Дуже скоро Катя Пушкарьова з’єднає свої руку та серце з Андрієм Ждановим (ця знаменна подія відбудеться 20 липня на «1+1»), і мелодії давно вподобаного серіалу не сколихнуть більше емоцій мільйонів телефанів двох країн — України та Росії. Але глядачам не варто засмучуватися...
Адже на зміну Каті Пушкарьовій у виконанні Неллі Уварової з «Не родись вродливою» йде Надя Матвієнко з «П’яти хвилин до метро», яку зiграла російська зірка Марина Могилевська. «П’ять хвилин до метро» — нова багатосерійна історія, яку «1+1» покаже своїм глядачам уже 24 липня.
В основі сюжету нового серіалу — історія сучасної української сім’ї, яка вiднедавна живе в інтенсивному ритмі столичного життя. Але за складом характеру та за щирістю ставлення до життя герої залишаються провінціалами. У найпозитивнішому значенні цього слова.
Надія (Марина Могилевська) — сильна, вродлива й цілком успішна жінка, яка в певний момент розуміє, що в її житті немає головного — надійного чоловічого плеча, на яке вона могла б спиратися у важку хвилину, бо навколо лише слабаки. Надя живе опiкуванням двох дорослих дітей, але все різко змінюється, коли вона опиняється в епіцентрі любовного трикутника. Для ролі чоловіка героїні Марини Могилевської продюсери запросили зніматися відомого московського серіального актора Сергія Варчука, який залюбки і навіть із захопленням пристав на пропозицію про зйомки в літньому Києві. З’являться в серіалі і виконавиця однієї з головних ролей у «Критичному стані» Юлія Деллос, і ведуча української версії «Форту Буаяр» Вікторія Смачелюк. Дебютом у кіно став серіал для ще однієї української зірки — уперше в ролі актриси, яка бере участь у масштабному проекті, знялася популярна телеведуча і просто ефектна жінка Маша Єфросиніна.
Автори серіалу «П’ять хвилин до метро» (компанія «Про ТБ», продюсер Віктор Приходько, режисер Сергій Альошечкін) цілком усвідомлено проводять паралелі свого проекту з успішним серіалом «Не родись вродливою» — і той, i інший оповідають про сучасне життя сучасних людей, які живуть у кам’яних джунглях великих міст, і більшу частину свого часу проводять у кондиціонованих офісах серед факсів, ксероксів і ноутбуків. І в такому технократичному світі цим людям треба не лише вижити, завоювати своє місце під соціальним сонцем, а й зберегти якісь непорушні людські стосунки. В обох серіалах заявлені яскрава любовна лінія, особливо актуальні сьогодні цінності, різні характери, списані з нашої з вами дійсності. У «Не родись вродливою» був сильний гумористичний акцент — жарти героїв миттю вийшли в народ, визначення на зразок «женсовет», «дамочки», «несанкционированное совещание в курилке» прижилися в багатьох столичних (і не лише) офісах, а імена героїв стали узагальненими. «Та він поводиться, як цей ловелас Маліновський із серіалу», — почула я нещодавно репліку, зронену випадковою попутницею в метро в її цілком приватній розмові з подругою. У відповідь: «А ти з ним, як Кіра. Оце тітка — кремінь!» Здавалося б, дрібниці, нісенітниці. Але цілком показові з погляду ґрунтовної інтеграції в масову свідомість тих простих глядачів, які реально стоять за цифрами соціологів і пунктами рейтингів. Але ж прижилося, запам’яталося, зачепилося, а дещо навіть полюбилося.
Як це заведено після кожного успішного телевізійного проекту, аналітики, журналісти й особливо продюсери зараз намагаються вивести деяку формулу успіху, пояснити гіпнотичний вплив проекту «Не родись вродливою» на багато мільйонів людей, щоб цей шаблон популярності застосовувати й надалі. Чи можливо це? Таке точне попадання в очікування аудиторії — що це? Продюсерський нюх, чуття чи чисте везіння?
За словами продюсера Олександра Роднянського, пробувати пояснити успіх серіалу можна й треба. «Щоразу, пояснюючи, ми начебто виробляємо рецепти на майбутнє. Але наступні проекти не обов’язково стають успішними. Звісно, в цьому серіалі використана класична драматургічна схема — «Гидкого каченяти», «Попелюшки». Але однієї цієї обставини недостатньо. Багато серіалів, що так або інакше експлуатують цю схему, не досягають такого успіху. Я можу назвати ще кілька причин. Перша — це адекватність поведінки героїв, їхнього життя, кола проблем, вигляду, мови тому світу, в якому живе абсолютна більшість міських жителів. А це наша основна аудиторія».
Новий проект «П’ять хвилин до метро» апелює до цієї ж аудиторії. Його герої — люди, в яких кожен із нас може без великих зусиль впізнати знайомих і колег. Їхні проблеми — ті самі, з якими ми стикаємося щодня, і допомагає їх долати просте, здорове почуття гумору — як і більшості з нас. Дійсність, зображена в новому серіалі, за словами авторів, обіцяє бути такою ж звичною та близькою всім нам, як дорога до метро для тих, кому пощастило жити на відстані п’яти хвилин ходу від нього. Поживемо — побачимо!
