Сьогодні ТСН належить до небагатьох справді професійних
інформаційних програм країни. Можна приймати чи не приймати концепцію програми,
як і переконаність її творців у тому, що нашому глядачеві потрібні саме
такі новини: політично акуратні й підкреслено благополучні. Як, утім, можна
й віддавати належне неагресивності ТСН, її нескороминущому оптимізму та
прагненню вiдповiдати iнтересам усiх: і дядька Гриші з Крижополя, й чиновника
з Банкової. Не можна не заперечувати той факт, що у відведеній для самих
себе ніші творці ТСН діють грамотно, чітко, не без смаку й логіки. До уваги
наших читачів ми пропонуємо інтерв’ю головного редактора ТСН Олександра
Кривенка та ведучого Ігоря Слісаренка, котрі відповіли на запитання кореспондента
«Дня» Наталії Лігачової.
— У якому напрямку розвивається ТСН? Як за два роки змінилася
творча концепція програми? Як змінилось розуміння того, що бажає глядач
і що може запропонувати йому колектив ТСН, виходячи із творчої конкуренції
з іншими каналами та політичної ситуації в країні?
Ігор СЛІСАРЕНКО:
— ТСН відмовилася як від концепції «протокольних» новин,
себто офіціозу, так і від домінування політичних новин. Наша прицільна
аудиторія — пересічні громадяни. І тому ми керуємося західним гаслом «News
you can use», тобто «Новини, якими ви можете скористатися», новини, які
зачіпають гаманець і шлунок глядача. Саме тому в нас багато матеріалів
про медицину, освіту, працевлаштування, харчування, товари й послуги тощо.
Але водночас ми зовсім не відмовляємося від суспільних новин. Підкреслюю,
суспільних, а не політичних.
Олександр КРИВЕНКО:
— Дещо змінилась орієнтація на глядача. Основний об’єкт
експансії всього каналу, а відтак і ТСН, — публіка віком 20 — 45 років,
мешканці Правобережжя та Центральної України. Тобто ті, котрі менше зорієнтовані
на «Інтер» та УТ-1.
— Що в розумінні авторів ТСН означає об’єктивність та неупередженість
інформаційних програм? Наскільки важко в ситуації України витримати ці
вимоги до самих себе?
О.К.: — Об’єктивність та неупередженість міститься на межі
доброзичливої іронії та відсутності дидактизму. Це непросто в будь-якій
країні, особливо пострадянській. Однак нам нерідко вдається осягнути цю
гармонію.
І.С.: — Під об’єктивністю та неупередженістю в новинах
слід розуміти, насамперед, можливість висловитися двом протилежним сторонам,
залишивши осторонь власні оцінки. На жаль, в Україні всі без винятку полюбляють
монологи.
— Як відомо, двигун прогресу — конкуренція. З ким конкурує
ТСН у нашому телевізійному просторі? У чому неповторність та ексклюзивність
ТСН? У чому ваш «коник»?
О.К.: — Конкурувати доводиться не стільки з новинами на
інших каналах, скільки з радянськими фільмами та російськими шоу, які в
наш час ідуть на цих каналах.
І.С.: — Не хотів би робити закиди колегам. Але скажу щиро:
якщо ще рік тому я називав програму новин одного каналу як гідного конкурента,
то тепер цього сказати не можу. На жаль, жодна з існуючих програм національних
новин мені не подобається. Причини — у відповіді на перше питання.
— У чому виражається творча незаспокоєність авторів ТСН
та їхнє небажання спочивати на лаврах?
О.К.: — Хіба можна застигнути на комерційному каналі? Постійно
треба зваблювати нових глядачів та інтригувати давніх. Тому змінюється
хронометраж, дизайн, верстка, а це спричиняє внутрішні кореляції, оскільки
форма та зміст тяжіють до узгодження.
І.С.: — У тому, що ми відверті перед собою, ніколи на нарадах
не говоримо про успіхи (а варто було б), а тільки про помилки й недоліки.
— Які новації відбулися в ТСН за минулий рік? Як колектив
подолав втрату Олександра Ткаченка? Від чого із практики ТСН за Олександра
Ткаченка нинішня ТСН відмовилася?
