Два з половиною роки тому це здавалося плебейським маргінесом ідеології путінізму, не надто вартим уваги. Сьогодні це її мейнстрім, в який включені в Росії всі штатні і позаштатні пропагандисти — від самого ВВП до сивочолих академіків, респектабельних телеведучих і «бригадників» інтернет-фронту. А тому, видається, варто повернутися до того знакового тексту.
Отже: у статті «Бардак Йосифа Сталіна-2: крадії, невігласи та можновладні нікчеми» (День», №149, 2012) автор цих рядків — як і в низці попередніх текстів — із посиланням на численні факти заперечував відому міфологему про те, що при Сталіні, мовляв, був «залізний порядок». Насправді кричуща некомпетентність «верхів», включно з «батьком народів», злодійкуватість і моральна нікчемність переважного числа номенклатури середньої і нижньої ланок мали наслідком хаос і бардак в СРСР сталінських часів.
У відповідь того ж дня я отримав репліку від невідомого під ніком gashek:
«C.Грабовский, видимо, не замечает главного противоречия в своих «исследованиях». А именно. Да, и при Сталине, разумеется, был бардак (конечно, совершенно несоизмеримый с нынешним).»
«... Но как же при том «бардаке» удалось победить в самой кровавой войне всю континентальную Европу, прекрасно организованную (Немецкий Орднунг — без бардака!) и отмобилизованную немцами. Со всеми знаменитыми европейскими промышленными и «оборонными» предприятиями, умелыми рабочими и инженерами, самозабвенно работавшими на победу Рейха, со всеми армиями сателлитов и многочисленными дивизиями СС — от всех стран Европы — от Испании до Украины (да еще всевозможными в каждой стране немецкими прихвостнями вроде УПА).
Тут у Грабовского ответа, конечно, нет. Как нет его и на вопрос: почему при Сталинском «бардаке» страна была восстановлена из руин за четыре года (без всякой Западной помощи)? А почему сейчас после 21-летнего правления демократов и националистов нашу страну превратили в руины, и вымерло уже 6 миллионов украинцев? Ну, а вывод: бывает бардак, а бывает «БАРДАК» (который сейчас). Какой-то абсурд: казалось, зачем так лгать и фальсифицировать историю? А вот у «историка» С.Грабовского это, видимо, — из-за его благородных целей: «заради незалежної України»».
Я повністю навів цю репліку на мою статтю, щоб наочно показати, що таке нинішня путінсько-сталіністська пропаганда. Що не речення — брехня (якщо йдеться про факти) або хамство (якщо йдеться про оцінки). Справа не стільки в тому, що цей gashek є хамом, скільки в тому, що він продукує настільки тотальну неправду, що не неї навряд чи зважився б навіть Геббельс.
Найперше, «всю континентальну Європу» Гітлер не переміг. Швейцарія, Швеція, Іспанія, Португалія, а до кінця 1942 року — і половина Франції були поза війною. Згадана gashek’ом Іспанія послала на фронт тільки добровольчу піхотну дивізію та постачала апельсини для німецького війська, тож не треба її записувати у «всю Європу».
Та й союзники німецькі були своєрідними. Після того, як СРСР 25 червня 1941 року напав на Фінляндію, та вела проти нього власну війну — вийшла на певні рубежі й зупинила свою армію; її артилерія не обстрілювала блокований Ленінград (пам’ятаєте, написи на стінах в кінохроніці: «Эта сторона улицы опасна при обстреле»? по місту стріляли тільки з одного боку), її авіація не здійснювала на нього нальоти. Який «орднунг» був в Італії та на окупованих нею територіях (а в період з 1940 по 1943 роки під італійською окупацією знаходилися частини територій Франції, Югославії, Греції, а також загарбана в 1939 році Албанія), розказувати, гадаю, не треба. Так само, як і в Румунії та окупованих нею Бессарабії, Буковині й «Трансністрії». Болгарія воювати з СРСР не хотіла. Маріонеткова Словаччина? Її вояки укладали «мирні угоди» з радянськими партизанами. Хорватія була зайнята війною на Балканах, де всі різали всіх. Отож із серйозних союзників у Німеччини була тільки Угорщина — не надто велика країна з не надто значним потенціалом.
Чи, може, нацисти змогли «мобілізувати» для роботи на себе все населення окупованих держав? Далеко не всюди їм вдалося підпорядкувати своїй волі хоча би більшість цього населення. Бо ж, скажімо, на Балканах (югославські та грецькі території) вони змушені були тримати чималі сили з танками й авіацією, щоби протидіяти потужному Руху Опору. У Польщі й окупованій частині Франції цей Рух діяв активно. Та й у сумирній наче Норвегії Гітлер змушений був тримати десяток дивізій; на додачу, норвезькі бійці Руху Опору та командос унеможливили німецький атомний проект, знищивши єдиний у Європі завод з виготовлення «важкої води» та запаси цієї речовини, необхідної для запуску ядерного реактора. Чи компенсувало це факт існування легіону СС «Норвегія» (за три роки через нього пройшли неповні дві тисячі вояків)? Як на мене, повністю.
ПРО «НІМЕЦЬКИЙ ПОРЯДОК»
І не забуваймо: потужний торговельний флот окупованих нацистами Норвегії й Голландії не здався і перевозив не німецькі, а американські, британські, канадські військові вантажі, в тому числі і в радянські порти Півночі...
