Багато телеканалів неодноразово демонстрували епічні кадри з Обухова, де обирали міського голову. Там народний депутат від Партії регіонів Мельник, стиснувши у ведмедячих обіймах, кудись тягнув колегу по парламенту Ірину Геращенко. Виявляється, цей народний обранець, він же ректор вишу, вихователь юнацтва виконував рішення виборчої комісії про видалення спостерігача. Мустафа Найєм на ТВі запитав пана Мельника: чи поводився б він таким чином, якби було прийняте рішення видалити, наприклад, громадського діяча Віталія Кличка? На це цікаве запитання нардеп не відповів. Авжеж, наші парламентарії в Пажеському корпусі не навчалися, але те, що сталося в Обухові, — вже занадто навіть для Партії регіонів, обличчя якої Мельник настільки яскраво продемонстрував. Дещо раніше подібні подвиги в ім’я рідної партії здійснював рум’янощокий полковник Калашников, який прославився нападом на журналістів. Тоді регіонали вигнали його зі своїх лав. Мельнику це не загрожує — надто цінний для ПР кадр. Мені доводиться їздити трасою, де стоять величезні рекламні щити, з яких на тлі букетів квітів хтось, схожий на пана Мельника, власною персоною вітає співвітчизниць зі святом весни, мовляв, дуже вже він поважає й цінує наших жінок. Що це, звичайне для українських політиків лицемірство?
Ці люди, котрі за іронією історії стали державними мужами, до рівня державних мужів так і не піднялися. І вже не піднімуться. Не можу уявити собі сцену, подібну до Обухівської, ні у французькому, ні в британському, ні в німецькому парламенті. Тільки в Держдумі РФ, де Володимир Жириновський просто в залі засідань тягав за волосся та душив жінку-депутата.
У В’ЯЗНИЦЯХ І КОЛОНІЯХ УКРАЇНИ СИДИТЬ ПОНАД 30% НЕВИННИХ ГРОМАДЯН
А на ІСТV депутат-комуніст Спиридон Кілінкаров знову вимагав запровадження страти в Україні. Судячи з усього, це стане однією з головних пропагандистських тез КПУ на виборах до Верховної Ради. Щоправда, Кілінкаров пообіцяв, що розстріл здійснюватиметься лише через півтора року після виголошення вироку, й запевняв, що при цьому ніякої помилки бути не може. Комуністи насправді такі дурні чи прикидаються? У США нещодавно звільнили засуджену до страти людину, що просиділа в камері смертників 18 років, і лише цього року зловили справжнього злочинця, за якого невинний мав відправитися на той світ. А за схемою Кілінкарова його мали б уже 10 разів стратити.
Комуністи дуже талановито спекулюють на природних людських почуттях. Нардеп від КПУ запитував студію й глядачів: а якби над вашою дочкою поглумилися так, як над Оксаною Макар у Миколаєві? Таке запитання можна й треба ставити, але тільки в комплекті з іншим: а якби помилково розстріляли вашого сина? Подивімося на сусідню Білорусь. Колосальні сумніви викликає судова система Лукашенка й уся ситуація з двома поспішно розстріляними хлопцями. Адже ось які дива: у Росії, де чекістська держава, де ФСБ має давні навики, місяцями, а то й роками розшукують терористів, а тут варто було Лукашенкові моргнути, й негайно знайшли. Нехай би з російськими спецслужбами поділилися передовим досвідом, вони б тоді все терористичне підпілля за тиждень переловили. Та й на чому тримається все звинувачення? На тому, що один з обвинувачених зізнався! Це ж сталінський прокурор Андрій Вишинський звів особисте зізнання в статус «цариці доказів». Тому били в «органах» громадян смертним боєм, вибиваючи «чистосердечне зізнання». За твердженнями наших правозахисників, у в’язницях і колоніях України сидить до 30% невинних громадян. Це погано. Але нехай вже краще вони помилково сидять, ніж помилково гнитимуть у землі в стилі чорного гумору: «Напис на пам’ятнику: спи спокійно, дорогий товаришу, факти не підтвердилися».
Та й давати в руки корумпованого правосуддя, некомпетентного слідства, малопрофесійного прокурорського нагляду сокиру ката дуже легковажно й непередбачливо. Адже в нас (і таких випадків дуже багато) можуть ні за що посадити й за найтяжчі злочини відпустити. Тут і комуністам варто було б замислитися.
