюся з керівництвом каналу, що програма стала дуже довгою. Із самого початку ми планували 26-хвилинну програму. Тепер вона триває 2 години 15 хвилин. Мені не хочеться, щоб глядач мною перенаситився.
Але загалом мені здається, що вдалося більше, ніж хотілося. Це одне з найуспішніших шоу. І я думаю, що мені не вдасться повторити успіх «Ревізора» в інших проектах. Можливо, так і зістарюся з ним. (Сміється). Хтозна...
— Олю, які професіональні риси мають бути у ведучого, який працює в реаліті-форматі?
— Він повинен бути журналістом. Слово «ведучий» взагалі варто забути. Телеведучий у моєму уявленні — це людина, яка стоїть на сцені в гарній дорогій сукні на корсеті. А тут — просто журналіст. Бути ведучим реаліті-шоу — це як працювати в гарячих точках. Ти не знаєш, що з тобою буде наступної миті. До формату реаліті потрібно бути внутрішньо готовим.
— Українське телебачення продукує дуже мало «зірок». Як ви гадаєте, чому?
— Справді, у нас багато талановитих журналістів і дуже мало «зірок». Та все ж ті, хто стає зірками, — вічні. Класична ведуча в моєму розумінні — Алла Мазур. Вона ніколи не зійде з «олімпу», бо вона там — на своєму місці.
Нещодавно ми пили чай з Машою Єфросініною і якраз торкнулися цього питання. Якщо брати наші з нею творчі біографії, то ми обоє працювали в програмі «Підйом». Це дуже небезпечний формат. Програма — як рентген. Глядач бачить, як ти виглядаєш о шостій ранку, яка ти в житті, у постійних розмовах — таким чином вимальовується твій психологічний портрет. І глядач, зрештою, розуміє: ти людина чи нелюд. І ми з Машею дійшли згоди — виживають ті ведучі, які пройшли кастинг у глядача.
До речі, український глядач дуже вибагливий. У нас набагато якісніший ТВ-продукт, якщо порівнювати з російськими каналами, візьміть хоча б усілякі «Огоньки»... На столах стоять бутафорські фрукти, водичка замість шампанського, на зірках — «штукатурка», яка осипається. У нас би це не пройшло.
Чому, як мені здається, я пройшла? У мене була хороша школа. Я почала свою кар’єру на Бі-Бі-Сі, а там мене навчили мати глядача за мудрого. Крім того, з глядачем варто розмовляти, як з тим, кого любиш. Усі програми я веду для дочки Злати. А хтось просто стає в кадр і думає, що цього досить.
Бути телеведучим — це дуже крутий шанс. Це — одна з найцікавіших професій. А люди нехтують цим шансом — перестають стежити за собою, нічого не читають. Вони стають нецікавими. Як наслідок, глядач просто скидає їх із рахунків, програма закривається. На телебаченні все дуже справедливо: як тільки я стану занудою і страшною — глядач мене просто випхне з екрана. Немає рейтингів — до побачення.
— Як ви обираєте заклади для ревізії?
— У нас є велика команда редакторів, які стежать за форумами різних міст. Крім того, «пропозиції» перевірок надходять на сайт «Нового каналу» і в групи «Ревізора» в соціальних мережах. Звичайно, ми — шоу, тож мусимо шукати цікаві місця. Один готель сам висунув себе, написавши, що приймає відвідувачів з домашніми улюбленцями. Ну, я прийшла до них з козою — маю такого домашнього улюбленця. У них був шок.
— Пригадуємо цей випуск. Там власник готелю приніс вазон для кози...
— Так, власник бідний старався... Багато чого в ефір не пішло: довелося вирізати. Отже, шукаємо неординарні місця, як-от «приймаємо з домашніми улюбленцями», або йдемо туди, куди просять люди. Мені дуже подобається, що український глядач — естет. Як показують рейтинги, найкраще дивляться гарні місця: закордонні ревізії, або п’ятизіркові готелі чи манюсінькі, але чисті, охайні ресторани. Можливо, ще й у цьому причина того, чому я тримаюся на телевізійній позиції. Адже канали пропонують жорстокі убивства і сумні сюжети, а ми даємо позитив.
— А на форумах пишуть: «Прийдіть, перевірте — тут дуже крутий ресторан або готель»?
— Пишуть, звісно. І ми вже знаємо, хто це пише: самі власники або конкуренти.
— «Ревізор» може спричинити закриття якогось готелю...
— Знаєте, скільки їх уже позакривали.
— Або ж, якщо говорити відверто, це — хороша реклама. До того ж безкоштовна. Чи були спроби погроз вам особисто чи редакторам, спроби тиску через керівництво каналу, чи намагались, навпаки, якось віддячити за програму?
