Це інтерв’ю інтернет-видання «Телекритика» одержало від генерального директора Першого каналу. У ньому Єгор Бенкендорф відповів на запитання, які сам вважає найактуальнішими й найважливішими. Ім’я автора матеріалу не вказано. «Телекритика» опублікувала матеріал із мінімальними редакційними правками, залишаючи формулювання питань і відповідей без змін.
«День» публікує текст інтерв’ю зі скороченнями. Сподіваємося, що сформульовані генеральним директором прагнення в роботі НТКУ незабаром стануть очевидними і для нас, і для телеглядачів Першого Національного.
«Сьогодні немає дієздатної законодавчої бази, яка б регламентувала перехід від державної моделі телебачення, якою де-факто і де-юре є НТКУ, до громадської. Тому йдеться про наше прагнення відповідати принципам, які сформулював засновник першої громадської телерадіокомпанії ВВС лорд Джон Рейт: «Інформувати, просвічувати, розважати». [...]
Більшість українських телеканалів працює за принципом «розважати й маніпулювати». А дієслово «розважати» у формулі Рейта недаремно стоїть на останньому місці, адже його функція допоміжна. Мається на увазі, що інформування й просвіта мають бути цікавими, іншими словами — придатними для перегляду. Розвага має бути додатком до чогось, але не має бути річчю в собі, не повинна ставати основним завданням, бо інакше це призводить до деградації — як авторів таких проектів, так і глядача. [...]
У нас суспільно-політичне мовлення давно перетворилося на розважальне. Що дають глядачеві ці численні політичні ток-шоу, багато з яких зроблені, безумовно, якісно й професійно, чим вони його збагачують? [...] Це переливання з пустого в порожнє з року в рік, це жонглювання словами людей, які під час ефіру, здається, ладні задушити одне одного, але щойно червоні лампочки телекамер гаснуть, вони дивним чином перетворюються на нерозлучних друзів, обнімаються й цілуються, разом весело, з блималками, виїжджають у Конча-Заспу.
Я це говорю не до того, що я проти ток-шоу й на Першому Національному їх не буде, ні. Мені просто хотілося б, щоб усе різноманіття життя в Україні штучно не звужувалося до цього маленького світу — до того, наприклад, як вдало депутат А. вщипнув депутата Б. у програмі Ш. або К.
Адже в нас усе населення країни мало не на ім’я знає всіх політиків — вищих чиновників, депутатів, а це, між іншим, сотні осіб. А попроси пересічного глядача назвати бодай десяток українських письменників, художників, музикантів, учених, правозахисників — одиниці зможуть. Відповідальність за таку ситуацію несе, зокрема, й телебачення.
Уважаю, головний національний канал, що існує на гроші платників податків, має вести за собою глядача, а не гратися з його підсвідомістю. [...] Переконаний, що в своєму підході ми маємо орієнтуватися на вершини людської свідомості, а не на біологію. [...] Звісно, біологічний підхід простіший і прибутковіший — показав депутатів, які б’ються, або, скажімо, «зірок», що катаються на ковзанах, і у тебе вже рейтинг, а вершинний підхід — суттєво більш довгограюча ставка, зате дивіденди від неї отримає не купка власників, а мільйони людей. [...]
Стосовно [чуток про] виведення Першого Національного з держвласності, то хочу нагадати, що, згідно із законом, приватизацію НТКУ заборонено. Чутки геть безглузді й дикі.
[...] Уже зараз можу сказати, що буде нашим базисом, нашим фундаментом. Це ті самі непорушні канони лорда Рейта: Перший Національний буде об’єктивним і неупередженим, соціально відповідальним і таким, що несе освіту людям, незалежним від політиків, таким, що весь час підвищує стандарти якості своїх програм.[...]
Ми уклали договори про співпрацю з низкою закордонних телеканалів — тепер, наприклад, польські телеканали транслюватимуть для нас сигнал, робитимуть для нас відеоматеріали або надаватимуть архівні матеріали. Це дозволить реанімувати новинну структуру Першого Національного й стане підмогою в розвитку напрямку документального кіно, якому ми приділятимемо особливу увагу.
Заплановано будівництво нової цифрової апаратної з пам’яттю на 30 тисяч годин [...] З вересня збираємося розпочати супутникове мовлення в пакеті «НТВ+» на Росію. Супутникова апаратна дасть можливість планувати й запуск українського EuroNews. [...]
ВВС — це, звісно, класичний приклад того, чого в нас у країні ніколи не було, але, я сподіваюся, все ж таки буде — справно функціонуючого суспільного договору [...]
— [Чому] ви вирішили скоротити 93 людини, зокрема, відомого коментатора Сергія Дерепу?
— Я розумію їхню образу на мене й пов’язані з цим листи, які вони написали керівництву країни. Звісно, вони мене не люблять за те, що я їх скоротив. Але в мене є запитання: а чи любив глядач те, що вони робили? [...] Та все ж таки більшість тих, хто працює на Першому Національному, — міцні та надійні професіонали, [які] добре розуміють, що те, що відбувається на каналі в останні роки, інакше як уповільненою агонією не назвеш, і виправити ситуацію можна лише шляхом реформ. [...]
Ми плануємо скоротити 158 людей. 92 позиції ми вже подали профспілці. Чекаємо від них відповіді. Жодної другої хвилі, третьої хвилі не буде. Ми прагнемо зробити процес максимально прозорим і чекаємо розуміння від профспілок і працівників. Усі працівники будуть скорочені законно, всі отримають зарплату й визначену законом компенсацію. [...]
[Фінансова модель майбутнього суспільного телебачення] може бути якою завгодно — абонентська плата, як у ВВС і японського NHK, абонплата та реклама, як у німецьких ARD і ZDF. Можна навіть запропонувати фінську модель, коли суспільне телебачення фінансується за рахунок рекламних надходжень приватних телеканалів (можу, щоправда, уявити, яку це викличе реакцію у власників). Урешті-решт, це може бути часткове субсидування державою, як у Франції. [...]
Кількість [реклами] має бути зведена до мінімуму вже зараз. [...]
Питання фінансового, правового, адміністративного укладу майбутнього суспільного телебачення має бути предметом публічної дискусії, діалогу влади та профільних експертів, можливо, темою загальнонаціонального референдуму. [...]
Ми хочемо, щоб Перший Національний став інститутом громадянського суспільства. Це наше завдання максимум — створити суспільне телебачення де-факто...»