Коли в СРСР після 1945 р. через певний час була скасована страта, як пишуть деякі історики, між Сталіним і шефом однієї зі спецслужб генералом Абакумовим нібито відбулася така розмова: «А що, товаришу Абакумов? Треба відновити страту?» — «Треба, товаришу Сталін». — «Ось ми вас, товаришу Абакумов, і розстріляємо». — «За що, товаришу, Сталін?» — «Правильно, нема за що. Буде за що, розстріляємо». Абакумова розстріляли вже після смерті «вождя й учителя». Взагалі, комуністи ведуть безпрограшну гру. Вони добре знають, що навіть Партія регіонів на таке не піде. А якщо піде, то назавжди закриє Україні шлях у європейське співтовариство, чого комуністи й добиваються.
У Шустера обговорювали ситуацію в Черкасах, де люди, котрі страждають на тяжкі ниркові захворювання, протестували проти відмови місцевої влади оплачувати їхнє лікування в німецькому медичному центрі, що працював уже кілька років у місті. Хворі тепер, як сказав Шустер, реально можуть померти. Дивно. У країні знаходяться гроші на розкіш для начальства (саме у Черкаській області, як прозвучало в студії, будують вертолітний майданчик за 80 млн гривень), на іномарки для чиновників, на всілякі піар-акції. А грошей, щоб купити людям життя, — немає. Адже обіцяла Партія регіонів: «Україна — для людей!». Але явно не для тих, кого прирікають на смерть. Хворі перекривали дороги, влаштовували демонстрації, приходили до обласної адміністрації, але там ніхто до них не вийшов. Так регіонали «почули кожного».
«У ВЕРХОВНІЙ РАДІ Є ПЕВНА «КОЛОНА», МОЖЕ, НАВІТЬ «П’ЯТА»
Потім у студії з’явився перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський, який тепер теж відповідатиме за європейську інтеграцію України. Шустер провів цікаве голосування. Виявилося, що серед молоді, народженої в незалежній Україні, лише 4% вірять, що нинішня влада дійсно хоче привести Україну до Європи. Серед антикварів віруючих виявилося більше — 12%. Нардеп Андрій Сенченко (БЮТ) запитав В.Хорошковського: як ви збираєтеся йти до Європи, якщо у нас свавілля силових структур, зруйнована система правосуддя, панує тотальна корупція. Хорошковський покірливо зі сказаним погодився: так, це погана тенденція, її треба зупинити. А те, що сьогодні відбувається в судовій системі, перший заступник глави уряду назвав трагедією. Хорошковський закликав до єдності влади й опозиції, але дав зрозуміти, що Тимошенко мусить сидіти. Класичний клінч.
Нардеп від НУ-НС Олесь Доній навів регіоналам приклад Сербії, де влада для того, щоб країна увійшла до Європейського Союзу, навіть видала міжнародному трибуналу сербських генералів, яких чимало сербів вважали національними героями, а Партія регіонів судорожно утримує за гратами Тимошенко. Але перший віце-прем’єр усі надії поклав на «панацею» — новий Кримінально-процесуальний кодекс. Можливо, кодекс буде добрим, але де гарантія, що його дотримуватимуться? В Україні й Конституція непогана, от тільки чи часто її виконують?
Прозвучав один цікавий момент. Хорошковський, усупереч переконанням деяких ліберальних журналістів, визнав фактично, що у Верховній Раді існує певна «колона», може навіть «п’ята», й тому, на його думку, шефа СБУ повинен одноосібно призначати Президент без консультацій з парламентом.
Євгеній Кисельов на «Інтері» влаштував бенефіс Олегу Тягнибоку. Треба віддати належне лідерові ВО «Свобода», цього разу він виступав яскраво, переконливо й упевнено.
Кисельов вставив у розмову дуже вагомі «п’ять копійок»: він сказав, що І.Драч десь заявив, що Тягнибока використовує нинішня влада. А яка влада, з тих, що існували в Україні за останні 50 років, не використовувала Івана Федоровича? І з якою владою він співпрацює в так званій Гуманітарній раді при діючому Президентові? Хоча, можливо, це І.Ф. Драч використовує владу Партії регіонів, певна річ, виключно у високих національних інтересах...