— І те, й інше — весь час. Мене викликали на зустрічі псевдорекламодавці, які буцімто хотіли зняти мене в рекламі, а потім з’являлися люди у шкіряних куртках. Були погрози, коли мені навздогін кричали: «Ми так це не залишимо!» Була просто пряма дія агресії, яку ви бачили в кадрі. Тому ми вирішили, що мені нададуть охорону. Я довго категорично відмовлялася від цього, але мама дуже хвилюється за мене... Мені написала жінка на форумі, мама шістьох дітей: «Олю, у мене чоловік помер, він боровся з корупцією — його вбили. І теж все здавалося на початку дуже класно, оптимістично, але одного разу він просто не прийшов додому... Зупиніться, навіщо вам ця програма?». Я знаю, що часто нариваюсь на проблеми, це видно в кадрі. Але ж я тільки приходжу й захищаю, як можу, свої права та інтереси. Я йду до них з Конституцією в руках.
А хабарі теж пропонують. Щойно я була на фотосесії. Приходжу в заклад, де її влаштовували, а для мене вже накрито стіл з усілякими десертами. Я кажу: «Дякую, але я цього не їм». Я попросила каву — вони не беруть грошей, бігаю за ними, залишаю, бо маю свої особисті принципи. Намагаються залишити сувеніри. Це таке, дрібниці. Або просто просять приїхати на зустріч і пропонують віддячити. Весь час телефонують керівникові каналу. Але жодного разу команда «Ревізора» не взяла ні магнітика, ні кепки, ні безкоштовного обіду... Запевняю: ми не йдемо на компроміси. Жодного компромату, я впевнена, на «Ревізорі» не знайдуть, тому що репутація у програми бездоганна.
— Вторгнення у бізнес-простір, яке ви постійно практикуєте, сповнене викликів для журналіста. Скажіть, будь ласка, що лежить в основі — просто характер ведучого чи потрібна ще якась спеціальна підготовка?
— Потрібно бути принциповим. Також має бути легка «маніакальна схибленість». Із чого взагалі виникла ідея? Коли я працювала у програмі «Підйом», ми знімали «Марафон бадьорих ранків», а тому їздили по всій країні. Одного разу мене поселили в жахливому готелі. Я взяла свої речі і сказала, що йду на вокзал. Краще пересиджу на вулиці, аніж спатиму на зіпсованому людьми матраці. Ця моя принциповість створила «Ревізор». Якби я була трошки інакша, то не було б такої програми.
— Олю, кілька днів тому, перемикаючи канали, здається, на Discovery, я помітила дуже схожу програму «Готель. Місія нездійсненна». Її веде чоловік. Він — як ви, тільки у штанах.
— Це «Пекельний готель» з Гордоном Рамсі?
— Ні, ця програма стосується й ресторанів. Скажіть, хто в кого запозичив ідею?
— Коли я жила в Англії, то бачила подібний проект, здається, на четвертому британському каналі. У цій програмі дві жінки ніби з виїзної лабораторії оглядали об’єкт, виносили вердикт і вказували на помилки. Але ідею «Ревізора» я вважаю оригінальною. Той чоловік у штанах більше сидить, розповідає про їжу, так?
— Він навіть стрибав на ліжку в готелі. В якійсь із програм ви теж так робили, щоб перевірити якість матраца.
— Чесно кажучи, не бачила цієї програми. Знаю, що нас копіюють поляки: в Польщі з’явилася програма після нашого «Ревізора». До речі, поляки часто просять у мене автограф. Також «Ревізор» дивляться білоруси. А ще нас скопіював Китай. Через рік після виходу «Ревізора» в ефір з’явилася програма, яку веде дівчина, схожа поведінкою на мене. Тобто поляки і китайці нас скопіювали. Про Discovery не знаю. Є подібний проект у Гордона Рамсі — «Пекельний готель». Може, це просто потреба суспільства. «Ревізор» і подібні програми виникають тому, що поліпшився рівень життя.
— Олю, як ви оцінюєте український інформаційний простір? Що у вашому медіа-меню?
— Новин в Інтернеті не читаю спеціально, тому що не люблю засмучуватися, адже я дуже сентиментальна. Але мені подобаються наші новини на ТБ. Хоч би що там казали про їхню заангажованість. Та коли порівняти з тим, наскільки заангажовані російські! Навіть якщо українські ведучі розповідають про щось нейтрально, особливий відтінок голосу чи вираз обличчя — і вже глядачеві стає зрозуміло, що існує реальна проблема. Тобто наші дають про щось знати, тоді як у Росії це неможливо. Британські новини для мене якісь занудні — вони віддалені від життя. Дуже багато показують того, що відбувається за межами держави. А мене вчили колись в університеті в Лондоні: те, що не стосується твого сусіда, людям уже не цікаво.
— Наостанок — про ваші плани на майбутнє. Якось ви сказали, що плануєте новий проект, у якому перевірятимете харчування в школах. Коли стартує?
— Мабуть, цього року ще його не зроблю. Він у планах. Наразі працюємо над новим проектом для «Нового каналу», який глядачі побачать восени. Нині — розпал його здійснення. Я не маю права розповідати, бо це комерційна таємниця. Можу сказати лише, що проект реалізує в основному команда «Ревізора».
— Все-таки це буде соціальний проект чи розважальний?
— «Новий канал» розважальний, але я ж — соціальна. Тому це буде соціально-розважальний проект.
