Державна телерадіокомпанія «Скіфія» почала свою роботу якраз у часи становлення української незалежної держави, 1991 року. Нині це чи не єдиний обласний телеканал Херсонщини, програми якого транслюються саме українською, а не суржиком, що його не рідко можна почути від місцевих мовників. «Скіфія» зацікавила «День» своїми просвітницькими та соціальними проектами. На відміну від загальнонаціональних каналів, місцеві ТРК часто залишаються ближчими до свого глядача. Про потенціал та проблеми регіональних мовників «Дню» розповів директор ТРК «Скіфія», голова Херсонської обласної організації НСЖУ Валерій ДОЛИНА.
— Незважаючи на те, що шоу й розважальні проекти вважаються комерційно більш вигідними, у програмі телеканалу переважають освітні та пізнавальні програми. Чому ви обрали саме таку інформаційну політику?
— Наше завдання полягає в тому, щоб телевізійний канал міг задовольняти інформаційні потреби всіх верств населення Херсонщини — від маленького глядача до людей похилого віку. Звичайно, за допомогою розважальних програм утримати більшу аудиторію легше, але це не наша методика. Ми надаємо перевагу інформаційно-аналітичним передачам, культурологічним, історичним програмам. Це передбачено тематичним плануванням телерадіокомпанії та державним контрактом. Проте нічого б не виходило, якби не творчі зусилля колективу. Тому що одна справа — це виконання законодавства, а зовсім інша — організувати роботу людей. Тут постають питання фінансового та технічного характеру. Не секрет, що фінансування у ТРК недостатнє.
— Згідно із законом, обласні ТРК мають право обмінюватися своїми програмами. На якому каналі, окрім херсонських ЗМІ, можна побачити передачі «Скіфії»?
— Сьогодні державна політика спрямована на те, щоб державні телерадіокомпанії обмінювалися програмами різної тематики (від економіки та політики до культури та освіти) для того, щоб розкривати життя одних регіонів для інших. У нас є проекти з Київською державною телерадіокомпанією. Або ж Миколаївська ТРК розвиває проект «Україна — морська держава», і «Скіфія» також бере в ньому участь разом із Черкаською, Вінницькою та Полтавською телерадіокомпаніями. Така «інтеграція» зумовлена тим, що сьогодні обласний мовник — фактично водночас і суспільний, який працює на престиж області та на розвиток населення.
— Як на вашу думку, чи є майбутнє та потенціал у місцевих ТРК в Україні?
— Майбутнє за місцевими телеканалами — я в цьому твердо переконаний. Хоча все залежить від політичної волі керівництва держави. Ми намагаємося перейняти найкращий досвід наших колег з усього світу, щоб організувати якісне телевізійне мовлення в регіоні. Як на мене, суспільне мовлення, про яке так багато говориться, доцільніше розвивати на базі обласних ТРК. Вони ближчі до свого глядача. Саме звідти люди черпають інформацію про місцеве життя, повноцінну картину якого не можуть передати національний чи всеукраїнський канали.
— Чи не вважаєте ви, що обласні ТРК менш популярні, ніж загальнонаціональні канали?
— Ні, я не поділяю таку думку. А порівнювати нас із загальнонаціональними каналами, такими як «1+1» чи «СТБ», неправильно. Ми надто різні за своєю спеціалізацією. «Скіфія» більше орієнтована на місцеві події. Тому недоречно зіставляти їхню популярність, яка подекуди ґрунтується на розважальних проектах, з нашою популярністю, яка більшою мірою пов’язана з пізнавальними й освітніми проектами.
— Виходить, що обласні ТРК все ж таки можуть бути якісними, розвиваючи історичні, культурні проекти. Більше того, ця якість підтримується законодавством. Чи всі місцеві мовники використовують надані їм можливості для вироблення якісного продукту?
— Всі намагаються, але не всім удається. Адже якісне виконання спирається на кадрове та фінансове забезпечення. Багато, звичайно, залежить від того, як саме певний телеканал вибудовує власну політику й філософію. Місцеві державні мовники мають певні державні контракти, відповідно до яких діють.
— Чи «живий» продукт переважає кількісно на вашому телеканалі? Якою програмою ви можете пишатися?
— Наші програми максимально наближені до життя глядача. Кожну історію чи проблему намагаємося розкрити через одну долю, людину. Три місяці тому ми започаткували проект, за який мені не соромно. Це щомісячна годинна програма про проблеми, пов’язані з сирітством та усиновленням дітей. Головна мета цих передач — знайти дитині сім’ю, щоб якомога менше сиріт виховувалося в дитбудинках. За час, відколи діє наш проект, близько 50 дітей Херсонщини знайшли свої родини.
— Як «Скіфія» працюватиме після вже ухваленого так званого закону Ківалова — Колесніченка? Українська залишиться пріоритетною?
— Поки що нічого не змінилося. Ліцензій ніхто не збирається відміняти. Канал як працював українською держаною мовою, так і працюватиме. Я не бачу в цих змінах якихось проблем, які б впливали на нашу редакційну політику. Вона була й залишається державотворчою, патріотичною, спрямованою на максимальне задоволення громадських потреб.
КОМЕНТАР
Тарас БУЗАК, головний редактор інтернет-газети «Херсонська правда»:
— Контент херсонських каналів залишає бажати кращого. З усіх передач, що виходять в ефір, можна виділити лише кілька справді якісних, зокрема програму Святослава Могилівського «Трохи особистого» на телеканалі «ВТВ плюс». З інформацією, яка лунає в ефірі, звісно, можна погоджуватися, а можна й не погоджуватися, але ведучий професійно виконує свою роботу. На місцевому ТБ катастрофічно бракує якісних культурно-просвітницьких, історичних передач. Здається, лише на обласній державній телерадіокомпанії «Скіфія» історичні програми виходять в ефір, але вони недостатньо професійні й дуже часто транслюються у записі. Також із місцевих каналів фактично лише «Скіфія» проводить круглі столи з письменниками, науковцями, громадськими активістами. Утім, останнім часом кількість таких програм суттєво зменшується.
Дивитися новини на херсонських каналах без болю в серці взагалі не можна — в ефір подають сюжети виключно в тому ключі, в якому вигідно владі або людям, яких влада підтримує. Лише на каналах «ВТВ плюс» та «Херсон плюс» інколи з’являються «ковтки» свіжого інформаційного повітря — матеріали з натяком на об’єктивність. Випуски новин на інших каналах — це навіть не «джинса», а стиль існування регіональних мовників.
Тішить те, що на херсонському ТБ переважає українська. Гості у студії або люди, які беруть участь в опитуваннях на вулиці зазвичай розмовляють російською, але самі журналісти та ведучі програм — виключно українською.
Говорити про існування на Херсонщині незалежного (у всіх розуміннях цього слова) та професійного телебачення, на жаль, не доводиться. Якщо канали не змінюватимуть формати мовлення, вони навіть умовно не зможуть конкурувати з центральним ТБ.
