Курйозний випадок, що відбувся в одній зі студій британської телерадіокорпорації Бі-Бі-Сі, коли випускник коледжу, який прийшов влаштовуватися на роботу, був вимушений у ролі експерта дати інтерв’ю в прямому ефірі на тему комп’ютерних технологій, із якими був мало обізнаний, мимоволі викликав асоціації з практикою роботи українського телебачення.
Що стосується вищезазначеного курйозу, то, як повідомляв Інтерфакс, співробітники телекомпанії просто переплутали відвідувача, який прийшов на співбесіду у відділ кадрів, з експертом Гаєм К’юні, котрий прибув на інтерв’ю. Спантеличений незвичайними для співбесіди при наймі на роботу запитаннями, конголезець Гі Гома все-таки встиг дати відповіді на три з них, і тільки після цього плутанина стала очевидною . І, що цікаво, псевдоексперту так сподобалося виступати в телеефірі, що він висловив готовність і надалі відповідати на будь-які запитання ведучої, аби дали підготуватися до розмови. Хоча виступати на Бі-Бі-Сі йому вже навряд чи доведеться: керівництво компанії запевнило глядачів, що вживе заходів для запобігання подібній плутанині.
А ось у нас, схоже, «непрофільних» експертів нерідко не лише приймають не за тих, а ще й спеціально запрошують у телеефір. І якщо у випадку з коментуванням подій, що мають лише суспільно-політичний вимiр, запрошення «представників широкої громадськості» може бути цілком виправданим, то в деяких сферах невігластво просто недопустиме. Наприклад, при обговоренні такої теми, як роль Православної Церкви в житті суспільства. Зокрема, і такого її аспекту, як Церква та політика, який намагалися обговорювати в останньому випуску програми «5 копійок» («5 канал»). Як експертів запросили скульптора, літератора, психолога й історика (двічі помилково відрекомендованого телепродюсером), які зосередилися на опонуванні одному з гостей програми, голові Союзу православних громадян України Валерію Каурову, й обговорювали цю тему переважно в контексті політичної доцільності або національної приналежності, демонструючи при цьому явну відсутність і богословських знань, і досвіду церковного життя. І, судячи з поведінки в ефірі, й надалі готові демонструвати — причому, на відміну від вищезазначеного конголезця, навіть без підготовки. Примітно, що й ведучий програми Роман Чайка запропонував обговорювати задану тему, не спираючись на церковні канони, а, так би мовити, «загалом». Цікаво, чи спало б йому на думку запропонувати дискутувати, скажімо, про проблеми юриспруденції без згадування законодавчих актів і правознавчих термінів?..