Про «численні дивізії СС — від усіх країн Європи — від Іспанії до України» автор репліки теж бреше. Іспанської дивізії «Ваффен СС» (себто військ СС) ніколи не існувало. Так само, як і норвезької, данської, фінської, сербської, грецької, польської, чеської, словацької, румунської, болгарської, литовської (я беру лише окуповані країни чи союзників і сателітів Німеччини — зі зрозумілих причин нейтральні держави дивізій СС не формували). Крім того, з якого дива у репліці забуто аж дві російські гренадерські дивізії військ СС, а ще й Козачий кавалерійський корпус? Справді, на боці Німеччини воювали два десятки гренадерських дивізій військ СС, укомплектованих добровольцями з європейських народів — але на боці СРСР воювало стільки ж польських, чехословацьких, угорських, естонських, латвійських і литовських з’єднань, а на додачу з 1944 році ще і армії Болгарії та Румунії. Того ж 1944 році Фінляндія, вийшовши з війни проти СРСР, почала воювати з німцями, змусивши врешті-решт тих полишити фінську Лапландію.
А як за сталінського бардака все ж удалося зупинити німецьку армію і піти в наступ? Відповідь на це є. 1963 року голова КҐБ Володимир Семичасний подав першому секретарю ЦК КПРС Микиті Хрущову донесення, в якому містилися розшифровки зафіксованих «спецзасобами» розмов маршала Георгія Жукова за чаркою зі своїми фронтовими друзями. Найзнаменитіший сталінський полководець, поміж іншого, сказав те, що докорінно суперечило його офіційним «спогадам» (написаним великим авторським колективом під контролем ЦК партії): «Нельзя отрицать, что американцы нам гнали столько материалов, без которых мы бы не могли формировать свои резервы и не могли бы продолжать войну. Получили 350 тысяч автомашин, да каких машин! У нас не было взрывчатки, пороха. Не было чем снаряжать патроны. Американцы по-настоящему выручили нас с порохом, взрывчаткой. А сколько они нам гнали листовой стали. Разве мы могли бы быстро наладить производство танков, если бы не американская помощь сталью».
Так говорив заступник радянського Верховного головнокомандувача; сам же Верховний 6 листопада 1941 року чесно назвав другий чинник успіхів Червоної армії та себе самого: «Глупая политика Гитлера, превратившая народы СССР в заклятых врагов нынешней Германии». Не «за Родину, за Сталина!» воювали червоноармійці, а зі рідний дім і проти Гітлера.
Ну, а про «німецький порядок» — читайте «Застільні бесіди Гітлера», записані Генрі Пікером, і спогади міністра озброєнь Рейху Альберта Шпеєра...
Персонаж під ніком gashek стверджує, що «первый в мире спутник, первая атомная электростанция, атомное оружие, реактивная авиация, ракеты, лучшие в мире крейсера (гибель Кребса!), полет Гагарина — все это было заложено и создано при том же «бардаке» Сталина».
Так, було «закладено» — коли майже повністю знищили у 1937—1939 роках склад Реактивного НДІ (він же НДІ-3) і дивом уціліли Сергій Корольов і Валентин Глушко; коли пішли за ґрати або на той світ харківські вчені, які другими в світі розщепили атомне ядро; коли створений у 1940 році харків’янами Масловим і Шпінелем проект атомної бомби був відхилений як такий, що «суперечить принципам діалектичного матеріалізму», а потім конструкція цієї бомби і ядерного реактора були вкрадені у США і повністю скопійовані; коли «найкращі у світі крейсери» проектувалися та будувалися на основі запозичених в Італії (з якою у 1933 році був підписаний договір про дружбу) технологій, і по війні були застарілими вже в момент спуску на воду... Що ж стосується радянської реактивної авіації, то вона літала аж до початку 1950-х на трофейних німецьких, а потім на куплених у британців реактивних двигунах, бо своїх не було (Архипа Люльку, який ще до війни розробив дві конструкції турбореактивних двигунів, «перекинули» на танковий завод і тільки в 1946 році дозволили займатися своєю справою).
І не випадково творцями ракетного комплексу, який вивів на орбіту перший супутник і Юрія Гагаріна, були антисталіністи Корольов та Глушко. Але і воно змушені були починати з копіювання Фау-2 та використання німецьких розробок, бо СРСР станом на 1945 рік відставав у ракетній справі від Німеччини на кілька десятиліть. А на якому б устаткуванні робилися ті ракети, якби не вивезені з тієї ж Німеччини верстати, прилади й технології?
NO COMMENTS
На закінчення — ще одна «дрібненька» деталь. За чотири роки СРСР був «піднятий з руїн» не в останню чергу завдяки використанню рабської праці мільйонів німецьких, італійських, японських військовополонених і мільйонів в’язнів ҐУЛАҐу. І то: з руїн був піднятий тільки ВПК. А виробництво зерна у 1950 році становило тільки 60% від рівня 1940 року; схожі показники були й по інших різновидах сільгосппродукції. Що ж стосується потреб населення, то вони задовольнялись на мінімальному рівні тільки завдяки вивезенню зі Східної Європи всього, що тільки можна вивезти, й американській допомозі, яка надходила до СРСР ще майже рік після закінчення війни.
А на додачу gashek включив до числа «демократів і націоналістів», що, мовляв, правили весь час незалежною Україною, і ...Віктора Януковича. No comments.
Ось так і створюють путінсько-сталіністську пропаганду в наш час. Маргінес став мейнстрімом. Максимум відвертої брехні та хамства. Мінімум правди та моральності, а то й повна їхня відсутність. І знаходяться дурні, що цій пропаганді вірять — як вірили свого часу Жданову та Геббелльсу...
