«Німці ще не дуже мліють від української музики. Хоча цікавляться нею і хочуть зрозуміти», — ці слова належать журналісту авторитетного німецького журналу MusikTexte Марії Кауц. Лютневий номер цього престижного видання майже повністю присвячено новій академічній музиці українських композиторів та музикантів. Як зауважили самі ж німецькі журналісти, анонсуючи випуск, сьогодні абсолютно зрозуміло, що європейців потрібно більше знайомити з тими, хто пише музику в Україні, та й взагалі пояснювати тамтешній публіці, які музичні процеси відбуваються в Києві. Якщо ситуація з музикантами-виконавцями на перший погляд видається більш-менш нормальною (вони багато виступають на різних європейських музичних конкурсах та мають власні турне Європою), то композиторів майже не знають. «Чимало талановитих українських композиторів взагалі не знайомі європейцям. Певна річ, їм не вистачає присутності на медійному просторі», — говорить Марія Кауц.
Німецький щоквартальний журнал MusikTexte вже 33 роки культивує авторитетну думку та створює професійну платформу для плідних дискусій між музикантами, композиторами та музичними дослідниками в усьому світі.
148-й номер вийде одразу з трьома публікаціями про відомого композитора Валентина Сильвестрова. А також у журналі можна буде прочитати про Аллу Загайкевич, Максима Коломійця, Олексія Шмурака.
Музика — це мова універсальна. Якщо це справжня музика, то її повинні сприймати і розуміти в усьому світі, — зауважив у коментарі «Дню» Валентин Сильвестров. — Українська музика по своєму інструментарію вже давно є європейською. Сьогодні важливо, щоб було якісне виконавство... На жаль, і в Європі, і в Україні зустрічаємо такий підхід до роботи: зіграти абияк, поаплодувати, розбігтись і... забути. Головне, щоб ті люди, які виконують музику, любили її, тоді ця любов буде передаватися слухачеві. І тільки тоді буде якийсь шанс для розвитку нашої музики в європейському контексті. Й її почнуть знати і відчувати у світі. Проблема полягає в тому, що музику хтось пише, але її ще хтось і грає. І ті, хто грає, і ті, хто пише, повинні працювати в смисловому тандемі. Звичайно, сьогодні українська музика недостатньо представлена на європейському культурному просторі. Зокрема, є такий композитор міжнародного рівня, як Лятошинський. Але ніхто не грає його твори великим оркестром, таким справжнім, наприклад, у Берлінській філармонії».
ДО РЕЧІ, БРИТАНЦІВ ПОЗНАЙОМЛЯТЬ З УКРАЇНСЬКИМ ФОЛКОМ — У СТОЛИЦІ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА ОРГАНІЗОВУЄ ДОБРОЧИННИЙ КОНЦЕРТ ГУРТУ THE UKRAINIAN FOLK, ГРОШІ З ЯКОГО СПРЯМУЮТЬ НА ПІДТРИМКУ ВІЙСЬКОВИХ. ЗАХІД ВІДБУДЕТЬСЯ 27 ЛЮТОГО О 19.00 В УКРАЇНСЬКОМУ КЛУБІ / ФОТО З САЙТА THEUKRAINIANFOLK.PL
До участі в створенні номера MusikTexte запросили ще одного українського композитора — Аллу Загакевич, яка виступила у своїй публікації скоріш як дослідник української електроакустичної музики. Чи розуміють та відчувають німці нашу ще достатньо молоду електронну музику? «Тепер розуміють. Ось, наприклад, у Австрії серед німецькомовного населення я мала майстер-клас — показувала твори одного композитора, який близько десяти років живе в Україні. І колега з Австрії, теж композитор акустичної музики, відзначив, що йому ще не вдавалося досягнути такої пластичності, виразності, як це робить український артист. Це страшенно приємно. Багато українських митців виступали на Берлінській електронній сцені. От, наприклад, у мене на початку березня буде концерт в Ганновері. Це зараз невід’ємний пласт європейської музичної культури», — зауважила Алла Загакевич.
