Днями команда журналістки та телеведучої каналу «1+1» Ольги Герасим’юк вилітає у службове відрядження до США, де планує зняти документальний матеріал про злочин, скоєний українським емігрантом М. Солтисом. Ольга ГЕРАСИМ’ЮК:
— Ми хочемо дещо по-іншому подивитися на те, що сталося, проаналізувати — чому таке могло трапитися з людиною, які глибинні мотиви злочину. Посперечатися про них, подумати — чому це було можливо? До того, як світ приголомшили події 11 вересня, український громадянин Микола Солтис не сходив із телеекранів світу, зі сторінок засобів масової інформації. Він перебував у десятці найнебезпечніших злочинців США.
Ми хочемо ще раз уважно прослідкувати історію того, що трапилося. В організації цієї роботи нам дуже допомогло МЗС України, зокрема — генеральний консул у Вашингтоні Валентин Наливайченко. Завдяки йому підтвердили свою згоду дати нам інтерв’ю адвокат Солтиса, а також прокурор, який веде справу. Також зараз ведуться переговори з обвинуваченим Солтисом, який перебуває у важкому депресивному стані. Поки невідомо, чи вдасться нам зустрітися з ним, оскільки для цього потрібна його особиста згода, а права в’язня у Сполучених Штатах дотримуються дуже суворо. Власне кажучи, у нас також дуже складно отримати подібне інтерв’ю, але, принаймні, є впевненість, що там, у Сакраменто, з ним про це розмовляють. Розраховуємо зустрітися із сім’єю потерпілих, з родичами — з його матір’ю і братом, хоча це дуже складно — американські журналісти в цьому поки не досягли успіху. Рідні Солтиса не товариські. Також у самому Сакраменто ми зустрінемося з місцевою громадою, пастор тієї церкви охоче запропонував допомогу в роботі серед наших співвітчизників, які проживають у цій місцевості.
У проекті передбачено також зйомки тут, в Україні, з родичами Солтиса. Ми хочемо зробити на цьому матеріалі програму «Без Табу», а потім — фільм-спецпроект. Це дозволить нам поговорити на цю тему більш детально. Розраховуємо, що обговорення цієї проблеми зацікавить багатьох.
— Чому ви раптом взялися за таку тему, адже, швидше всього, кримінал — прерогатива програм Анатолія Борсюка?
— Як я вже сказала, ми звертаємося не тільки до кримінального боку цієї події... Крім того, у Толі своя концепція програми, в нас — інша, що дозволяє не перетинатися, навіть якщо розглядається одна і та ж сама тема. Крім того, ми можемо говорити про справу, не чекаючи на рішення суду, нас хвилюють, — можливо, навіть більше, ніж судова справа, — обставини навколо нього. Суспільство це цікавить — отже, потрібно про це говорити, не відкладаючи. До речі, суд може тривати кілька років — адже це Штати.
Ну і, звичайно, ми не збираємося говорити про Солтиса, як про героя, тому що вбивця — це вбивця. Однозначно.
— То ви будете об’єктивно подавати події чи — суб’єктивно?
— Суб’єктивно я не маю права — не моя правда «правдивіша» за інші. Але, природно, що однозначно я не можу цього прийняти… Тобто, можу зрозуміти — чому це сталося, але прийняти, звичайно — ні. Дуже хочеться перевірити свої відчуття причин — чому? Що трапилося? Що творилося в душі цього емігранта? Що зробило з нього таку людину? Еміграція — це звучить досить трагічно. Я знаю, тому що мені доводилося дуже часто спілкуватися з емігрантами, і знаю, що часом — це просто відчай. Йдеться не про любов до втраченої батьківщини, а про те, що людина, опинившись у чужому середовищі, в яке ніколи не зможе повністю інтегруватися як повноцінний громадянин, — це об’єкт для серйозних психологічних спостережень. Спробуємо поглянути на це питання саме так. Можливо, проблема повернеться ще якоюсь новою гранню. Словом, розтин покаже.
