Пристрасті довкола російського фільму «Серпень. Восьмого» давно вийшли за межі здорового глузду. До того ж про художній рівень рядової пропагандистської агітки, витриманої в найгірших традиціях радянських часів, говорити не доводиться. Фільм спершу задумувався і робився задля того, аби розпалити пристрасті в Росії в період не дуже простої для влади виборчої кампанії. Не випадково його прем’єра відбулася 23 лютого і була освячена участю в цій виставі президента Росії Дмитра Медведєва. Він відвідав тоді один з найбільших кінотелевізійних концернів Росії «Главкино», де зустрівся з творцями фільму «Серпень. Восьмого» і військовослужбовцями, які брали участь в операції в Грузії. Тоді президент Росії сказав у своєму виступі: «Коли їхав сюди до вас, згадував події цього періоду. Вони і в мене, звичайно, на все життя закарбувалися в пам’яті як дуже трагічна і водночас така, що завершилася славною перемогою, сторінка у воєнній історії нашої країни». Власне, так само каже герой картини: «Ми перемогли». У цьому, за задумом творців, весь пафос, вся сутність. Росія перемогла. Про примушування Грузії до миру говорити не хочеться, оскільки такими словами приховується агресія проти суверенної держави, яка жодної загрози для Росії не становила.
Але все це з минулого, хоч і не дуже далекого. Стрічка і всі перипетії з її прокатом не лише в Україні — справа сьогоденна, точніше, сучасної політики. Фільм політичний, і все, що з ним пов’язане, — теж політика.
У Росії говорять і пишуть, що українське Міністерство культури заборонило показ фільму через розпалювання національної ворожнечі. Ще раніше з проханням заборонити прокат фільму зверталася грузинська діаспора не лише в Україні, а й у Молдові.
У Києві чіткої відповіді не дають, з’являються ті чи інші відмовки на кшталт: не видали ліцензії на прокат тощо. До речі, це вже не перший випадок. У лютому 2010 року Міністерство культури і туризму України заборонило прокат стрічки «Ми з майбутнього — 2», оскільки «деякі епізоди містять сцени, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу».
Якщо поглянути, чим заполонений екран українських кінотеатрів і що глядач має змогу подивитися по телевізору на головних телеканалах, то пристрасті довкола фільму «Серпень. Восьмого» видаються мишачою метушнею. Ми там так багато можемо побачити того, що насправді розпалює національну ворожнечу, і практично все російського виробництва, що, здавалося б, у чому завада. Чому це раптом у нас почали так хвилюватися за реакцію на прокат цього фільму «братнього грузинського народу». Щось раніше не було помітно особливої прихильності нашої влади до Грузії та її народу. Зовсім навпаки. Деякі пани-депутати з фракції Партії регіонів не соромилися у висловлюваннях щодо Грузії та президента Саакашвілі. І раптом таке трепетне ставлення.
Відповідь слід шукати в нещодавній заяві голови «Нафтогазу» Євгена Бакуліна про те, що компанія вичерпала можливості домовитися з «Газпромом» про підписання нових газових угод. А також у торговельних війнах то щодо сиру, яка триває, то щодо цукру, яка може спалахнути будь-якої миті. І це не все. Наші сусіди і партнери, що входять до Митного союзу, практично щодня виступають з такими погрозами.
Другий чинник випливає з перемоги Володимира Путіна на виборах. Ново-старий російський президент у вельми агресивній формі проголосив простір СНД пріоритетом політики Москви. У перекладі з дипломатичної і пропагандистської на звичайну мову це означає посилення тиску на сусідів у всіх напрямах від розмежування кордонів до викручування рук в енергетичній сфері.
В Азербайджані видатні діячі культури і політики заявили, що демонстрація фільму «зашкодить азербайджано-грузинським відносинам». Як писало інтернет-видання Vesti.Az, «це справжня антигрузинська агітка, і вона неприпустима для показу в столиці держави, яка так само, як і Грузія, зазнала агресії і втратила 20% своєї території». А нещодавній візит президента Грузії Михайла Саакашвілі до Баку підтвердив особливі відносини між двома країнами. Дивно, якби в Азербайджані влада дозволила показ явно антигрузинського фільму.
