На одному з найбільших новостійних ресурсів російського радіоефіру впровадили найжорсткішу цензуру. Як повідомляє «Газета.Ru», стали відомі порядки, які впровадило нове керівництво РСН. У ефірі заборонено згадувати лідерів опозиції, головними ньюзмейкерами проголошено «Єдину Росію» та Громадську палату.
Зміна керівництва «Російської служби новин», яка відбулася минулого тижня, нагадувала спецоперацію. Задля радикальної зміни всієї політики інформаційного підрозділу «Російської медіагрупи» (РМГ), яка готує новини не лише на власній частоті 107.00 FM, але й для всіх радіостанцій холдингу, було потрібно менше доби. Упродовж одного дня змінилося керівництво «Рен-ТВ», «Російської служби новин» (РСН) і «Радіо Росії». На державну радіостанцію пішов один з колишніх акціонерів РМГ Сергій Архіпов, на «Рен-ТВ» рокірнули керувати менеджерів «Радіо Росії», а у РСН висадився десант з «Першого каналу». З посади гендиректора РСН був звільнений Михайло Бакланов, який очолював її з моменту заснування упродовж 12 років. Того ж дня журналістський колектив радіостанції познайомили з новим начальством — членом Громадської палати, директором дитячих програм «Першого каналу» Олександром Школярем, який став гендиректором, і ведучим новин «Першого каналу» Всеволодом Нерознаком, який став головним редактором.
За даними одного зі співробітників РСН, на зборах Школяр і Нерознак зачитали нові правила інформаційної політики. «Наші ньюзмейкери — перші особи «Єдиної Росії» та члени Громадської палати. Якщо йдеться про правозахисників, то це офіційні правозахисники — Володимир Лукін і Елла Панфілова», — переказує слова Нерознака співробітник «Російської служби новин».
«Було поставлене завдання робити позитивні новини — не менш, ніж 50% позитиву й обов’язково позитивну новину в кінці», — пояснив журналіст. «Нам заявили, що наші слухачі — забезпечені люди, яким потрібен позитив, це люди, які цікавляться модними запонками та краватками», — розповів співробітник РСН.
Пізніше Нерознак окремо зустрівся з кореспондентами й, як розповідає один з учасників цієї зустрічі, з папірця зачитав так званий «стоп-лист» — список людей, заборонених у ефірі.
«Що стосується Касьянова, Каспарова та Рижкова, про них ми не згадуємо, а якщо відбуваються якісь події за їх участю, використовуватимемо словосполучення «ліберал-радикали», — пояснив кореспондентам Нерознак. «Америка — наш ворог», — додав главред ще одну тезу для поняття.
Уже минулого тижня слухачі радіостанцій, які входять до «Російської медіагрупи», могли помітити, що з новин зникли прямі включення. На самій радіостанції всі випуски та матеріали тепер, перш ніж потрапити до ефіру, заздалегідь вичитуються головним редактором.
Нові правила повною мірою спрацювали, коли в суботу в Москві пройшли антипрезидентські виступи «Другой России».
Про те, що ОМОН жорстко розігнав «Марш незгодних», слухачі не дізналися. Лише одного разу, у випуску о 16.00, ведучий повідомив, що в Москві пройшло кілька мітингів і пікетів, зокрема, «близько 200 радикалів спробували провести несанкціоновану акцію на Пушкінській площі». «Жодних серйозних інцидентів зафіксовано не було», — пояснив ведучий.
«Що тут такого, що кілька відморозків-радикалів потрапили під руку, для чого про це повідомляти», — зазначив новий гендиректор РСН Олександр Школяр. У розмові з «Газетою.Ru» і Школяр, і Нерознак відкидають наявність будь-якої цензури та зміну політики. «Просто інформаційна політика стане більш зваженою», — завіряє Всеволод Нерознак. — Матеріали не вичитуються, а переглядаються перед ефіром».
Щодо запитання про «стоп-листи» Школяр був дуже здивований: «А що, хіба у вас їх немає? Хіба ви незалежні й не працюєте на замовлення? Не варто мені розповідати казки». Щоправда, тут же непрямо спростував свою риторичну тезу, заявивши, що «заборонених тем не існує».
З тим, що інформаційна політика не змінилася, категорично не згодний колишній гендиректор Михайло Бакланов. «Наскільки я можу судити навіть за ефіром, зміни жахливі. Ми завжди гордилися прямими репортажами, які тепер скасовано. Характер новин змінився до невпізнання.