І.С.: — Завжди сумно, коли зіграний колектив залишають
добрі люди. Ми не відмовились від жодного з принципів.
— Як ви ставитеся до заангажованих новин? Наскільки дається
взнаки фінансова залежність комерційних каналів у їхній політичній творчості?
Чи згодні ви, що єдиний порятунок від заангажованості — закордонні інвестиції?
О.К.: — Заангажовані новини? Ну то й що? Суспільство таке.
І газети заангажовані є. Міра дискомфорту від цього в кожного своя, і залежить
від рівня професійності, в першу чергу. Наскільки рятуватимуть іноземні
інвестиції — питання радше теоретичне, так само як ці інвестиції в наші
ЗМІ. Якщо ж терпець уривається, завжди є вихід — стати «незалежними», тобто
написати заяву на звільнення.
І.С.: — Для мас-медіа України зарубіжний капітал на сьогодні
єдина, хоч сама по собі не повна гарантія незалежності. Я з нетерпінням
чекаю, коли нарешті скасують безглузде і шкідливе обмеження іноземного
капіталу в електронних ЗМІ.
— Чи трапляється ТСН відчувати на собі політичний тиск
можновладців? Із чим була пов’язана, наприклад, відсутність у ТСН інформації
про депутатський запит із приводу діяльності Олександра Волкова? (Це, так
би мовити, останній приклад).
О.К.: — І не лише можновладців. А й від «власть алчущих».
Така журналістська доля. Чимало людей хочуть, щоб їхній учинок (у т. ч.
депутатський запит, прес-конференція, поїздка до виборців тощо) висвітлювала
ТСН. Але ми робимо не хроніку Верховної Ради, а цікаві для мас новини.
Буває, що не все цікаве встигаємо вмістити у свої випуски, але прагнемо
досконалості.
Від редакції.
Ми не маємо права висловлювати сумніви щодо щирості цього
пояснення. Однак натомість пошта «Дня» свідчить, що тема походження капіталів
наших можновладців, — про що йшлося в депутатському запиті щодо О. Волкова,
— одна з найгарячіших для телеглядачів. Інша справа, що не кожний канал
і не про кожного політика може собі дозволити вмістити інформацію щодо
цього у свій випуск.
І.С.: — Усі політики, даруйте, одним миром мазані: всі
вони вимагають «добрих» або позитивних новин, особливо коли йдеться про
них самих. Нещодавно навіть Генсек ООН Кофі Аннан картав західне телебачення
за те, що, мовляв, воно показує лише погані події в країнах «третього світу».
То чого ж вимагати від вітчизняних можновладців? Як уникати тиску? Єдиного
рецепта на всі випадки життя не існує. Проте ефективні прийоми є. Які?
Це професійний секрет. Депутатський запит — це на сьогодні вже не підстава
вважати, що ця подія гідна бути новиною. На жаль. Оскільки за справжньої
демократії депутатський запит із звинуваченнями на адресу високопосадової
особи — це справа вельми серйозна. Скандал, якщо хочете, бо одразу починається
офіційне слідство, яке має встановити істину. У нас натомість подібний
депутатський запит — річ повсякденна, вже заяложений метод у «війні компроматів».
Тому сьогодні для нас подія є новиною, коли йдеться про подання на позбавлення
депутатської недоторканності або про арешт високого посадовця. Щоправда,
один відомий політик, який, подейкують, перебуваючи якось на високій посаді,
дуже багато про всіх дізнався, наразі мовчить. Тож, можливо, коли він заговорить
або надішле депутатський запит, це стане сенсацією...
— Чи існує в ТСН неоголошена заборона на появу на екрані
тих чи інших політичних осіб?
О.К.: — Ні.
І.С.: — «Чорних» списків («тетрадок») у нас не існує. Усі
проблемні моменти вирішуються колегіально і з правом керівника приймати
остаточне рішення під свою особисту відповідальність. Це закон ефективного
менеджменту.
— Що необхідно журналістам країни для того, щоб уникнути
«перемелювання кісток» під час президентської передвиборної кампанії?
О.К.: — Як я вже сказав, трохи доброзичливої іронії та
відсутність дидактизму.
№248 24.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
