Новий спецпроект, який здійснює Юрій Макаров на каналі «1+1», побудований навколо імені, невід’ємно пов’язаного з Україною. Тарас Шевченко в Україні — без перебільшення, набагато більше, ніж поет. Він, по суті, символ, за володіння яким ведуть боротьбу найрізноманiтнiші художні та політичні угруповання. Свіжі приклади — скандал навколо сумнозвісної книги Олеся Бузини. Юрій Макаров не приховує, що має намір випустити в ефір своє дітище до актуальної дати — 140-річчя від дня смерті поета. Однак за змістом спецпроект «Мій Шевченко», напевно, буде відрізнятися від переважної більшості тієї «ювілейної» продукції, яка ось-ось затопить екрани та шпальти газет.
«Мій Шевченко» здійснюється у форматі документального серіалу, чотири-п’ять серій по сорок хвилин кожна. Вже готовий останній фільм — про три роки (1858—1861 рр.) петербурзького періоду. В об’єктиві знімальної групи виявилися всі найбільш знамениті місця, де Шевченку довелося побувати, волею-неволею — в його петербурзькому музеї-квартирі; в Анічковому палаці, де його, тоді ще кріпака, розігрували в лотерею (було й таке); в Академії мистецтв, що увінчала Шевченка під кінець життя запізнілим визнанням і нагородами. За запевненнями самого автора проекту, ми побачимо і дізнаємося про несподіваного, нехрестоматійного Шевченка.
Коментує Юрій Макаров: «Це справжнє живе телебачення — ми спробували ввести академізованого героя в сучасні контексти… Адже він був дуже жвавою і привабливою, неймовірно світською людиною, в Санкт-Петербурзі мав славу справжньої зірки».
Звичайно ж, особливу увагу в «Моєму Шевченку» буде відведено життєвим подробицям, маловідомим фактам — а їх вистачає. Юрій Макаров з колегами по проекту побуває і у всіх містах та куточках України, які будь-яким чином пов’язані з ім’ям автора «Кобзаря». Юрій Макаров говорить: «Для мене цей серіал — розвиток того, що ми вже робили (маю на увазі наші попередні фільми)». Принципова ж новизна полягає в тому, що знамениті фігури минулого — чи то є вожді, політики або ж світочі мистецтва — з’являються в незвичному ракурсі і, позбавлені покрову докучливої хрестоматійності, стають цікавими саме сучасному глядачеві.
