«Нам треба скористатися порушенням перемир’я. Щойно вони порушать перемир’я — має розпочатися наш наступ. Війська Донбасу, підтримані нашою авіацією і далекобійними системами, тобто ракетними системами, крилатими ракетами, «Іскандерами» й авіацією, підуть у наступ. Фактично сирійський варіант. Коли буде знищено основну інфраструктуру Збройних сил України — центри зв’язку, управління, системи ППО, важке озброєння, армія Донбасу має розпочати наступ». І далі про те, як негайно почнуться повстання по всій Україні, український режим «посиплеться» і до влади прийдуть «наші симпатизанти». «А годувати Україну ми не будемо, працювати вони самі повинні».
Це не репліка якого-небудь Кургіняна на черговому шоу біснуватих у Соловйова, де щоразу триває змагання з оскаженілості і кожен експерт приходить із вдома заготовленим найбільш мракобісним спічем, який він зміг придумати за період між програмами.
Дебелий чоловік, що сидить у кадрі, виголошує обдуману промову абсолютно спокійно, цілком доброзичливо, без істерики, інколи навіть із посмішкою. Пухкі руки з’єднані на об’ємному животі. Від усієї фігури віє миром і спокоєм. Чистий Будда. Цей ролик із записом плану «сирійського варіанту для України» від Михайла Александрова, провідного експерта Центру військово-політичних досліджень МДІМВ, подивились декілька мільйонів осіб.
Не слід промовляти наївні слова про відповідальність людини, чиї слова на 100% підпадають під статтю 354 Кримінального Кодексу РФ: «Публічні заклики до розв’язування агресивної війни». Це ж не якийсь там уральський блогер Олексій Кунгуров, якому ось щойно дали «двушечку з половиною» за «агресивно налаштовані словосполучення». Тут-то вам не блогер бродячий, а великий учений, доктор наук, наша людина, патріот до нутра кісток, кадровий дипломат, який служить у найпрестижнішому виші країни. Отож залишмо безглузді ілюзії і перейдімо до більш важливих питань.
Наскільки реальним є «сирійський план для України», запропонований люб’язним доктором людоїдських наук Александровим? Відповідь на це запитання не може бути однозначною. І ось чому. По-перше, тому що щось подібне до «сирійського варіанту» щодо України Путін уже реалізовував улітку 2014 року. Українці це знають і пам’ятають, а світова спільнота щойно отримала додаткові докази в доповіді незалежної експертної групи Bellingcat, опублікованій 21.12.2016. У цій доповіді наведені докази як мінімум 149 артилерійських обстрілів української території з прикордонних районів Росії влітку 2014 року. Дослідження проводилися за супутниковими знімками місцевості, які дозволили зафіксувати як місця потрапляння снарядів на території України, так і місця в Росії, звідки велася стрільба. Звісно, з підрозділів «ихтамнет» і «авыдокажите» російських інформаційних військ посипалися очікувані репліки. Але тут уже нічого не поробиш — люди на окладі.
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков нещодавно в інтерв’ю телеканалу «Мир» повідомив, що Володимир Путін «абсолютний ліберал за своєю натурою». І в якомусь сенсі він правий. Але абсолютний натуральний лібералізм Путіна відрізняється від звичайного лібералізму тим, що свобода для Путіна — це, перш за все, його абсолютна свобода від будь-яких моральних і правових норм.
І це створює передумови для реалізації сирійського варіанту в Україні у будь-який момент. А точніше, в той момент, коли Путін вирішить, що світ це проковтне так, як, загалом і в цілому, незважаючи на всі протести, проковтнув «сирійський варіант» у самій Сирії.
Сьогодні сирійський варіант для України здається абсолютно нереальним і може існувати лише у сутінках свідомості александрових. Але в ситуації, коли при владі в Росії перебуває «абсолютний натуральний ліберал», завжди залишається ризик реалізації найнеймовірніших варіантів. Напередодні подій у Грузії 08.08.08 розсудливі люди на кшталт Леоніда Радзіховського запевняли, що Росія не нападе на Грузію, оскільки цього не може бути ніколи. І справді, навіщо? Що ми там забули? І навіщо нам потрібні Південна Осетія з Абхазією? І що скаже Захід?
Напередодні окупації Криму такий варіант розвитку подій теж багатьом і в Росії, і в Україні уявлявся нереальним. Навіть коли окупація здійснилася, багато хто писав, що анексії не буде, а буде варіант «сірої зони», заплутаної невизнаної квазідержави на кшталт Придністров’я і тих самих «ДНР» і «ЛНР». Розумні люди знову помилилися. З’їв і поки що не вдавився. Людям, які спираються у своїх прогнозах на здоровий глузд, ніколи не зрозуміти ходу думок і логіки дій «абсолютного натурального ліберала».
Причин, що перешкоджають реалізації сирійського варіанту для України, сьогодні кілька. По-перше, Україна, на відміну від Сирії, в самому центрі Європи. Відповідно, реакція буде непорівняно жорсткішою й активнішою. По-друге, і це головне, в разі повномасштабної агресії проти України у Путіна не буде навіть тих ілюзорних виправдань, які, втім, частина європейських і американських політиків та експертів беруть до уваги у випадку з бомбардуваннями Сирії. У Сирії справді є терористи ІДІЛ, а те, що Путін воює не з ними, в цьому ще треба захотіти розбиратися, у всіх цих дивних, які страшно звучать, арабських назвах місцевих угруповань. Одним словом, Схід — справа тонка.
Маячні російських телеканалів про «бандерівський режим у Києві» й «українських фашистів» вірить лише аудиторія цих телеканалів. Та й то, лише її частина. Тому в даний момент сирійський варіант для України в разі реалізації призведе до того, що проти путінської Росії об’єднається весь світ і, окрім лугандонських бандитів, союзників у неї не буде. Ні єдиного.
Але світ сьогодні змінюється в небезпечному напрямі. Над Європою на очах згущається тінь Мюнхенської змови. «Чемберленізація» і «даладьєвізація» політичної еліти Заходу набирає обертів. Дональд Трамп уже не вважає Росію загрозою. Майбутні вибори в Італії і Франції практично напевно приведуть до влади в цих двох ключових країнах Європи людей, які вкрай лояльно ставляться до путінської Росії, виступають за зняття санкцій і відновлення повномасштабних партнерських відносин.
У Сирії ситуація цілком може зайти у глухий кут, і знадобиться нова війна для перемикання уваги російського населення з внутрішніх проблем на зовнішні. Наростання цих внутрішніх проблем неминуче в умовах поглиблення економічної кризи і досить стрімкого зубожіння більшості населення. Протести в Росії сьогодні видаються абсолютно неможливими, з урахуванням пасивності населення і тієї нікчемності, в яку впала російська опозиція. Але це може змінитися в найбільш непідходящий для Путіна момент, наприклад, у розпал президентських виборів. Тим, хто завжди чекає інерційного сценарію розвитку подій, є сенс нагадати, що в Росії інколи бувають сюрпризи, які приводять до того, що вікові царства можуть «злиняти в три дні». У разі виникнення протестів війна може стати для Путіна порятунком.
Ймовірність сирійського варіанту для України сьогодні виглядає вкрай малоймовірною. Для того, щоб зробити його ймовірність рівною нулю, є лише один спосіб. Україна має стати настільки сильною, щоб на думку про війну з нею не могло спадати навіть александровим.
