Програма Нового каналу «Тема дня» , що виходить біля півночі (улюблений час підводити підсумки), стає помітним додатком до щоденного телевізійного інформаційного потоку. Це ще не загальне визнання, але вже визнання тих, кому новин ніколи не буває багато.
«Тема дня», як правило, не ставить за мету проаналізувати головну подію дня. На мій погляд, шкода, але це, на жаль, справа смаку і, головне, концепції програми, яку автор і ведучий Андрій Шевченко визначає як інформаційну. Гість у студії «Теми дня» — передусім носій великого масиву інформації, бо ж він або учасник події, або так званий ньюзмейкер. Тому на чільне місце ставиться його, гостя, відвертість. Добивається її Андрій ненав'язливо: у душу заглянути не дозволяють закони жанру, а провокацій у розмові журналіст не використовує, вочевидь, зі своїх міркувань (на мій погляд, відчувається приналежність до школи Олександра Ткаченка, керівника каналу — стриманої за своїм стилем).
У той же час сіль програми у тих «моментах істини», якими прикрашено майже кожен випуск «Теми дня». Моя колега Наталя Лігачова уже згадувала у своєму телеогляді про несподіване прозріння, що прозвучало у цій програмі від Катерини Ващук, яке опосередковано розвіяло усі телегадання з приводу того, «хто завалив Пустовойтенка». Можна пригадати інші успіхи в програмі Андрія Шевченка, до числа яких віднесемо і несподівану для багатьох категоричну фразу Степана Гавриша («Відродження регіонів») про неминучість проведення референдуму. На екрані було видно, що вона стала несподіваною і для самого Шевченка, який перед цим сумнівався навіть в актуальності обраної теми. Адже після обнародування судового рішення про реєстрацію груп ЦВК для збору підписів за проведення референдуму відбулося засідання парламентської більшості та Президента, і багато кому вже здавалося, що сторони домовилися про спільне мирне держбудування. І раптом «момент істини», може й ненавмисний, який прозвучав у «Темі дня». Уважний глядач пригадає і більш витончені моменти, котрі викликають певні думки постфактум. Наприклад, у «Тему дня» про нового українського прем'єра запрошені були Віктор Суслов і Сергій Терьохін, відомий непримиренністю у своїх ідеях економічного розвитку країни. Здавалося, що автор програми розраховував (і цілком обгрунтовано) на певний конфлікт поглядів. На жаль, на певному грунті антагоністи виявляються непримиренними конструктивно.
Певною мірою «Тема дня» продовжує традицію «Спецрепортера» — попередньої програми, над якою працював Андрій. Тому автор цінить «гарячі» кадри. Наприклад, щойно привезене з аеропорту відео з «першими кроками на київській землі» Віктора Ющенка, який прилетів із Берліна вже як кандидат на прем'єрське крісло, або кілька хвилин тому відзняту парковку біля президентської адміністрації, переповнену авто з номерами Верховної Ради — безперечна ознака стратегічної наради парламентаріїв і Президента. Це не просто пожвавлює картинку, це доповнює її точною деталлю, робить образною, що, на жаль, так рідко зустрічається у нашій тележурналістиці.
Сам Андрій Шевченко гадає, що «Тема дня» сьогодні дещо заполітизована, а це не зовсім відповідає громадським настроям: «Ми ж не Росія, — говорить Андрій, — де у Красноярську будь-який житель знає напам'ять і поіменно розклад усіх фракцій у Держдумі». Вважаючи, що повною мірою віддав належне політичним темам (від бюджету до формування нового уряду), журналіст хоче «олюднити» критерії важливості тем. «Насправді концерт «ВВ», снігопад, що паралізував місто, або вихід книги, значущої для нашого суспільства — це також тема дня, — стверджує Андрій, — хоча не можу сказати, що легко утриматися від знади «сісти» на політичні теми, адже український інформаційний потік дуже заполітизований. Тому багато журналістів живуть зі стрічки Інтерфаксу».
Ще недавно кнопка Нового каналу стиралася пальцями майже одних лише кіноманів. Та програма «Тема дня», що виходить майже опівночі на Новому каналі, все більше привертає до себе увагу пошановувачів інформації.