У Молдові прокат фільму теж був заборонений. Офіційна версія, що прокатники не домовилися про ціну, є відомості про певний тиск на власників кінотеатрів. В будь-якому разі, факт очевидний.
Враховуючи те, що в Москві посилилася тенденція ідеологічної і пропагандистської експансії, концентрованим вираженням якої стала концепція так званого «Русского мира», заборони чи труднощі з показом таких виплеканих агіток мали би зустріти з надзвичайним роздратуванням. Поза сумнівом, як у Києві, так і в Кишиневі та Баку саме на це й розраховували. З власних міркувань, але результат виявився однаковим. Знову в Білокам’яній заговорили про антиросійське об’єднання ГУАМ, яке, як там нещодавно вважали, відійшло в небуття.
Доктор політичних наук, керівник Центру СНД Дипломатичної академії Сергій Жильцов у московській «Независимой газете» зазначив, що «українська еліта, як і еліти в останніх пострадянських державах, давно вже бачить себе в рамках спільної стратегії ЄС і НАТО, залишаючи за Росією ринки збуту і роль джерела отримання природних ресурсів. У цьому контексті у рішенні Києва, як, втім, Баку й Кишинева, щодо заборони показу російського фільму немає нічого дивного. Дії української влади вкотре дали привід порушити питання про те, наскільки російсько-українські відносини відповідають критеріям проголошеного стратегічного партнерства. Очевидно, що характер стосунків між двома країнами давно вже не відповідає цьому визначенню. Не можна й надалі не помічати цього факту. Після 20 років існування пострадянського простору у Росії фактично не залишилося в цих країнах союзників. Приклад з Партією регіонів в Україні є наочним підтвердженням цього».
Отакої. Почали з Харківських угод і присягань у вічній дружбі, а тепер кожному своє. Росія у відносинах з Україною тисне на газ, сир та інші товари, у відповідь — обмеження інформаційної і пропагандистської експансії. І день-у-день таких больових точок у двосторонніх відносинах стає дедалі більше.
Заборона стрічки «Серпень. Восьмого» має виключно показовий і політичний характер. Її не демонструватимуть у кінотеатрах — для охочих не велика біда. В інтернеті будь-якої миті її можна переглянути чи переписати на власний комп’ютер. Поведінка української влади не свідчить про те, що вона справді захищає інформаційний і культурний простір країни.
Поодинокі дії, зумовлені кон’юнктурними міркуваннями, лише погіршують загальну ситуацію. Потрібні цілеспрямовані і надзвичайно виважені рішення, а не випадкові заборони, які нічого особливого не дають. Та якось не вельми віриться, що нинішня влада на таке зважиться. Виникає побоювання, що компроміс в газовому питанні, якщо його буде досягнуто, ще ширше відкриє двері низькопробній продукції сусідньої країни, яка отруюватиме розум і душі наших громадян. А українську владу це не вельми обходотиме, як неодноразово бувало в минулому.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Державне посвідчення на право поширення і демонстрування фільму «Серпень. Восьмого» на території України ще не видано. Про це повідомила прес-служба Міністерства культури України. Причина поки що формальна: заява від дистриб’юторської компанії, яка має намір здійснити прокат цієї стрічки, ще не пройшла всіх відповідних процедур.
«Дистриб’юторська компанія звернулася до Державного агентства України з питань кіно з проханням видати прокатне посвідчення тільки 28 лютого 2012 року. Розгляд заяви, ухвалення рішення щодо державної реєстрації фільму або відмова в ній та видання прокатного посвідчення можуть здійснюватися протягом десяти робочих днів після подання власником відповідних прав на фільм. У разі виникнення розбіжностей щодо визначення індексу фільму термін розгляду заяви та видачі прокатного посвідчення може бути продовжено до 25 днів», — ідеться в повідомленні прес-служби.
Коментувати фільм «Серпень. Восьмого» та якість його впливу на суспільство до ухвалення остаточного рішення щодо видання прокатного посвідчення в міністерстві відмовилися.
Поки що будь-яка демонстрація цієї стрічки в будь-якому кінотеатрі України вважається несанкціонованою і такою, що несе за собою адміністративну відповідальність. Також Міністерство культури закликало журналістів повідомляти, в яких саме кінотеатрах відбувся чи відбувається несанкціонований показ картини «Серпень. Восьмого»