Потім Кисельов перейшов до обговорення проблеми українського патріотизму в Україні, що було спровоковано ухваленням Кабміном концепції виховання патріотизму. Як казали древні: «Лікарю! Зцілися сам!». З патріотизмом у нашого народу значно краще, ніж у влади. Було б набагато актуальніше підготувати програму виховання патріотизму в середовищі народних депутатів, щоб не торгували країною оптом і на роздріб, у середовищі членів Кабінету Міністрів, працівників Адміністрації Президента, серед чиновників обласного, міського та районного рівнів.
Гості Кисельова намагалися із цього приводу сказати щось членороздільне, але без особливого успіху. Патріотизм — це ті жертви, на які особисто ти готовий піти заради своєї Батьківщини. Усе інше — словоблуддя.
Московський гість Андрій Окара повідав, що до ХІХ століття не було ні поняття Батьківщини, ні поняття патріотизму. Дуже сумнівні й бездоказові заяви. Достатньо почитати «Слово о полку...», щоб переконатися, що наші предки й тоді чудово розуміли, що таке рідна земля і як слід її захищати. Це було чудово відомо й українським козакам XVI—XVII стст. Кисельов безпосередньо запитав Окару, чи можна одночасно бути патріотом і Росії, і України (особисто я вважаю, що не можна). Окара відповів, що він патріот — Візантії. Що ж, цілком логічно й послідовно для цього автора. Але слід знати, що вся ідеологія Московського царства та Петербурзької імперії була сповнена візантійських мотивів самодержавного правління, цезарепапізму (підпорядкування церкви державі), особливої ролі чиновницького апарату, культурного й політичного месіанства. Російські ідеологи століттями вважали свою країну новим втіленням Візантійської імперії, про що свідчить навіть російський герб, що мало відрізняється від візантійського. Політична та ідейна спадщина Візантії — важлива складова пропагандистського комплексу «русского мира», що абсолютно по-візантійському ненавидить Європу, Захід і бачить у своєму візантійському корінні виправдання експансії та спонуку до неї.
Російський поет і дипломат Федір Тютчев передав ці настрої поетичними рядками:
«И своды древние Софии
В возобновленной Византии
Вновь осенят Христов алтарь.
Пади ж пред ним, о царь России,
И встань как всеславянский царь!»
Насамкінець Андрій Окара сумно повідомив, що хоча він українець і українською мовою володіє, але в Україні нікому не потрібен. Що вдієш, у нас своїх «візантійців» вистачає, конкуренція дуже жорстка...
До розмови долучився «диригент» Верховної Ради з ПР Михайло Чечетов, який одразу почав таврувати опозицію за «недостатній патріотизм», мовляв, їздять по закордонах, таврують там Януковича, а от американські сенатори — молодці, вони за межами США Обаму не ганять. Я не впевнений, що американські законодавці поводилися б настільки стримано, якби Барак Обама, прийшовши до влади, кинув до в’язниці Джона Маккейна, свого конкурента на президентських виборах. Але навіть якщо б подібна ідея спала йому на думку, він не зміг би її реалізувати — в США немає суду, подібного до Печерського в Києві та Басманного в Москві. Чечетов чомусь переконаний, то Партія регіонів і Україна — це одне й те саме. Думаю, «диригент» глибоко помиляється.
За 20 років незалежності у нас ще не було при владі партії, яка б так активно боролася проти української мови, культури (пригадаємо закон Олени Бондаренко про обмеження квот на українську музику на радіо), історії та традицій. Ненавидіти все українське, наступати на все українське, руйнувати все українське — це і є український патріотизм у розумінні Партії регіонів?! Не кажучи вже про те, що сам Чечетов продемонстрував уявлення про патріотизм на рівні сталінського політрука, наводячи як приклад традиції тоталітарного режиму й будучи не в змозі навести хоча б один героїчний приклад з української історії. Вони досі не здатні осмислити Україну як самостійну культурноісторичну й політичну реальність, як щось окреме від імперії, за якою ностальгічно зітхають. Утім, якщо регіонали вже зрозуміли, інстинктивно відчули, що без патріотизму не можна, що він потрібен, — це добре. Але вони мають зрозуміти також, що Україні потрібен не радянський, не російський, не донецький, а саме український патріотизм.
І лише такий патріотизм прийме народ.
