Виступ ізраїльського президента у Верховній Раді одразу розтягли по телевізійних ефірах. Безліч експертів аналізували інцидент і намагалися зрозуміти, яку реальну мету мав візитер. Випади на адресу борців за незалежність показали, що навіть людям, які живуть у «скляному будинку», невпинно хочеться кидати камені. На каналі 3STV (Савіка Шустера) гість із Литви Еммануїл Зінгер, депутат Європарламенту, давав українцям керівні вказівки на предмет того, як нам слід розуміти своє минуле взагалі й події Голокосту на території України зокрема. З пафосом, дивним для вихідця із СРСР, пан Зінгер запитував, як можна було жителям окупованих нацистами територій видавати окупантам своїх сусідів — євреїв. Ну, до німецьких окупантів, і, думаю, громадянин Литви це знає, там були радянські окупанти, й багато литовців розстріляли або депортували за доносом сусідів, національність яких уточнювати не будемо. Щирість подиву пана Зінгера викликає чималі сумніви. У Радянському Союзі доносительство культивувалося довго й системно. Як казав радянський письменник-дисидент Сергій Довлатов, у період Великого терору чотири мільйони доносів написали не чекісти, а прості радянські люди й далеко не завжди з примусу.
Отже, до 1941 року радянський народ мав величезний досвід «високого» мистецтва доносити. Спочатку видавали буржуїв, попів, контру, офіцерню, буржуазних націоналістів, а за німців з ентузіазмом почали видавати євреїв, відповідаючи на запит кон’юнктури. Якби був попит на переслідування кульгавих, почали б видавати кульгавих. Далеко не всі, хто видавав євреїв, були ідейними антисемітами. У одних працював простимульований радянською владою собачий інстинкт зрадити ближніх, інші мали матеріальний інтерес. Адже в СРСР за видану НКВС людину можна було отримати її кімнату в комунальній квартирі, її сарай, її майно. Гестапо не було настільки щедрим і за виданих євреїв розплачувалося, як правило, горілкою й махоркою. Але не розпещеним побутовими надмірностями радянським людям і цього цілком вистачало. А те, що сусіди різко міняли своє ставлення, то тут нічого дивного не немає. Специфіка радянської свідомості. Був спочатку товариш Троцький героїчним героєм, а потім оголосили його підручним сатани, й нічого, радянський народ проковтнув і не поперхнувся. Ця свідомість і у наш час у тих, хто перебуває під пропагандистським «омофором» Кремля, нікуди не поділася. Дружини українських офіцерів у Криму згадують, як добрі сусіди, коли з’явилися «зелені чоловічки», раптом починали демонструвати крайню ворожість, хоча ще вчора мило віталися й спільно пили чай (або щось міцніше).
СЕНТЕНЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ
У студії Шустера Дмитро Гордон для балансу й справедливості зазначив, що не лише деякі українці брали участь у антиєврейських акціях, а й деякі євреї брали участь у кривавій діяльності НК, ГПУ, НКВС, і про це, на думку Гордона, теж треба говорити. У Шустера з’явилося, як мені здалося, гримаса незадоволення при цих словах редактора «Бульвару».
Звісно, огульні звинувачення пана Рівліна, на мій погляд, внесли якусь фальшиву, склочну ноту в осмислення й переживання великої трагедії, якої зазнав 75 років тому єврейський народ, України і всього людства. Слухаючи цього президента, я зрозумів, чому в нинішній Західній Європі у багатьох колах поширене різко негативне ставлення до Ізраїлю й симпатії до його арабських опонентів. З такими «мудрими дипломатами» біля керма держави це й недивно...
Для позитивних відносин між нашими країнами мало бажання лише однієї України. А сентенції радянської пропаганди можна повторювати й не приїжджаючи до Києва.
ВІД УКРАЇНЦІВ ВИМАГАЮТЬ ПОЛІТКОРЕКТНОСТІ
Українці і євреї в Україні самі вирішать свої проблеми й побудують свої стосунки. Тут найнебезпечніше — це грубе втручання ззовні. До речі, безліч трагедій в Україні були наслідком саме такого втручання. Абсолютно таку ж трагедію внаслідок вторгнення ми переживаємо сьогодні на сході України.
