Чи адекватно закордонні ЗМІ висвітлюють події в Україні, і що повинні робити ми, аби допомогти їм у цьому — довкола цих двох питань точилася дискусія впродовж круглого столу «Євромайдан очима Європи», який відбувся днями у стінах революційного Українського дому. Участь у ній взяли українські інтелектуали, які поділилися власним досвідом комунікації з західними медіа, а також самі західні журналісти. Зустріч відбулася в рамках Відкритого університету і новоствореної волонтерської ініціативи «Медіа-варта «МайданПост», що має на меті формування дискусійної експертної платформи й того простору компромісу та порозуміння, який і є, на думку організаторів, визначальною рисою європейської культури ще з Нового часу.
• Запропонована тема здається сьогодні надзвичайно актуальною, адже у глобальному світі кожне, навіть на перший погляд суто локальне явище залежить від чинників і подій, що можуть відбуватися за тисячі кілометрів. Власне, подальший розвиток подій в Україні залежить не лише від результатів протистояння на вулицях і домовленостей, досягнутих українськими політиками, а й від кроків, до яких готові вдатися ключові гравці на міжнародній арені, зокрема й від позиції Заходу. Західні ж політики, на відміну від своїх українських колег, звикли зважати на громадську думку, яка не в останню чергу залежить від роботи ЗМІ. Саме тому трансльований західними медіа образ революційних процесів в Україні може неабияк вплинути на те, чим, власне, вони завершаться.
Серед запрошених був відомий блогер та філософ Володимир ЄРМОЛЕНКО. На його думку, європейські медіа працюють сьогодні доволі об’єктивно й часто навіть певним чином засвідчують свою солідарність з українськими протестувальниками. Проте є у роботі західних колег і вади. «На Заході часто виникає спокуса дивитися на події в Україні як на своєрідну геополітичну шахову партію, — розповідає Володимир Єрмоленко. — Мовляв, тут поборюють одна одну певні проросійські і проєвропейські сили. Натомість протест проти диктатури і авторитаризму відходить на задній план. Крім того, західні медіа, як і більшість ЗМІ загалом, часто схильні акцентувати увагу на агресії і конфліктних ситуаціях, витісняючи з інформаційного поля повідомлення про дивовижні вияви добра, які мають місце на Майдані, — солідарність, взаємодопомогу, самопожертву тощо». Водночас невиправдано часто піднімають в європейських ЗМІ тему неофашизму в Україні, але апелюють до неї, за спостереженнями Володимира Єрмоленка, здебільшого люди зі специфічною біографією, заангажовані в лівих рухах.
«Щоб подолати ці негативні тенденції, певних зусиль повинні докласти й самі українці», — вважає науковець і директор видавництва «Дух і Літера» Костянтин СІГОВ. До речі, саме він був одним з ініціаторів нещодавнього приїзду в Україну французького філософа Бернара-Анрі Леві. «Доки ми стояли перед сценою на Майдані і очікували, коли нам нададуть слово, я побачив, що на свій телефон він отримав смску від президента Франції, — розповідає пан Сігов. — Думаю, що текст, який цей філософ написав після візиту в Україну, прочитав не лише Франсуа Олланд, а й багато інших впливових європейських політиків». Пізніше Бернар-Анрі Леві, який є головним редактором журналу La Regle du Jeu, запропонував створити на сайті видання блог під назвою «Щоденник з Києва», наповненням якого будуть займатися українські автори. Костянтин Сігов, якому Леві запропонував його вести, закликав усіх долучатись до наповнення ресурсу: «Уявіть, що перед вами стоїть президент Франції, що б ви хотіли йому сказати?» Подібним чином, на його думку, ми можемо заохотити західних журналістів до того, щоб замість суто інформативних повідомлень вони пропонували своїй аудиторії більш змістовні месиджі. «Почути ж глибші думки з вуст українських інтелектуалів західні журналісти здатні лише у тому випадку, якщо вони будуть перекладені мовою їхнього культурного коду», — наголосив науковець. Для прикладу, Костянтин Сігов поділився власним досвідом спілкування з редакцією французької газети Le Monde. «У розмові з журналістами я пояснив, що українська Маріанна сьогодні дуже відрізняється від французької, — розповів науковець. — Для нас це — Ліза Шапошник (дівчинка-інвалід, яку кухарі на Майдані обрали своїм символом. — Авт.). Лише за допомогою цього образу вдалося відмовити їх від ідеї писати про екстремістські рухи в контексті Майдану». На думку Костянтина Сігова, ми повинні пояснити західним колегам етос, специфіку і все розмаїття українських протестів. «Новий твір Валентина Сильвестрова, присвячений пам’яті Сергія Нігояна, може «впоратися» з цими завданнями значно краще, ніж суто інформативні повідомлення про чергові сутички», — вважає науковець.
«Внутрішньо європейський контекст часто відіграє вирішальну роль при висвітленні українських подій в Україні», — вважає журналіст France 24 Гулівер КРЕГ. Так, на майбутніх виборах до Європейського парламенту хороші шанси на перемогу мають ультраправі партії, й багатьох європейців така перспектива лякає. Саме тому, на думку Гулівера Крега, вони схильні шукати неофашистів і на Євромайдані. З другого боку, події в Україні можуть відкрити багатьом європейцям очі на певні проблеми у їхніх власних країнах, вважає журналіст. Йдеться, зокрема, про опубліковані нещодавно дослідження, в яких описано зв’язок між корупціонерами з української влади і європейськими банками. Подальше висвітлення цієї теми може, на думку Гулівера Крега, частково витіснити з медіа-простору часто необґрунтовані, але популярні матеріали про геополітику і крайніх правих.
Був серед гостей і письменник Юрій АНДРУХОВИЧ, твори якого перекладають багатьма європейськими мовами. Він завжди уважно стежить за західною пресою й нерідко сам дає інтерв’ю та коментарі. Пригадуючи власний досвід спілкування з журналістами газети The New York Times, письменник зазначив, що найбільше їх здивувала розповідь про антисемітизм, поширений у середовищі бійців українських спецпідрозділів. За його словами, перш ніж написати про це в статті, американські журналісти перевіряли достовірність інформації в кількох джерелах. «Нам ніколи не вдасться змусити західних журналістів одностайно говорити про Майдан лише хороше, адже право мати різні, зокрема й хибні, погляди — це визначальна риса європейської культури, — наголосив Юрій Андрухович. — Водночас слід констатувати, що сьогодні на Заході Україну розуміють краще, ніж 1991-го чи 2004-го. Головна проблема — відсутність тяглості висвітлення українських подій в західних медіа. Помаранчева революція, Євро-2012, Євромайдан — про все це там говорили, але лише впродовж кількох днів. Натомість, наприклад, про побиття Тетяни Чорновол західні ЗМІ не написали взагалі, бо воно співпало з Різдвом. Події ж 19 січня на вул. Грушевського стали для тамтешніх журналістів справжньою несподіванкою — вони не могли зрозуміти їхніх причин. Ми повинні заохочувати наших західних колег, щоб вони відкривали тут корпункти, щоб їхні журналісти постійно перебували в Україні — в країні, в якій сьогодні вирішується доля Європи».
