Як уже повідомив «День» цього тижня, наступної середи у Львові стартує Форум видавців — найголовніша й найочікуваніша не тільки книжкова та літературна, а й культурна подія в Україні. Заходи цьогорічного XVIII Форуму видавців, який триватиме 14 — 18 вересня, годі й перелічити — книжковий ярмарок, міжнародний літературний фестиваль, міжрегіональний бібліотечний форум, фестиваль перекладу, ніч поезії, бізнес-форум, норвезька програма, програма Британської ради... А ще — дискусії, зустрічі та численні презентації. Традиційно, на форумі представлятиме своє нове видання й газета «День». Утім, це буде не єдина зустріч із «Днем» та його авторами на Львівському форумі видавців. Перша відбудеться напередодні — у середу, 14 вересня, о 15.00 у 350-й аудиторії Львівського національного університету ім. Івана Франка, де доцент факультету журналістики Зенон Дмитровський презентуватиме книжку «Українське телебачення в ракурсі газети «День», присвячену 15-річчю газети. Треба сказати, що для редакції видання цієї книги стало приємною несподіванкою. Познайомитися з нею ми матимемо нагоду, як і всі читачі, тільки 14 вересня, коли її презентуватимуть. Утім, ми вирішили заздалегідь розпитати Зенона ДМИТРОВСЬКОГО про особливості видання.
— «День» з моменту заснування приділяє велику увагу телебаченню — його розвитку й проблемам, пов’язаним із цим розвитком, — пояснює Зенон Євгенович свою увагу до публікацій «Дня». — Зокрема, автори газети неодноразово торкалися гострої проблеми політичного контролю на вітчизняному телебаченні — як державному, так і приватному. Важливо, що при розкритті цих тем «День» завжди надавав слово фахівцям, які безпосередньо займаються телевиробництвом і на собі відчувають тиск влади. Цікаво, що раніше в газеті «День» цілий блок був відведений телебаченню («ТБ-тиждень». — Т.К.), де, крім програми на наступний тиждень, публікували різноманітні рецензії, відгуки, творчі портрети, інтерв’ю з авторами передач. І все це, звичайно, мало двояке спрямування, бо, з одного боку, допомагало читачам розібратися у величезному масиві продукту, яке видає українське телебачення, а з іншого — допомагало творцям передач, бо вказувало на недоліки, разом із тим — не оминало успіхів. І, зрозуміло, привертало увагу громадськості як соціального інституту впливу. Тож, вважаю, саме газета «День» серед інших засобів масової інформації загальнодержавного масштабу приділяла питанням телебачення постійну і, що дуже важливо, послідовну увагу. Ще хотів би звернути увагу на доброзичливість критики «Дня» — не з позиції «ми, газетярі, все знаємо і все розуміємо і хочемо вас, телевізійників, повчити». «День» завжди вирізнявся високим фаховим рівнем публікацій, аргументованістю, доброзичливістю і коректністю зауважень на адресу колег з телебачення. Зазначу, що в книжці є, зокрема, публікації Наталії Лігачової, яка колись працювала в газеті «День», а тепер є шеф-редактором найпопулярнішого українського інтернет-видання про медіа — «Телекритики».
— Для того щоб створити таке видання, треба мати величезний архів. Шукали «День» по бібліотеках?
— Ні. Я сам збирав архів — маю всі публікації «Дня» з 1998 року, що стосувалися телебачення.
— Який обсяг видання?
— Двісті сорок сторінок. У книжці — сім розділів. Перший — «Новини. Головний програмний телепродукт» (публікації 1998 — 1999 рр.), другий — «Особистості телевізійного ефіру» (2000 — 2002 р.). Окремий розділ присвячено Першому Національному каналу (2001 — 2003 р.). Цікавий, на мій погляд, розділ, присвячений зародженню телеканалу «Культура» (2001 — 2002 р.) — це ж скільки зусиль доклали ентузіасти до розв’язання цієї проблеми!.. І газета «День» також долучилася до цієї благородної справи. Наступні розділи — «Українське телебачення і помаранчева революція» (2004), «В очікуванні обіцяних змін» (2005). Останній розділ — «Громадське телебачення: бути чи не бути?» (2005 — 2010), де передано всі потуги навколо громадського телебачення, яке дотепер у нас, на жаль, не створене. І газета «День» дуже добре робила, розповідаючи про досвід республік колишнього Радянського Союзу, зокрема Естонії та Грузії, які вчасно, по гарячих слідах, створили громадське мовлення. Причому експерти «Дня» слушно зауважували, що не треба все спихати на народ, чекати лише реакції і вимог народу щодо громадського телебачення, бо все залежало від політикуму. (І далі, як бачимо, залежить.)
— На яку аудиторію розраховано видання?
— Перш за все книжка розрахована на викладачів, аспірантів і студентів факультетів, кафедр і відділень журналістики, яких, як ви знаєте, тепер в Україні створено багато (інша справа, чи потрібно було їх стільки створювати...) Також книжка призначена для творчого складу телевізійних працівників. І, звичайно, для телевізійних критиків — і з досвідом, і початківців. Зокрема, стане в пригоді й моїм студентам — я веду курс «Телевізійна критика у пресі».
— Хто рецензент книжки?
— Професори. Доктор філософських наук Марія Василівна Кашуба, доктор історичних наук Іван Васильович Крупський та директор видавництва «Світ», доктор політичних наук Ігор Андрійович Мельник.
Книжка вийшла друком у видавництві «ПАІС», заснованому Ігорем та Світланою Паславськими. Видавництво з 1996 року популяризує в Україні львівську наукову й навчальну школу.
ДОВІДКА «Дня»
Зенон ДМИТРОВСЬКИЙ — телевізійник зі стажем: понад двадцять років працював редактором на Львівській студії телебачення. Уже багато років викладає у Львівському національному університеті ім. Івана Франка — доцент, заступник декана факультету журналістики. Автор декількох навчальних посібників, зокрема «Документальний телефільм», «Телевізійна журналістика», «Телебачення у дзеркалі преси». До вивчення публікацій газети «День» звертається не вперше. Кілька років тому опублікував у збірнику «Журналістика на зламі епох» статтю «Проблеми репортерської роботи на телебаченні у дзеркалі газети «День» (1998 — 1999)».