На жаль, деякі жалобні заходи в Києві не уникнули відчутного антиукраїнського присмаку. Боюся, що стараннями деяких зарубіжних гостей українсько-єврейському взаєморозумінню в Україні завдано великої шкоди. Від українців часто вимагають політкоректності й толерантності, але по відношенню до них ці чудові якості проявляють украй рідко...
Нашій же владі треба, нарешті, навчитися захищати гідність українського народу. А то нам плюють в обличчя, а влада розтирає плювки, замість того щоб дати гідну відповідь.
ЗІШТОВХУВАННЯ НАРОДІВ ЛОБАМИ
Причому, це пояснюють тим, що, мовляв, ми можемо мати якусь користь від країн, які нас знищують. Ну, особисто мені не потрібна ніяка користь ціною національного приниження України. Наша влада не має жодного уявлення про національну гідність, і це багато що пояснює в її діяльності.
А програма Шустера в п’ятницю справила на мене враження судилища над українцями. Усе це вкрай неприємно. Жодною справедливістю тут і не пахне. Нас намагаються зробити в усьому винними й вічно покаянними. Як єхидно зауважив політолог Петро Олещук: «Порошенко ще не вибачився за геноцид в Руанді». А відомий єврейський діяч України Йосиф Зісельс заявив, що в студії Шустера відбувається зіштовхування народів лобами. Шустеру дуже не сподобалася думка Зісельса. Утім, інші гості студії були ще різкішими, звинувативши Шустера в розпалюванні національної ворожнечі. На жаль, цьому журналістові часто зраджує відчуття міри (якщо за всім цим не криється щось інше)...
На «Свободі слова» на ICTV обговорювали нову ідею глави МВС пана Авакова про «презумпцію правоти поліцейського». У наших реаліях вона звучатиме так: «Поліцейський завжди правий». Звісно, прозвучали посилання на досвід США, європейських країн. Але у нас чомусь не хочуть запозичувати західний досвід, коли йдеться про матеріальний рівень населення. Перш ніж вказувати на такий досвід, треба хоч трохи наблизитися до благополуччя цих країн. Якщо погодитися з тезою Авакова, то треба геть забути феномен Врадіївки і Кривого Озера, де «менти» «завжди мали рацію». Сьогодні розрекламована Аваковим і Деканоїдзе поліція не має достатньої пошани й довіри у суспільстві. Виховна робота там явно слабка, професіоналізм — мінімальний. Родимі плями радянсько-кучмістської міліції нікуди не поділися. Зловживань аваковською «презумпцією» буде безліч. А отже, й народне обурення не забариться. Ситуація може стати загрозливою. Горючого ж матеріалу у суспільстві й без того вистачає. Авакову й Деканоїдзе треба краще вчити новобранців поліції. Он нещодавно в Тернопільській області п’яний дядько з мисливської рушниці в перестрілці (!) застрелив двох поліцейських. За наявної колосальної недовіри до МВС пропозиція Авакова може стати потужним дестабілізуючим чинником для всієї країни. Публіка у студії «Свободи слова» з цього питання розкололася майже навпіл: 52% ідею Авакова підтримали, а 48% — ні. Слід зазначити, що останні події недовіру до МВС лише підсилили. Адже ми не забули масову зраду «ментів» у Криму й на Донбасі. То хіба Аваков провів повне очищення МВС від безлічі політично нелояльних до України осіб?
ПОЗИЦІЯ ЛАНОВОГО ЩОДО ЕКОНОМІКИ
На ТРК «Київ» з’явився відомий економіст Володимир Лановий. Складається враження, що останнім часом він перебуває в опалі у влади й ЗМІ. Загалом, це зрозуміло, позиція Ланового щодо сучасної економічної політики дуже критична. На його думку, Національний банк штучно знецінює гривню, він чомусь боїться її посилення. Навіть коли на ринку доларів було більше, ніж гривні, Нацбанк почав викупляти долари... Якби він цього не зробив, валютний курс був би стабільнішим. Як вважає Лановий, якби вдалося досягти співвідношення $1 = 15 гривень, українці жили б у два-три рази краще. Але, можливо, це вдарило б по інтересах «вузького кола обмежених людей»? Біда в тому, що держава у нас працює не на мільйони українців, а на кілька десятків привілейованих сімей, заручницею яких уже багато років є Україна...
