Річниця найактивнішої фази громадських протестів у Білорусі ознаменувалася арештами двох білоруських журналістів. 21 червня у місті Гродно вдруге затримали дописувача польського видання «Газета Виборча» Анджея Почобута. Минулого року він був засуджений за образу президента Олександра Лукашенка, але журналісту вдалося уникнути покарання.
Цього разу проти Анджея Почобута завели кримінальну справу. Його звинувачують за статтею «Наклеп на президента». Як повідомляють деякі ЗМІ, підставами для звинувачення стали статті на сайтах «Хартія 97» і «Білоруський партизан», в яких журналіст висловлював думку, що Олександр Лукашенко вплинув на результат судової справи щодо вибуху в мінському метро, коли були засуджені до смерті Владислав Ковальов і Дмитро Коновалов.
Міністерство закордонних справ Польщі вручило послу Білорусі у Варшаві ноту протесту в зв’язку затриманням у Гродно польського журналіста, але, незважаючи на це, Почобуту загрожує чотири роки ув’язнення.
А 22 червня на 15 діб арешту було засуджено журналіста «Єврорадіо» Павла Свєрдлова. Його звинуватили у дрібному хуліганстві — вживанні нецензурної лексики. Що насправді стало причиною обох арештів та чи є вони складовою нового системного явища в білоруській журналістиці, «День» поцікавився у колеги Павла Свєрдлова, журналіста «Єврорадіо» Алєся ПІЛЄЦКІ.
— На мою думку, ці затримання не пов’язані між собою. Справа Почобута швидше за все пов’язана не тільки з його журналістською діяльністю — як відомо, він пише для польської «Газети Виборчої», а також із його діяльністю як активіста Союзу поляків Білорусі. Своїми статтями він стає на перешкоді владі, й вона використовує будь-яку можливість на нього натиснути. Коли рік тому його звільнили з-під варти, перенісши суд на два роки, думаю, влада сподівалася, що Почобут, принаймні, припинить писати так гостро. Але він не те що не припинив писати, а почав публікуватися на білоруських сайтах, таких як «Білоруський партизан». Це найпопулярніші опозиційні сайти. В його статтях не завжди була критика саме Лукашенка, але вони завжди були гострими. Так само він писав про справу з так званими мінськими терористами, тому, на мою думку, влада просто не витримала. І зараз мало шансів, що вдасться його звільнити. Щодо Павла Свєрдлова, який, до речі, мій колега по «Єврорадіо», то його затримання пов’язане з помстою за публікацію. Як нам здається, мотиваційним підѓрунтям цього арешту й переслідування інших журналістів «Єврорадіо» є матеріал, що був зроблений за два дні до затримання Свєрдлова. У ньому йшлося про те, як наші журналісти пройшлися з важкою сумкою — такою ж, як на відео під час вибухів у мінському метро, — шляхом терористів. Вони пройшли через чотири станції метро — й ніхто з охорони їх не спинив. Цей матеріал із фото, відео, коментарями був опублікований і набув великого розголосу. Тому арешт Павла Свєрдлова — це помста спецслужб.
— Що йому загрожує?
— Зараз його засудили на 15 діб арешту, й поки справа далі не просувається. Ми подаємо апеляцію, й якщо вона буде вирішена позитивно для нас, він буде звільнений раніше. Але, можливо, якщо ситуація зависне, то 15 діб перетворяться на кілька місяців в’язниці. Тому складно передбачити. Ми сподіваємося, що максимум, що відсидить Павло Свєрдлов, — це ці 15 діб, на які у п’ятницю суддя його засудив.
— Чи можна очікувати після цих двох арештів наступних?
— Я думаю, що на цьому все не припиниться. Зараз журналіст «Єврорадіо» Віталій Ругайн не може виконувати свої обов’язки й не приходить на роботу, тому що змушений переховуватися від спецслужб, які в п’ятницю хотіли арештувати його також. Я думаю, що надалі тиск на журналістів у Білорусі буде лише зростати. Чим ближче до виборів, ти сильнішим він ставатиме.
БІЛОРУСИ ПРИЗВИЧАЇЛИСЯ ДО ЖИТТЯ У КРИЗІ
— Якраз рік тому в Білорусі відбувалися акції протесту, які багатьом давали надію на зміни. Чи змінилися за рік у країні журналістське середовище й білоруське суспільство?
— Якщо говорить про громадськість, то вона призвичаїлася до того, що зараз країна живе у кризі. Люди звикли до нових умов. І такої напруженості та громадської активності, яка була рік тому, зараз не відчувається. Білорусь повернулася до звичайного ритму життя. Всі більш-менш задоволені, й немає ніяких протестів. А що стосується журналістів, то ті арешти, які відбуваються, змушують турбуватися про свою безпеку, але це не найстрашніше, що було з медійниками в Білорусі. Я думаю, що нас чекають більш жорсткі події. А загалом ці два арешти — звичайна білоруська дійсність. І нічого особливого я тут не бачу.
— У Білорусі готують до запуску проект «Медіакритика». Подібна платформа вже 10 років функціонує в Україні. Чого очікують від неї прогресивні білоруські журналісти? Чи зможе проект вплинути на медійне середовище у країні?
— Складно відповісти на це запитання. Часто доводиться чути, що Україна й Білорусь зближуються в сенсі політичних прав і свобод. Але я б не став порівнювати життя українських і білоруських незалежних журналістів. У вас все на порядок краще. Ви набагато краще захищені. Свобода слова в Україні й Білорусі — це не порівнювані величини.
— У зв’язку з останніми подіями в Росії багато хто говорить про те, що нарешті прокинулося російське прогресивне середовище. Цікаво було б від вас почути, як у білоруських активних колах сприймають події в РФ?
— З великою надією, тому що ми розуміємо, що події в Росії вплинуть на Білорусь. Адже Білорусь і Росія живуть у єдиному інформаційному просторі. І, на мою думку, події в Росії — це великий поштовх для розвитку білоруського громадянського суспільства. Незважаючи на те, що зараз у нас все тихо, події в РФ — це для нас більший поштовх, аніж помаранчева революція.
