Під кінець минулого року інформаційний простір України сколихнув серйозний медіаскандал. Телеканал «1+1» заявив, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України зволікає з видачею ліцензії на аналогове мовлення. Попри те, що всі члени держаного регулятора одностайно проголосувала за переоформлення та продовження ліцензії, її не було вчасно видано, що ставило під загрозу мовлення одного з найпопулярніших та найперших каналів країни. Поставши перед загрозою не отримати право на проводження мовлення, команда «Плюсів» оприлюднила звернення до Президента України Петра Порошенка, голови Верховної Ради України Андрія Парубія та прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана під назвою «1+1» позбавляють ліцензії», у якому висловила стурбованість тим фактом, що їх можуть позбавити мовлення (скасувати рішення Нацради), а також заявили, що володіють інформацією про «намагання рейдерського захвату каналу». На початку 2017-го ліцензію видали, однак історія з «тиском на 1+1», за словами топ-менеджменту, продовжується.
Про те, кому може бути вигідно тиснути на «Плюси» та 20-річний ювілей ТСН, про який канал зняв спеціальний сюжет, «День» розмовляв з генеральним директором «1+1 медіа» Олександром ТКАЧЕНКОМ:
— Недавно на каналі «1+1» показали документальний фільм «20 років ТСН». На вашу думку, яку роль служба новин відіграла у становленні в країні інформаційного мовлення?
— Без зайвої скромності скажу, що ТСН — це своєрідний маяк новинної журналістики в країні. В ТСН були започатковані західні сучасні форми висвітлення подій, що для пострадянського часу стало серйозним кроком вперед. А надалі — ТСН слугувала символом якщо не спротиву владі, то відстоювання стандартів журналістики. Приємно, що цей «вірус» став «антивірусом» і вразив службу новин остаточно.
— На каналі традиційно подають новини за принципом — від факту до емоції, розважаючи — інформуй...
— Ми не живимо постійно в одному й тому ж просторі. Час змінюється, і змінюються форми подачі матеріалів, очікування аудиторії. Ми перейшли з елементу класичного висвітлення новин — так званий принцип Бі-Бі-Сі — до подачі сюжетів з емоційним забарвленням, обов’язково зберігаючи всі стандарти журналістики, зокрема достовірність факту, подача іншої точки зору тощо. І це говорить про те, що ми відкритті до нового. До речі, сайт ТСН — найпопулярніший за охопленням ресурс — отже, ставка на реалізацію контенту у різних платформах — правильна.
— Згаданий сюжет про ТСН — це цікава документалістика, яка наближає журналістів до свого глядача. Чи погоджуєтеся, що подібні теми потребують окремої відвертої розмови у ЗМІ, адже торкаються важливих моментів новітньої історії?
— Найбільше досягнення цього фільму, що він вийшов щирий. Також — достатньо емоційний, адже там багато речей одразу було актуалізовано, і можливо є певні моменти, які здається дуже внутрішніми, незрозумілими для широкого загалу. Інтерес нашої цільової аудиторії показав, що люди готові сприймати таку відверту розмову. Мені здається, що якби така документалістика-одкровення була в інших наших колег (навіть краща) — журналістика тільки б виграла. Це набагато більше б сприяло становленню стандартів в інформаційній індустрії.
— До речі, цей сюжет про історію ТСН позитивно оцінили журналісти нашої редакції «Дня»...
— Дякую. Дуже приємно.
— Зокрема, головний редактор газети Лариса Івшина, похваливши програму на своїй сторінці у «Фейсбуці» зауважила: «Чомусь нічого немає про вибори 1999-го року і нічний телемарафон на каналі, я особисто вважаю це Рубіконом, поворотним пунктом історії, після якого країна пішла до майданів, потрясінь, окупації територій, війни...». Як прокоментуєте?
— Насправді там є ще багато моментів, які змінювали країну і нашу журналістику, були, як ви кажете Рубіконами, але не знайшли свого відображення в проекті. Це не спеціальна акція, а бажання показати певний ланцюжок з однієї смислової історії до іншої. Ми навіть спілкувалися з колегами після цього фільму, що варто було б зробити PS до проекту. Можливо, ми це й зробимо, і певно ніч виборів 1999 року туди увійде.
— У медіасфері 2017-й розпочався зі скандалу, коли Нацрада з питань телебачення і радіомовлення України затягувала процес видачі ліцензії каналу «1+1». Зрештою, це було зроблено... Чи можна вважати отримання бланку ліцензії закінченням цієї історії?
— Дуже б хотілося, щоб це було так. Але насправді ця історія далеко не скінчилася. Продовжується якась тяганина і метушня навколо цього рішення. І така ситуація мене надзвичайно турбує. Інакше, ніж тиск на «1+1» я це сприймати не можу. За всіма законами, ліцензія була видана правильно, голосування членів Нацради відбулося згідно з усіма стандартами, а ці розмови опісля нагадують спробу притягнути за вуха якісь незрозумілі речі. Ми будемо окремо робити журналістські розслідування і розбиратися, що могло спричинити до такої поведінки Нацради.
— А ви особисто як вважаєте, що могло до цього спричинити?
— Мені здається, що центр інтересів у такій ситуації не в Нацраді, а десь за її межами. У державного регулятора останнім часом почалися якісь подвійні стандарти. Одні медіа критикують, дають зауваження, перевірки, а аналогічну ситуацію в інших — не помічають.
— У 2016 році медіагрупа «1+1» запустила велику лінійку власного телесерійного виробництва. Чи плануєте розвивати цей напрямок у цьому році?
— У нас буде кілька цікавих прем’єр цього року, також покажемо кілька серіалів нових. Ми продовжуємо роботу над екранізацію роману Василя Шкляра «Чорний Ворон». Загалом, цього року буде 7-8 нових серіалів показано на «1+1», які були вироблені в Україні, українцями та на українську тематику. З одного боку ми розуміємо, що такий продукт має серйозний відгук в аудиторії. А з іншого — намагаємося знайти свою родзинку в таких проектах, знайти те нове, чого глядачі ще не бачили і що їх обов’язково зацікавить.
— На вашу думку, які медіавиклики чекають на країну у 2017-му?
— Якщо коротко - то боротьба стандартів професії, цінностей і боротьба за гроші. Які мають бути стандарти в країні, що воює та як ЗМІ навчитися заробляти. Гроші багато що вирішують хоча б тому, що не може залежне фінансово медіа бути цілком незалежними.
Тобто, цінності, які відродив Майдан, — свобода, гідність, незалежність — мають бути присутні в медіа. Ми маємо бути відповідальними перед аудиторією. А дозволити це робити можуть гроші, якщо ми говоримо про медіа як бізнес.
— 22 січня ви відзначили свій день народження. З яким настроєм і творчими планами зустріли цей день? Щоб ви побажали б самому собі?
— Віри і надії.
