У грудні відомий шведський карикатурист Магнус Бард відвідав Україну в рамках виставки «Плюс 1°С. Кліматичні зміни мовою карикатуристів України і Швеції». Виставка мала суто екологічне спрямування, натомість київський майстер-клас шведського карикатуриста здебільшого стосувався карикатури політичної. Сам Магнус називає себе політично заангажованим, говорить, що за політичними поглядами відносить себе до «зелених лівих» і вважає, що шведам вартувало б більше цікавитися політикою.
На майстер-класі Магнус показав свою свіжу карикатуру, що вийшла напередодні у найбільшій ранковій газеті Швеції Dagens Nyheter: король Швеції надкушує золоте яблуко. «Я намалював цю карикатуру, бо наш король має деякі проблеми із засобами масової інформації, має деякі таємниці. Золоте яблуко — це яблуко гріха у тому числі...» — пояснює художник. І також розповідає, що тема цензури для Швеції не є актуальною: будь-який політик, який викаже незадоволення карикатурою чи попросить її зняти, може ставити хрест на своїй політичній кар’єрі. Натомість у Калінінграді одна місцева газета надрукувала представлені карикатуристом роботи, замалювавши на одній із них назву «Газпром»...
Магнус Бард підкреслює, що мета будь-якої карикатури — не висміяти, а привернути увагу до проблеми, змусити людей замислитися. Сам карикатурист зізнається, що часто діє, як снайпер, малюючи більше, ніж є у статті. Так він привертає увагу читачів до моментів, які журналіст оминув увагою, робить, за його словами, такий собі «снайперський постріл».
Газета «День», як видання з сильною традицією політичної карикатури (її, зокрема, на шпальтах «Дня» свого часу творив знаний карикатурист Анатолій Казанський), не могла оминути увагою зустріч з Магнусом Бардом. Адже це унікальна можливість порівняти український і шведський досвід у цій царині, спробувати проаналізувати роль політичної карикатури в сьогоднішній Європі та дізнатися, який взаємозв’язок існує між політичною карикатурою та рівнем демократії.
— Є приклади, коли карикатура викликала суспільний резонанс, ставала причиною скандалу чи принаймні витягала проблему на поверхню. Чи були у Швеції випадки, коли саме завдяки політичній карикатурі певна проблема набула розголосу?
— На мою думку, особливість політичної карикатури у Швеції полягає у тому, що вона висвітлює складні питання, пояснює серйозні і непрості речі, виражаючи їх у простих і зрозумілих малюнках. Я не можу говорити про якісь конкретні політичні зміни у Швеції, що сталися саме завдяки політичній карикатурі, але впевнений, що велика кількість маленьких карикатур можуть змінити спосіб мислення людей, а значить — змінити і їхні політичні точки зору і переконання.
— У чому, на вашу думку, полягають переваги політичної карикатури у порівнянні з журналістським текстом на політичні теми? Чи можна сказати, що сьогодні політична карикатура почувається більш вільно, ніж політична журналістика?
— Перевага будь-якої ілюстрації в тому, що у комунікації з аудиторією вона діє напряму, завжди «влучає» в ціль. Я знаю, що тих, хто бачить мої ілюстрації в газеті, значно більше, ніж тих, хто читає в ній статті. Читання тексту вимагає значно більших зусиль, ніж переглядання ілюстрацій. Але в будь-якому випадку я не хочу, аби люди у газеті тільки роздивлялися мої політичні карикатури. Потрібно також читати і статті, щоб мати змогу зрозуміти всю складність суспільних процесів. Я сподіваюсь, що мої «веселі картинки» на сторінці з «нудними» текстами заохочуватимуть більше людей читати і, зрештою, вони більше цікавитимуться політикою. Певною мірою демократія залежить від того, наскільки люди цікавляться політичними процесами своєї країни — таке моє бачення.
— Чи є в Швеції теми, які прийнято оминати у карикатурі? Які є зв’язки між політичною карикатурою і рівнем демократії в країні?
— Так, існують певні делікатні теми, які ми оминаємо у своїх карикатурах. Не дуже добре малювати і висміювати будь-які меншини та людей, що не мають достатньої влади, наприклад гомосексуалів, людей із вадами, іммігрантів з Ефіопії чи повій. Не все добре у Швеції і з расизмом. Релігія також може бути темою карикатури, але тут треба знати міру та мати повагу. Наприклад, мусульмани не дозволяють жартувати над своєю релігією, на відміну від, скажімо, шведських християн.
— Ви казали, що радянські карикатуристи були дуже вправні у вкладанні в малюнок символів і підтекстів, бо їм доводилося це робити у часи контролю і заборон. А які фактори сформували традицію шведської політичної карикатури? Чи має шведська політична карикатура якісь власні специфічні риси?
— Насправді політична карикатура дедалі рідше з’являється на шпальтах шведських газет, які воліють замість неї просто купувати фотографії. Я знаю не так багато про традиції шведської карикатури, хоча можу сказати, що раніше вона так само знущалась і жартувала над владою, хоча і в більш стриманій формі, з більшою повагою. У той час люди при владі могли відвернутися від вас як від карикатуриста, домогтися, щоб вас звільнили, — тобто зробити те, чого сьогодні вже зробити не можуть. Додам, що всі ми маємо свого внутрішнього цензора, з яким повсякчас потрібно боротися.
Крім того, я гадаю, в Швеції люди не стільки зацікавлені у красивому малюнку, в художній якості карикатури, як у її виразності та концептуальності. Сподіваюся, що мені вдається вкласти саме це у свої роботи.
— Про що, на вашу думку, свідчить той факт, що країна і її влада не готові сприймати карикатуру. Наприклад, випадок, коли російська газета надрукувала вашу карикатуру про «Газпром», замалювавши сам напис «Газпром»?
— Я це бачу так: уряд, який не сприймає критики, характеризує свою країну як таку, що не хоче і не потребує політичних дебатів, критичних та зацікавлених людей, а отже — має серйозні проблеми з демократією...
ДОВІДКА «Дня»
Магнус Бард — шведський карикатурист, автор політичних карикатур у ранковій газеті Dagens Nyheter, багатьох журнальних та книжкових ілюстрацій. Народився 1955 року, мешкає у Валлентуні поблизу Стокгольма. Займається політичною карикатурою вже понад 25 років. З 1980 року працював ілюстратором у рекламних агенціях, у 1988 спробував себе в ілюструванні книжок, а 1998-го почав співпрацювати з найбільшою ранковою газетою Швеції Dagens Nyheter як карикатурист. Цікавиться політикою та екологією.