Судячи з ефіру стає зрозуміло, що радіостанція тепер представляє одну з правлячих партій — «Єдину Росію».
Послухайте, яких депутатів стали цитувати постійно, які новини стали видавати», — сказав Бакланов. «Прийшли не просто школярі, а двієчники, які мало тямлять у тому, що вони роблять. Школяр очолює дитяче віщання на «Першому каналі», хоч там немає зараз дитячих програм, а Нерознака, між іншим, не зважувалися випускати в ефір на Москву», — обурюється колишній гендиректор.
На його думку, та зміна менеджерів, яка сталася, безпосередньо пов’язана з підготовкою до виборів 2007—2008 рр. РСН може трактуватися як могутній PR- ресурс, оскільки охоплює гігантську аудиторію слухачів розважальних програм, які послугами інших інформаційних ресурсів часто-густо не користуються.
«Російська служба новин», основним акціонером головної компанії якої вважаються структури «ЛУКойла», й раніше ніяк не виглядала опозиційною, на відміну, наприклад, від свого конкурента — «Эхо Москвы». «Ми ніколи не ставили собі за мету ставати опозиційною радіостанцією, — пояснює Бакланов. — Ми були професійним ЗМІ, тобто об’єктивно освітлювали події, які відбуваються. І робили свою справу настільки, наскільки мали змогу в сучасних умовах. У станції були акціонери, які прагнули не сваритися з владою, тому що для них радіо — це бізнес. Але впродовж 12 років ніхто із представників влади не командував мною. І навіть, якщо спробував би, то це було б неможливим». Тепер, на його думку, «надіслали повністю нову команду, яка діятиме відповідно до наказу».
ДО РЕЧІ: До «Російської медіа-групи» входять «Російське радіо», «Російська служба новин», «Монте-Карло», «Танго», «Динаміт», «Максимум», «ХітFM».
КОМЕНТАР
Посилення цензури в російському медіа-просторі більшість вітчизняних аналітиків схильна пов’язувати з президентськими виборами, що наближаються, а відповідно — і природним прагненням влади тримати пресу на короткому поводі. Зокрема, Тарас ШЕВЧЕНКО, директор Інституту медіа-права, секретар Громадської ради з питань свободи слова та інформації вважає: «Ситуація в Росії пояснюються, у першу чергу, тим, що країна готується до виборів президента навесні 2008 року. Кремль не хоче мати жодних сумнівів у своїй перемозі, тому хоче отримати повний контроль над засобами масової інформації, для того щоб альтернативна думка не мала жодного шансу бути почутою».
У зв’язку з підцензурним становищем російських ЗМІ, виникає логічне запитання про вірогідність виникнення подібної ситуації й в Україні, де вже не перший день панує політична криза. Тарас Шевченко стверджує, що меншою мірою, але російська ситуація в Україні вже повторюється. «Деякі засоби масової інформації, власники яких наближені до політичних партій, вже зараз демонструють свою політичну заангажованість. Політична криза підштовхнула політиків, особливо з біло-блакитного табору, вимагати від контрольованих ними засобів масової інформації «правильного» висвітлення подій. З’являються і заборонені теми — наприклад, у Криму деякі власники ЗМІ забороняють журналістам взагалі згадувати про дострокові вибори». Хоча, як стверджує медіа-фахівець, в Україні ситуація зі свободою слова є значно втішнішою, ніж у північно-східних сусідів, але в той же час він рекомендує не надто тішитися з цього і не втрачати пильність: «Потрібно постійно захищати здобуте, оскільки без захисту свободу можна легко втратити. А у інформаційних відносинах з Росією Україні давно потрібно проявляти більшу активність і розбудовувати іноземне мовлення, яке б забезпечило росіян об’єктивною інформацією про події в їхній країні». На думку директора Інституту медіа-права, приклад Росії демонструє неповноцінність концепції, яка поширена в Україні. Згідно з нею, засоби масової інформації, як прибутковий бізнес, стають незалежними та захищеними від втручання, оскільки бізнесово вигідно подавати чесну інформацію. «Будь-який бізнес, — попереджує пан Тарас, — хоче заробляти гроші, а будь-яка влада з елементами авторитаризму здатна бізнес зруйнувати або відібрати. Тобто підприємцям більш вигідно скоритися і, можливо, втратити частину доходів, ніж не скоритися і, швидше за все, втратити все. Саме тому, вважаю, що медіа потрібно позиціонувати як суспільно відповідальний бізнес. Де елемент відповідальності перед суспільством повинен переважати бізнесовий інтерес».
