Чоловік та жінка, їхні взаємовідносини, поведінка, проблеми — зазвичай такого спрямування теми бесід розважального ток-шоу Маші Єфросиніної «Один у полі», яке телеглядачі мають змогу дивитись з вівторка по п’ятницю на телеканалі «Інтер» уже понад місяць. Проблеми, які обговорюють протягом програм, далеко не нові, проте автори проекту спробували відшукати нові підходи в обговорені цих вічно актуальних тем, що втілилося у форматі веселого ток-шоу. Нагадаємо, що головним героєм програми є чоловік, який, по суті, й є «одним у полі». Проти нього ополчаються четверо відомих жінок на чолі з Машею Єфросиніною, яка є модератором бесіди. Крім того, висловити свої «думки з приводу» та ставити будь-які запитання можуть усі запрошені до студії жінки, причому анонімно, тому відображені на екрані репліки досить часто є провокаційними та, на жаль, не завжди коректними. Найцікавіші із них Маша Єфросиніна озвучує і добивається відповіді на запитання.
У середу на ток-шоу обговорювали проблему недотримання обіцянок чоловіками та їхні ревнощі стосовно обранців дочок. До складу своєрідної «жінради» цього разу ввійшли співачки Юлія Рай, Наталія Валевська, Камалія та директор клубу Олеся Савенко. «Одними у полі» відстоювали свої позиції лідер гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин, який пояснював, чому жінок обманювати необхідно, та телеведучий Анатолій Борсюк, який стверджував, що готовий під мікроскопом розглядати кожного претендента на руку і серце двох своїх повнолітніх дочок. На жаль, склалось враження, що навіть мінімальна об’єктивність у обговоренні тем є досить відносною. Здавалося, що і гості, й ведуча, й журналісти розглядають проблеми в їхніх крайніх виявах і найбільш гострих суперечностях. Гість програми (герой) чомусь розглядався радше не як окремо взята індивідуальність, а як уособлення думок усієї чоловічої частини людства. Це підсилювалося й сюжетом журналіста, який досить впевнено висловлювався від імені всіх чоловіків (принаймні переважної їхньої більшості).
Оскільки програма покликана розважати, то судження виправдано подавались у відповідній тональності, проте іноді вони були досить суперечливими, перш за все — стосовно загальнолюдських поглядів на мораль, порядність, одвічні цінності. Наприклад, розмірковуючи про необхідність (радше — непотрібність) правдивості й виконання обіцянок, журналіст, крім всього іншого, зазначив: «Сучасна ділова людина, особливо житель великого міста, може пообіцяти щось важливе своєму діловому партнерові чи знайомій, на яку має певні види, однак в жодному документі не записано: «Ви повинні виконувати все, що пообіцяли, щоб швидше досягнути своєї мети». Культ виконаної обіцянки склався в тих спільнотах, де звикли більше вірити словам, ніж довіряти діям. А ображаються на невиконані обіцянки тільки ті, хто не вірить у власні сили». Перш за все, виникає питання: невже аксіоматичні твердження, постулати етичності та порядності не є очевидними? Звісно, геть інше питання — наскільки їх дотримуються сьогодні? Та невже чесність та необхідність дотримання своїх слів чи, тим паче, обіцянок не є тими основами, які закладаються вихованням? І якщо навіть брати все на суто діловому рівні, до чого частково закликає журналіст, невже ділова людина, яка не виконує обіцянок, викликає довіру й повагу, а не навпаки? Щодо образ на невиконані обіцянки, то, думається, що це радше викликає не образу, а недовіру до людини у майбутньому. «Чоловіки — хазяї свого слова: самі дали, самі назад узяли», — йшлося в сюжеті. Сказати по правді, дещо незрозумілий гумор, навіть якщо зважати на цілі й призначення програми... Щоправда, Валерій Харчишин, який зізнався, що часто його слова розходяться з діями, сказав, що намагається не давати пустих обіцянок. «Я їх стараюсь виконувати, хоча й не відразу», — додав лідер гурту «Друга ріка». Разом із тим, він зазначив: «Жінка хоче бути обдуреною». На це жінки в унісон відповіли не менш штампованою фразою: «Всі чоловіки — обманщики». Стосовно цього питання досягнути й найменшого консенсусу не вдалося.
Ще більш запеклим виявився словесний поєдинок жінок із телеведучим Анатолієм Борсюком, завзятим охоронцем щастя своїх дочок. Незрозумілою жінкам була надмірна прискіпливість батька, який зазначив, що не уникає зустрічей із залицяльниками дочок, проте схвалити кандидатуру жодного не може. «Я розмовляю з ними, але вони не витримують кастінг», — заявив він. Більш агресивнішим виявився журналіст, який у досить колоритному сюжеті заявив: «Доньок у мене дві, й першому, кого побачу поряд з ними, радив би мати медичний страховий поліс». Характеризуючи сутність «породи чоловіків» та висловлюючи свою позицію, Анатолій Борсюк сказав: «Я прожив життя, у мене достатній досвід спілкування як з жінками, так і з чоловіками. Можна на пальцях однієї руки порахувати людей чоловічої статі, які, на мою думку, могли б бути парою моїм донькам». Жінки, звісно, осуджували дії й погляди героя, більш того, вони намагались переконати його в протилежному. «Нехай вони мають право на свою особисту думку, — сказала Олеся Савенко, директор клубу, — нехай вони самі виберуть, хай навіть зроблять помилку, але це буде їхня помилка, а ви залишитись їхнім кращим другом». Пан Анатолій погодився, що його донька повинна отримати життєвий досвід, інше питання — щоб він був не сумним. А свої принципи стосовно критичної оцінки потенційних обранців дочок пояснив так: «Я дивлюся на якості, які будуть потрібні для подружнього життя». Врешті-решт, далекоглядний і суворий «один у полі» змушений був здатися й під тиском «жінради» сказав, що готовий на догоду їм навіть сказати неправду, озвучити їхні думки, тільки щоб представниці прекрасної статі заспокоїлись (в принципі, те, що доводив попередній гість)...
Частково зрозумілим є прагнення обговорити, узагальнити, внести щось нове, посміятися над темами та проблемами, які далеко не є поодинокими й зустрічаються, як кажуть, мало не на кожному кроці дороги, що зветься життям. Досить популярним, а, отже, й виправданим на сучасному етапі є й залучення до телевізійних проектів відомих людей, зокрема, представників естради. (По суті, це завжди було виправданим, проте в сьогоднішніх телепроектах це особливо широко практикується й доволі плідно використовується.) Втім, здається, що надмірне утрирування проблем у деяких моментах позбавляє ток-шоу легкості й невимушеності, викликає своєрідний спротив. Цього моменту не згладжує навіть невимушеність й професіоналізм Маші Єфросиніної. Тішить той факт, що, як стверджує ведуча, після перегляду цієї програми жінки намагаються розуміти чоловіків. Якщо ж у шоу вкладаються й такі цілі, то чи не варто зробити його об’єктивнішим, показувати й інші погляди чоловіків на ті чи інші питання, адже досить банально стригти всіх під одну гребінку...
Зрештою, вітається й спроба зробити розважальне ток-шоу на вітчизняному телепросторі. Інше питання — якість цього інформаційного продукту і його популярність серед українських глядачів. Хоч останнє (виходячи з цього, ймовірно, і перше) врешті-решт виявиться в показниках рейтингу програми «Один у полі».
